Постанова № 38005015, 01.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.4.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1891/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю:

представника позивача: Муц Л.І.,

відповідач: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманого матеріального забезпечення у сумі 3018,33 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманого матеріального забезпечення у сумі 3018,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку у Ровеньківсьму міському центрі зайнятості у статусі безробітної з 23.01.2013 року по 20.01.2014 року.

За даними обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Державною податковою службою з'ясовано, що вона у ІІІ кварталі 2013 року отримувала доходи від КП «Ясенівське» Ясенівської селищної ради.

За результатами розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 (акт 14 від 06.02.2014 року) встановлено, що вона за цивільно - правовим договором №4 від 01.07.2013 року виконувала роботи в КП «Ясенівське» Ясенівської селищної ради з 01.07.2013 року по 24.07.2013 року за винагороду у розмірі 2207,77 грн.

Таким чином, з 01.07.2013 року ОСОБА_2 відносилась до категорії зайнятого населення і не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

За період з 01.07.2013 по 17.12.2013 їй нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 3018,33 грн.

Стосовно відповідача прийнято рішення про повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення за період з 01.07.2013 по 17.12.2013 у сумі 3018,33 грн. (наказ по міському центру зайнятості 14.02.2014 №30). 18.02.2014 року за вих. №10/06-548 їй надіслано повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня його отримання (отримано 22.02.2014 року) повернути незаконно отримане матеріальне забезпечення.

На теперішній час кошти не повернуто.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ровеньківського міського центру зайнятості отримане матеріальне забезпечення у сумі 3018,33 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника управління.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ, із змінами та доповненнями визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ, із змінами та доповненнями, до функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до яких належить і позивач, віднесено, зокрема, здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»). Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на державну службу зайнятості.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 січня 2013 року ОСОБА_2 звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Ровеньківського міського центру зайнятості, де була зареєстрована з відкриттям персональної картки 12101301230000 (а.с. 6,7). За його заявою відповідачу було надано статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю.

З 21.01.2014 на підставі наказу №НТ140121 відповідачу припинена виплата допомоги по безробіттю.

За даними обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Державною податковою службою з'ясовано, що ОСОБА_2 у ІІІ кварталі 2013 року отримувала доходи від КП «Ясенівське» Ясенівської селищної ради.

Так, на підставі інформації, отриманої від Державної податкової служби, Ровеньківським міським центром зайнятості, відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2, за результатами якої складено відповідний акт №14 від 06.02.2014 року (а.с. 10-11).

Враховуючи вказане, Ровеньківським міським центром зайнятості прийнято наказ від 14.02.2014 року №30 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2, у сумі 3018,33 грн. за період з 01.07.2013 по 17.12.2013 (а.с. 15-16).

Проведеною перевіркою встановлено, що під час перебування на обліку як безробітний у Ровеньківському міському центрі зайнятості, відповідач отримував дохід виконувала роботи в КП «Ясенівське» Ясенівської селищної ради з 01.07.2013 року по 24.07.2013 року за винагороду у розмірі 2207,77 грн., що підтверджується цивільно - правовим договором №4 від 01.07.2013 року (а.с.14).

Зазначений наказ від 14.02.2014 року №30 направлений відповідачу з пропозицією повернути кошти у сумі 3018,33 грн. (а.с.17). Відповідач отримав вказаний наказ 22.02.2014 року, що підтверджено її особистим підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.18).

Судовим розглядом встановлено та підтверджено довідкою від 14.02.2014 року, що відповідач у період з 01.07.2013 по 17.12.2013 року отримував нараховане матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.14).

Згідно ст. 30 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на застрахованих осіб покладено обов'язок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що з 21.01.2014 відповідачу припинена виплата допомоги по безробіттю у зв'язку із працевлаштуванням.

Згідно п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим лисом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 зазначеного Порядку Центром зайнятості винесено наказ від 14.02.2014 року №30 про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2, у сумі 3018,33 грн. за період з 01.07.2013 по 17.12.2013.

Доказів оскарження вказаного наказу, доказів недостовірності відомостей про наявність працевлаштування на час набуття правового статусу безробітного, відповідач до суду не подав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не навів, а суд самостійно при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявив.

Оскільки положеннями ст. 41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст. 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», бо як працевлаштована особа згідно з Законом України «Про зайнятість населення» належав до категорії зайнятого населення, однак при набутті статусу безробітного не сповістив про це відповідний орган державної служби зайнятості населення.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 3018,33 грн. або правомірності набуття статусу безробітного та отримання відповідної допомоги, а тому суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, так як доведена матеріалами справи.

Відповідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 квітня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманого матеріального забезпечення у сумі 3018,33 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ровеньківського міського центру зайнятості отримане матеріальне забезпечення у сумі 3018,33 грн. (три тисячі вісімнадцять гривень 33 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 02 квітня 2014 року.

Суддя О.П. Островська