Рішення № 38000387, 21.03.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17037/13-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 березня 2014 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Пилаєвої М.К.,

при секретарі - Савченко Т. В.,Насурлаєва К. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, - про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.09.2006, -

В С Т А Н О В И В :

31.07.2013 позивач ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся до суду, направивши позов поштою, з вказаним вище позовом до відповідача ОСОБА_1, просив звернути стягнення на майно, передане в іпотеку відповідно до Договору іпотеки від 18.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,00 кв.м. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини. 04 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", далі ВАТ «ВіЕйБі Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", далі ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 516, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 доларів США на строк до 04.09.2026 року зі сплатою 13,25 % річних. Разом з цим, 04.09.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 та № 2 до Кредитного договору № 516 від 04.09.2006 року відповідно до умов яких, встановлено дату внесення коштів та суму яку слід вносити на погашення кредитного зобов'язання. В забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором № 516 від 04.09.2006 року, між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 18 вересня 2006 року укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованицй в реєстрі за №1482, згідно умов якого Відповідач передав в іпотеку житлове приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві приватної власності згідно з Договором купівлі-продажу від 27.06.1997 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіною О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-у-521 та в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 09.07.1997 року, згідно з Реєстраційним написом на право встановлюваному документі, записано реєстрову книгу за № 4275. 23.02.2012 ухвалено заочне рішення Голосіївським районним судом м. Києва, яке набрало законної сили і є чинним, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором № 516 від 04.09.2006 року у розмірі 7 649 339,33 грн. Посилаючись на невиконання боржником рішення суду, позивач просив звернути стягнення в рахунок заборгованості, розрахованої позивачем станом на 17.06.2013 року у розмірі 1 278 432, 21 долари США та 1 580 092, 71 грн. /а.с.2-5/

29 січня 2014 року представник позивача ПАТ «ВіЕйБі Банк» - Борисов В.В. подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив звернути стягнення в рахунок заборгованості у розмірі 7 649 339, 55 грн., яка стягнута рішенням суду з боржника.

Представник позивача ПАТ «ВіЕйБі Банк» - Борисов О.С. /а.с.30, 131/ позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові, просив задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував. По суті заперечень відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_7 з посиланням на сплив строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, заперечив дану обставину, посилаючись на наявність у позивача права звернути стягнення на предмет іпотеки протягом всього строку дії договору іпотеки.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся судом про час, дату та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання, разом з цим повідомлення суду повернулись не врученими з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання /а.с.46, 92, 111, 127/. Згідно актів КП УЖГ «Печерськжитло» від 24.02.2014 року та 03.03.2014 року вручити судову повістку за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 неможливо, у зв'язку з тим, що тривалий час двері у квартирі ніхто не відчиняє./а.с.121, 132/ За вказаних обставин, у зв'язку з відсутністю за зареєстрованою у встановленому порядку адресою місця проживання, відповідач вважається належним чином повідомленим в силу положень абз.5 ч.5 ст.74, ч.3 ст.76 ЦПК України.

Разом з тим, 28.01.2014 до суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 на позов та заява про застосування судом строків позовної давності до заявлених позивачем вимог. Зокрема, відповідач послалась на припинення зобов'язань боржника ОСОБА_2 за кредитним договором в силу ст.607 ЦК України та відповідно припинення зобов'язань з іпотеки відповідно до ст.ст.3, 7 Закону України «Про іпотеку». Додатково, відповідач вважає, що іпотека припинилась на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, у зв'язку з непред'явленням позивачем вимоги протягом шести місяців з дати виникнення заборгованості 13.05.2010. Також вважає позов передчасним, посилаючись на недотримання позивачем порядку звернення до іпотекодавця з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог ст.35 вказаного Закону. В обґрунтування доводів про сплив строків позовної давності, відповідач послалась на те, що вищезгаданим рішенням суду від 23.02.2012 встановлено наявність заборгованості за кредитним договором з 13.05.2010 - з часу, коли як посилався позивач, у нього виникло право вимоги з дострокового повернення заборгованості до боржника, а тому відповідач вважає, що з цього часу у позивача виникло і право вимоги до майнового поручителя до 13.05.2013./а.с.97-101/

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_7 /а.с.83, 102/ в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на письмові пояснення /а.с.133/, згідно яких підтримав позицію відповідача щодо спливу строку позовної давності 13.05.2013, посилаючись на висновки ВСУ в постанові від 06.11.2013 №6-116ц13 щодо початку перебігу строку позовної давності у зобов'язаннях з виконанням за вимогою, з дати виникнення такого права вимоги, якою, як вважає представник, є встановлена рішенням суду дата виникнення заборгованості за Кредитним договором у боржника 15.03.2010. Крім того, представник, посилаючись на відповідні висновки ВСУ у згаданій вище постанові від 06.11.2013, також вважає пропущеним строк позовної давності в частині визначення суми заборгованості у розмірі 7 649 339, 55 грн., вважаючи наявними підстави для стягнення заборгованості за останні три роки перед зверненням позивачем з даним позовом до суду.

За цих обставин, суд на підставі ч.4 ст.169, ч.1 ст.224 ЦПК України, визнавши причини неявки відповідача неповажними, визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача, а також у відсутність третьої особи ОСОБА_2 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, оголосивши пояснення та заяву про застосування позовної давності відповідача ОСОБА_1, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.

На підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено наступні обставини. 04 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", далі ВАТ «ВіЕйБі Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", далі ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 516, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 доларів США на строк до 04.09.2026 року зі сплатою 13,25 % річних. Також 04.09.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 та № 2 до Кредитного договору № 516 від 04.09.2006 року відповідно до умов яких, встановлено дату внесення коштів та суму, яку слід вносити на погашення кредитного зобов'язання. В забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором № 516 від 04.09.2006 року, між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 18 вересня 2006 року укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №1482, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житлове приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить останній на праві приватної власності згідно з Договором купівлі-продажу від 27.06.1997 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіною О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-у-521 та в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 09.07.1997 року, згідно з Реєстраційним написом на право встановлюваному документі, записано реєстрову книгу за № 4275. У зв'язку з тим, що Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором № 516 від 04.09.2006 року не виконав 23.02.2012 Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яке переглянуто судом апеляційної інстанції, набрало законної сили 12.09.2012 і є чинним, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором № 516 від 04.09.2006 року у розмірі 7 649 339,33 грн., у тому числі достроково суми кредиту, що залишилась. Вказані обставини підтверджуються належними і допустимими письмовими доказами, які прийнято до уваги: копією іпотечного договору, копією кредитного договору, копіями додаткових угод, копією заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2012, копією Договору купівлі-продажу/а.с.6-1, 12-16, 17-18, 22-25, 53-54/

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", далі Закон, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст.33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд не приймає вищевикладених доводів відповідача про сплив строку позовної давності та застосування до спірних правовідносин положень абз.2 ч.5 ст.261 ЦК України та висновків ВСУ в постанові ВСУ від 6.11.2013 у справі №6-116ц13 щодо початку перебігу позовної давності у зобов'язаннях з виконанням за вимогою з моменту виникнення права пред'явити таку вимогу, оскільки вказані положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин іпотеки, виходячи з наступного.

Так, згідно висновку ВСУ в цій же постанові від 06.11.2013 у справі №6-116ц13 у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі пред'явити вимогу про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами./а.с.142/

Таким чином, право кредитора вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором зі сплати залишку заборгованості та нарахованих процентів, передбачене ст.1050 ЦК України, і за своєю правовою природою не є визначенням строку виконання зобов'язання моментом вимоги в розумінні абз.2 ч.5 ст.261 ЦК України.

Відповідно до абз.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених положень ст.7 вказаного Закону іпотекою, якщо інше не передбачено договором, забезпечується зобов'язання в повному обсязі.

Виходячи зі змісту вищенаведених положень ст.33 вказаного Закону передбачено право іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.8.1 Іпотечного договору між сторонами у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання по Кредитному договору в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки./а.с.9/

Відповідно до п.10.3 Іпотечного договору цей договір діє до повного виконання позичальником зобов'язання за Кредитним договором.

Таким чином, виходячи з правової природи іпотеки як похідного зобов'язання від основного, в даному випадку кредиторського між сторонами, визначене законом право вимоги іпотекодержатель має протягом дії основного зобов'язання і до його припинення належним виконанням або на інших законних чи договірних підставах, і за своєю правовою природою також це право не є визначенням строку виконання зобов'язання з іпотеки моментом вимоги в розумінні абз.2 ч.5 ст.261 ЦК України, а тому підстави для застосування цих положень ЦК України та відповідних висновків ВСУ для визначення початку перебігу строку позовної давності для вимоги позивача відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, початок перебігу строку позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом підлягає визначенню відповідно до абз.1 ч.5 ст.261 ЦК України зі спливом строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором між сторонами 04.09.2026./а.с.6/

Виходячи з встановлених обставин справи та умов Іпотечного договору між сторонами, Іпотечним договором між сторонами строку дії іпотечного договору не визначено, рішення суду про стягнення кредиторської заборгованості не виконано, інших підстав вважати зобов'язання за Кредитним та Іпотечним договорами такими, що припинились судом не встановлено.

При цьому, суд вважає необгрутнованими доводи відповідача про припинення зобов'язання за Кредитним договором відповідно до ст.607 ЦК України у зв'язку з неможливістю його виконання за обставин, за які кожна з сторін не відповідає. Пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не вказує на фактичну неможливість виконання зобов'язань за Кредитним договором з незалежних від сторін причин, дана обставина тільки є правовою перешкодою для пред'явлення такого виконавчого листа до виконання і відповідно примусового виконання рішення суду шляхом виконавчого провадження, що не виключає добровільного виконання боржником рішення суду та зобов'язань.

Відсутні і підстави вважати Іпотеку припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки положення ст.559 ЦК України регламентовано підстави припинення поруки за договором поруки, а тому дані положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин Іпотеки, які регламентовано Законом України «Про іпотеку» і положеннями якого відповідних підстав припинення іпотеки не передбачено.

Підстави для відмови у позові у зв'язку з не зверненням в поза судовому порядку позивача як іпотекодержателя до відповідача як іпотекодавця з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, оскільки виходячи зі змісту ст.36, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.3 ЦПК України дана обставина не передбачена як передумова звернення до суду з відповідним позовом і не виключає права іпотекодавця для захисту свого права в судовому порядку.

Відсутні підстави і для відмови у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності в частині визначення суми заборгованості за Кредитним договором за період понад три роки до подання позову, оскільки на такі обставини відповідач у справі не посилався, разом з тим, дані обставини не мають юридичного значення для вирішення даних вимог, оскільки сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем у розмірі 7 649 339 грн. 33 коп. встановлена рішенням суду, а тому дана обставина не підлягає доказуванню в силу вимог ст.61 ЦПК України.

Відповідно до ст.39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, виходячи з встановлених судом обставин та вимог чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд надходить до висновку про наявність підстав згідно ст.ст.33, 39 Закону України «Про іпотеку» для звернення в рахунок заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за Кредитним договором у розмірі 7 649 339 грн. 33 коп. на предмет іпотеки - належну відповідачу ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України у зв'язку задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати, а саме сплачена сума судового збору у розмірі 114,70 грн. /а.с.1/

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 7, 33, 39, 41, 43 Закону України "Про іпотеку", ст.261 ст.ст.525, 526, 530, 1054 ЦК України, ст.ст. 6, 10-11, ст.ст.57-60, ст.61, ст.88, ч.4 ст.169, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.224-226, ст.ст.292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, - про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.09.2006 - задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 ( ідентиф.НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ №19017842) за Кредитним договором № 516 від 04 вересня 2006 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2, у розмірі 7 649 339 (сім мільйонів шістсот сорок дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 33 коп.,

- звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 18 вересня 2006 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 і посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» у відшкодування судових витрат по оплаті судового збору 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Печерського

районного суду міста Києва М.К. Пилаєва