Постанова № 38000509, 18.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року 12год. 10хв. Справа № 808/1144/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний під головуванням судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача Білоус К.О.

представника відповідача Терехової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"

до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення переплати ввізного мита, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (далі - ПАТ "Дніпроспецсталь" або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - ГУ ДКСУ у Запорізькій області або відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом №112030000/2013/000566/1 від 13.08.2013, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2013/00609 від 13.08.2013 за ВМД №112030000/2013/018048 та стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпроспецсталь" переплату ввізного мита у сумі 13025,69грн.

Позивач вважає протиправним рішення щодо коригування митної вартості товарів за шостим методом, оскільки вважає, що ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом, у зв'язку з чим вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, просить їх скасувати та стягнути переплату ввізного мита.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та надала суду пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала до суду заперечення проти адміністративного суду, відповідно до яких позов не визнає в повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити, у зв'язку з тим, що вважає оскаржувані рішення обґрунтованими, і тому підстав для їх скасування не вбачає.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, надіслав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає про те, що оскільки висновку про повернення позивачу помилково або надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 13025,69 грн. від відповідача 1 не надходило, тому підстави для перерахування коштів у ГУ ДКСУ у Запорізькій області відсутні.

Також відповідач 2 зазначає, що позивач звертається з вимогою щодо повернення з державного бюджету переплати ввізного мита, при цьому до позовної заяви не додано жодних платіжних доручень, якими вищевказані кошти було перераховано до державного бюджету або на рахунок Запорізької митниці. Просить суд розгляд справи проводити без його участі (а.с. 163-164).

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.02.2012 між ПАТ "Дніпроспецсталь" (покупець) і «INTERKOMODITІES SA» (продавець) укладено контракт №13120156 (специфікація № 195 від 29.07.2013), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю феровольфрам на умовах DAP у відповідності до Інкотермс 2010 (а.с. 47-56).

Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару до митного органу 13.08.2013 подана вантажна митна декларація № 112030000/2013/018048.

Відповідно до даної ВМД платежі з ввізного мита повинні становити - 94717,95 грн., що відображено в гр. 47 декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані зовнішньоекономічний договір №13120156 від 09.02.2012, додаткова угода від 09.02.2012, додаткова угода від 03.08.2012, додаткова угода від 14.12.2012, доповнення від 20.11.2012, специфікація № 195 від 29.07.2013, рахунок-фактура (інвойс) № ТU-13-018 від 29.07.2013, висновок Держзовнішінформ, інформацію з сайту Metal Pages від 12.08.2013.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару форми ДМВ- 1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару феровольфрам, вміст чистого вольфраму - 78,30%, заявленого до митного оформлення за ВМД від 13.08.2013 № 112030000/2013/018048, митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення

про що письмово зазначено у декларації митної вартості (а.с. 45 зворот).

Як зазначено митним органом при витребуванні додаткових документів, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості) та документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності:

1) до митного оформлення товару подано доповнення № 1 специфікацію № 195 від 29.07.2013, що узгоджує ціну товару по контракту від 09.02.2012 № 13120156. Дана специфікація не містить номеру референції та не містить номеру партії товару;

2) підпис, яким завірено інвойс № ТU-13-018 від 29.07.2013 відрізняється від підпису уповноваженої особи продавця, що зазначено в контракті. При цьому нема можливості ідентифікувати особу, якою підписано інвойс № ТU-13-018 від 29.07.2013. Враховуючи вищевикладене, неможливо однозначно ідентифікувати інвойс;

3) невиконання п. 4 контракту від 09.02.2012 № 13120156: в сертифікаті якості не зазначений номер партії товару;

4) в доповненні № 1 специфікації № 195 від 29.07.2013 п. 6 не вказаний вантажовідправник товару.

Запис про ознайомлення представником декларанта ПАТ "Дніпроспецсталь" Сичовою О.В. зроблено 13.08.2013.

13.08.2013 декларантом ПАТ "Дніпроспецсталь" була надана відповідь на запит митного органу стосовно витребування додаткових документів, відповідно до якої декларант стосовно додатково витребуваних митницею Міндоходів документів повідомив, що поняття «лот», «партія», «референція» у даному випадку є синонімічними і означають одне і те ж. Номер лоту (партії) у інвойсі вказано. Специфікація не містить номеру лоту (партії) чи референції, оскільки на момент її підписання постачальник не володіє такою інформацією, що не суперечить загальноприйнятим принципам ведення торгівлі. На момент декларування документ із зразками підписів уповноважених осіб надавався. В специфікації вказується, що вантажовідправник товару - продавець, тобто, INTERKOMODITІES SA, чи агент за дорученням продавця. Також позивачем додаткового надано митному органу: рахунок та договір з третіми особами; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні характеристики - у вигляді сертифікату якості; в якості висновків про вартісні характеристики надано витяг з сайту Metаl Pages та висновок ДЗІ. Щодо інших витребуваних документів декларант пояснив, що рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту не надавалися, оскільки посередники не залучалися; на момент декларування виписка з бухгалтерської документації відсутня, оскільки немає правових стосунків з виробником товару, будь-яка інша бухгалтерська документація є обліковою та використовується виключно для здійснення обліку ТМЦ та не відноситься до документів, на підставі яких провадаться розрахунки та обчислюється митна вартість ; каталоги, прейскуранти та специфікації виробника товару не надавалися, оскільки у позивача нема прямих відносин з виробником (а.с.72, 73).

