Постанова № 3800417, 22.07.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" липня 2008 р. Справа № 241/5/3-01

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом ТОВ торговий центр "Айдаріс"

до Державної податкової інспекції в м.Ірпені

про визнання рішення Державної податкової інспекції в м.Ірпені недійсним

За участю представників:

Позивач - не з"явився

Відповідач - Бржезинська О.В., Панчук О.П.

Суть спору:

До господарського суду подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Айдаріс»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції в м.Ірпені (далі –відповідач) про визнання недійсним рішення.

Справа була прийнята до провадження відповідно до розпорядження голови господарського суду Грєхова А.С. від 27.07.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 24.04.2002 року провадження у справі №241/5/3-01 відповідно до ст. 79 ГПК України було зупинено до прийняття рішення в апеляційному порядку у справі господарського суду м.Києва №11/963, яка безпосередньо пов’язана з справою №241/5/3-01. Сторони були зобов’язані повідомити суд про результати розгляду справи №11/963.

17.04.2008 року до господарського суду надійшло клопотання Ірпінської ОДПІ про направлення судового запиту до господарського суду м.Києва з метою отримання інформації щодо результатів розгляду справи №11/963, оскільки станом на 16.04.2008 року відповіді на запити, які були надіслані Ірпінською ОДПІ, від господарського суду м.Києва не надходили.

Господарським судом Київської області 08.05.2008 року з метою одержання вичерпної інформації про хід та результати апеляційного розгляду справи №11-963 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Айдаріс»до Державної податкової адміністрації України про визнання недійсним підпункту оскільки було направлено запит до господарського суду м.Києва.

13.06.2008 року до господарського суду Київської області надійшла відповідь на запит. Оскільки, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, провадження у справі № 241/5/3-01/12 було поновлено.

Крім того, Ірпінська ОДПІ просила суд замінити відповідача у справі ДПІ у м.Ірпені на її правонаступника Ірпінську ОДПІ (докази правонаступництва додані до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь –якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує рішення ДПІ в м.Ірпені, тобто рішення органу державної влади, уповноваженого владно керувати поведінкою іншого суб’єкта, а позивач відповідно зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта, тому, як зазначено в Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 року № 3.2.-2005, такий спір є публічно-правовим і підпадає під адміністративну юрисдикцію. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), який набрав чинності 01.09.2005р., компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, в зв’язку з чим даний позов є адміністративним і на підставі п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) його розгляд покладено на господарські суди відповідно до норм та правил КАС України.

Тобто, тимчасово повноваження адміністративного суду щодо підвідомчих господарським судам спорів, які відповідно до КАС України визначені як публічно-правові і підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, виконують господарські суди.

За таких обставин, подальший розгляд справи №241/5/3-01/12 має відбуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 22.07.2008 року позивач без поважних причин не з’явився, вимоги суду не виконав, позов не підтримав.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що за наслідками розгляду справи господарського суду м.Києва №11/963, в якій оскаржувалось Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною картотеки, яка безпосередньо пов’язана з справою №241/5/3-01, в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД «Айдаріс»відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані ним докази, судом встановлено.

Державною податковою інспекцією в м. Ірпені Київської області з 05.02.2001р. по 20.02.2001 р. було проведено комплексну документальну перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «АЙДАРІС» за період з 01.07.1997 року до 31.12.2000р. За результатами перевірки було складено Акт перевірки № 64 від 28.02.2001 р., на підстави якого ТзОВ «ТЦ Айдаріс»донараховано основний платіж по податку на додану вартість за період 1999 року, нараховано пеню та застосовано штрафні санкції на даний податковий борг. На підставі акту перевірки прийнято рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій від 28.02.2001р. № 122-23-1-23584512/1455 і рішення на стягнення платежу від 28.02.2001 р. № 231-23584512/1456.

Починаючи з 21.02.2001 р. набрав чинності Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У відповідності до ст. 18 даного Закону ТзОВ «ТЦ Айдаріс»було направлено до Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області заяву на списання податкового боргу, який винник станом на 31.12.1999р., пені та фінансових санкцій, які були нараховані на даний податковий борг за результатами перевірки та не сплачені на момент набрання чинності ст. 18 даного Закону.

Листом Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області від 07.05.2001 року № 3842/71240 на підставі Наказу ДПА України № 81 від 01.03.2001р. ТзОВ «ТЦ «АЙДАРІС»було відмовлено у списані даного податкового боргу, пені та фінансовихсанкцій. Мотивом відмови є те, що податковий борг виник після 01.01.2001 року, тобто вдень винесення рішення по акту перевірки, що суперечить ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок стягнення невнесених в строк податків і неподаткових платежів»від 21.03.1993 р. Даною статтею Декрету визначено, що по закінченню встановлених термінів сплати відповідних платежів, несплачена сума вважається недоїмкою (податковим боргом) і стягується з нарахуванням пені. Отже, недоїмка виникає після закінчення термінів сплати відповідних платежів за період, в якому відбулося їх заниження, а не з дати винесення рішення податковим органом. Відповідно до акту перевірки заниження податкових платежів відбулося в 1999 році.

Позивач вважає, що Державна податкова інспекція в м. Ірпені Київської області не врахувала Лист Комітету Верховної Ради від 27.04. 2001 року. № 06-10/240 в якому зазначено, що податковий борг на 31.12.1999 року який не проведений в картках особових рахунків і по результатам перевірок повинен списуватись і що Наказ ДПА України № 81 від 01.03.2001р. та Лист Комітету Верховної Ради від 27.04. 2001 року. № 06-10/240 припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь платника податків, а у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків. Вважає, що відповідно до ст.ст.4, п.4.4.1.;18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нараховані за результатами перевірки основний платіж по ПДВ за період 1999 року, нараховані на нього пеня та фінансові санкції підлягають списанню і відмова Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області є безпідставною і такою, що суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, позивач просить визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської обл. № 1/10-0-23 від 31.05.2001р. про відмову у списанні податкового боргу, пені та фінансових санкцій.

Дослідивши викладені у позові обставини, суд зазначає, що посилання позивача на виникнення спірної суми податкового боргу у податковому періоді, в якому вона мала бути сплачена, зокрема, у 1999 році, не підтверджені відповідними обставинами та доказами.

З огляду на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом вважається сума згодженого податкового зобов’язання, яка не сплачена у визначений строк.

Судом встановлено, що спірна сум податкового зобов’язання розраховувалась не платником податків, а була виявлена і донарахована за наслідками податкової перевірки, яка проводилась в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи, що спірна сума виявлена і донарахована за наслідками проведеної податкової перевірки на підставі Акту № 64 від 28.02.2001 року, відповідне податкове зобов’язання вважається узгодженим з моменту отримання платником податку податкового повідомлення (розрахунку).

За таких обставин, оскільки позивач не надав суду доказів існування спірних сум податкового боргу з 1999 року, такі суми не підлягають списанню на підставі ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому рішення контролюючого органу є правомірним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та не доведені, відповідачем спростовані, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 105, 158-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.