13.09.2013 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000566/1, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 44,9325 USD за 1 кг. (а.с. 74).

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки надані документи містять розбіжності, декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичним товарами. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з подібними товарами. Метод визначення митної вартої на основі віднімання вартості не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на територію України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформацією щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 44,9325 $ за кілограм для товару № 1 (МД № 112030000/2013/01357 від 30.05.2013, № 112030000/2013/01769 від 02.08.2013).

Як зазначено у рішенні, з декларантом проведено процедуру консультацій, під час яких митним органом і декларантом здійснено обмін наявною у кожного інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за методом № 6 згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України.

13.08.2013 митним органом видано Картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00609 за поданою ВМД №112030000/2013/018048 (а.с. 75).

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.

13.09.2013 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2013/018072, яку прийнято до митного оформлення (а.с.76-77). Платежі за названою декларацією з ввізного мита становлять 107743,64 грн.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Також, відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів у п. 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" не містить обґрунтування щодо відсутності обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Таким чином, відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові поясненням причин їх ненадання.

Також як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 13.08.2013 декларантом ПАТ "Дніпроспецсталь" була надана відповідь на запит митного органу стосовно витребування додаткових документів, з якою надані наявні у позивача додатково витребувані документи та надано обґрунтовані пояснення стосовно неможливості подання інших витребуваних документів (а.с. 72, 73).

З урахуванням викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що на вимогу митного органу та згідно Податкового кодексу України надані обґрунтовані пояснення з підстав не надання витребуваних документів, у зв'язку з чим вважає, що ПАТ "Дніпроспецсталь" на вимогу Запорізької митниці надані всі документи, можливість надання яких об'єктивно існувала у позивача на час витребування митницею.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 62, або обчислена відповідно до вимог статті 63 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.08.2013 №112030000/2013/000566/1 зазначено, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки надані документи містять розбіжності, декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Зазначено про неможливість застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість). Митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформацією щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 44,9325 $ за кілограм для товару № 1 (МД № 112030000/2013/013157 від 30.05.2013, № 112030000/2013/017469 від 02.08.2013 (а.с.167-173).

При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та застосовано метод № 6.

Разом з цим, як встановлено судом, митна вартість товару за МД № 112030000/2013/013157 від 30.05.2013, № 112030000/2013/017469 від 02.08.2013, на які послався митний орган при прийнятті оскаржуваного рішення, також була визначена відповідачем Запорізькою митницею Міндоходів за шостим методом, що підтверджується наданими відповідачем 1 копіями Рішень про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000461/1 від 30.05.2013 (а.с.163-164) та № 112030000/2013/000551/2 від 02.08.2013 (а.с. 173-174).

Окрім того, заявлена позивачем при митному оформленні товару митна вартість відповідає кон'юнктурі ринку та сировинних матеріалів, що використовуються у виробництві легованої сталі (лист Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 12.08.2013 № 9/385) (а.с.61).

Враховуючі вказані обставини справи, суд дійшов висновку, що дані цінової бази Державної митної служби України щодо рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення частини другої статей 49, 53, 57 МК України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатніми та визначальними для висновку про недостовірність митної вартості товару та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, у зв'язку з чим Рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом № 112030000/2013/000566/1 від 13.08.2013 та відповідно Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2013/00609 від 13.08.2013 прийняті протиправно, а відтак позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу наданні всі необхідні документів для визначення митної вартості товару, тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті необґрунтовано, всупереч вимогам діючого законодавства, та є таким, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпроспецсталь" переплати ввізного мита у сумі 13025,69 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

У зв'язку з чим, у разі визнання протиправними та скасування рішень митного органу про визначення митної вартості товару, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачені платежі з такої вартості, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Зазначені висновки викладені у рішенні Верховного суду України від 17.12.2013 у справі №21-439а13.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 730 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000566/1 від 13.08.2013 та Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2013/00609 від 13.08.2013.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (код ЄДРПОУ 00186536) на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 730 (сімсот тридцять) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька