Постанова № 38000120, 25.03.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа № 926/1282/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Кузь В.Л.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ за №14/г-99 від 25.02.2014 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 року

у справі №926/1282/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ,

до відповідача: Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м.Чернівці

про: стягнення заборгованості в сумі 12 118 242,60.

За участю представників сторін:

від позивача: Старчик А.А.- представник на підставі довіреності № 14-27 від 25.02.14 року;

від відповідача: Білянський М.І.- представник на підставі довіреності № 2570 від 25.12.13 року;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014р. у справі 926/1282/13 (суддя Гушилик С.М.), позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 12 118 242,60 задоволено частково. Вирішено стягнуто з комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5369999,99 грн. основного боргу, 793708,25 грн. пені, 556757,19 грн. 3% річних, 104370,50 грн. інфляційних, 1002439,67 грн. 7% штрафу, 60362,02 грн. судового збору. В частині стягнення суми боргу в розмірі 1470248,74 грн., суми пені в розмірі 18754,49 грн. і суми пені в розмірі 264569,41 грн. та суми 7% штрафу в розмірі 334146,55 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 року у справі №926/1282/13, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - подав апеляційну скаргу, з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням ст. 83 ГПК України, ст. 551, 549 ЦК України та ст. 233 ГК України, п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно із яким вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Отже, господарський суд, при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу, на думку апелянта , повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача), причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру нарахованих штрафних санкцій наслідкам порушення. Посилається на належність до державного сектору економіки, велику заборгованість за наслідками роботи у відповідному періоді.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 р. по справі № 926/1282/13 скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 264569,41 грн. та штрафу в сумі 334146,55 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу про стягнення з відповідача частини пені в сумі 264569,41 грн. та частини штрафу в сумі 334146,55 грн.. В решті частин просить залишити рішення без змін.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/1282/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Кузя В.Л. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.14 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 25.03.14 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.14 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, у склад колегії для розгляду справи № 926/1282/13 введено замість судді Желіка М.Б.- суддю Малех І.Б..

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 25.03.2014 р. представник скаржника з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у ній. Також, скаржником надано усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.14 року з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, з мотивів наведених у поданому письмовому відзиві (вх. № 01-04/1705/14 від 24.03.14 року) на апеляційну скаргу. Окрім того, відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи ряду документів, а саме: довідки від 24 березня 2014 року № 633, спільне протокольне рішення про організацію взаємних розрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19 березня 2014 року, а також виписку по рахунках. Як стверджує відповідач, оскільки спільне протокольне рішення про організацію взаємних розрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19 березня 2014 року на момент розгляду справи судом першої інстанції не було підписано, дана обставина позбавила відповідача можливості подати зазначені вище документи вчасно.

Проаналізувавши вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

30.09.2011 р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2329/11, згідного умов якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природній газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1 Договору). Згідно з п.2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 62344,38 тис.куб.м. Пунктом 2.1.1 Договору сторони передбачили, що обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Відповідно до п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Згідно з п.5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Додатковою угодою № 1 від 11.10.2011р. до Договору сторони внесли зміни до п.5.2 Договору а саме: погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії яка споживається населенням, становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн. Ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії яка споживається релігійними організаціями становить 1248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1248,74 грн., крім того ПДВ: на газ -0%, на послуги з транспортування - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. Додатковою угодою № 2 від 13.01.2012р. до Договору сторони змінили ціну природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, і становить 1248,08 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1248,08 грн., крім того ПДВ: на газ -0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. Додатковою угодою № 4 від 27.06.2012р. до Договору сторони погодили, що з 22.06.2012р. - ціна газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.; з 01.07.2012р. - ціна газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 6.1. укладеного між сторонами Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця наступного за місяцем поставки. У відповідності до п.п.7.1 та7.2 сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також за цим Договором. У разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

На виконання умов Договору за період з жовтня 2011 року до грудня 2012 року включно позивачем поставлено відповідачу природний газ у обсязі 53279,734 тис.м3, на загальну суму 69753827,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. (за жовтень 2011р.), від 30.11.2011р. (за листопад 2011р.) від 31.12.2011р. (за грудень 2011р.), від 31.01.2012р. (за січень 2012р.), від 29.02.2012р. (за лютий 2012р.), від 31.03.2012р. (за березень 2012р.), від 30.04.2012р. (за квітень 2012р.), від 25.12.2012р. (за жовтень 2012р.), від 25.12.2012р. (за листопад 2012р.), від 31.12.2012р. (за грудень 2012р.), підписаними без зауважень. Частину боргу за поставлений газ, який виник в період протягом жовтня-грудня 2011 року та січня - квітня 2012 року та нарахованих штрафних санкцій до 10.08.2012 року стягнуто з відповідача за рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012 року у справі № 5027/602/2012.

У зв'язку із цим скаржник просив стягнути суму основного боргу в розмірі 9043496,53 грн., який виник внаслідок несплати за природний газ поставлений відповідачу протягом жовтня-грудня 2012 року, суму штрафних санкцій: пеню та 7% штрафу, які нараховані за несвоєчасну оплату за цей період, 3% річних та інфляційні за прострочення оплати, а також донараховані 3% річних та інфляційні за прострочення оплати за зобов'язання які виникли в попередніх періодах та по яким борг був стягнутий в судовому порядку, а саме: пеня в сумі 1077032,15 грн. в тому числі: по акту за квітень 2012р. період з 14.10.2012р. по 14.11.2012р. на суму 18754,49 грн., по акту за жовтень період з 15.11.2012р. по 29.012013р. на суму 73238,99 грн., по акту за листопад 2012р. період з 15.12.2012р. по 14.06.2013р. на суму 170449,39 грн., по акту за грудень період з 15.01.2013р. по 14.07.2013р. на суму 814589,28 грн.; 7% штрафу в сумі 1336586,22 грн. в тому числі: по акту за жовтень 2012р. в сумі 165171,36 грн., по акту за листопад 2012р. в сумі 394819,49 грн., по акту за грудень 2012р. в сумі 776595,38 грн.; 3% річних в сумі 556757,19 грн. за період з 11.08.2012р. по 30.09.2013р. в тому числі: по акту за листопад 2011р. за період з 11.08.2012р. по 27.12.2012р. в сумі 26122,33 грн., по акту за грудень 2011р. за період з 11.08.2012р. по 27.12.2012р. в сумі 96181,05 грн., по акту за лютий 2012р. за період з 11.08.2012р. по 18.12.2012р. в сумі 73299,61 грн., по акту за березень 2012р. за період з 11.08.2012р. по 21.01.2013р. в сумі 66146,97 грн., по акту за квітень 2012р. за період з 11.08.2012р. по 25.01.2013р. в сумі 19449,47 грн., по акту за жовтень 2012р. за період з 15.11.2012р. по 29.01.2013р. в сумі 14647,80 грн., по акту за листопад 2012р за період з 15.12.2012р. по 29.07.2013р. в сумі 35358,69 грн., по акту за грудень 2012р. за період з 15.01.2013р. по 30.09.2013р. в сумі 225551,29 грн.; збитки завдані інфляційними процесами в сумі 104370,50 грн. за період з 16.08.2012р. по 15.01.2013р., в тому числі: по акту за листопад 2011р. за період з 16.08.2012р. по 15.12.2012р. в сумі 4583,20 грн., по акту за грудень 2011р. за період з 16.08.2012р. по 15.12.2012р. в сумі 16875,12 грн., по акту за лютий 2012р. за період з 16.08.2012р. по 15.09.2012р. в сумі 9653,88 грн., по акту за березень 2012р. за період з 16.08.2012р. по 15.01.2013р. в сумі 13313,98 грн., по акту за квітень 2012р. за період з 16.08.2012р. по 15.01.2013р. в сумі 5724,40 грн., по акту за жовтень 2012р. за період з 16.11.2012р. по 15.01.2013р. в сумі 9447,80 грн., по акту за листопад 2012р. за період з 16.11.2012р. по 15.01.2013р. в сумі 22583,67 грн., по акту за грудень 2012р. за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. в сумі 22188,44 грн.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 6 статті 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно визначив заборгованість відповідача в сумі 9043496,53 грн., з яких сума боргу в розмірі 1470248,74 грн. була погашена відповідачем 21.11.2013 р. платіжним дорученням № 35 від 21.11.2013р., до звернення позивача із позовом. За таких обставин суд першої інстанції підставно відмовив у позові в цій частині.

Крім того, платіжними дорученнями № 503 від 17.12.2013 року на суму 541000 грн., № 505 від 18.12.2013 року на суму 311000 грн., № 507 від 19.12.2013 на суму 341000 грн., № 508 від 20.12.2013 року на суму 204044,66 грн., № 36 від 23.12.2013 року на суму 806203,13 грн., відповідач частково сплатив позивачу заборгованість на загальну суму 2203247,79 грн., а відтак в цій частині відсутній предмет спору і суд першої інстанції підставно вирішив припинити провадження у справі в цій частині.

У зв'язку з цим, заборгованість відповідача підставно визначена в сумі 5369999,99 грн..

Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України. Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що при зверненні з позовними вимогами про стягнення пені, позивач в частині стягнення пені в сумі 18754,49 грн., яка нарахована за зобов'язаннями, які виникли по акту за квітень 2012 року за період з 14.10.2012р. по 14.11.2012р. не врахував, що згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно з вимогами ч.2-3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові. Відповідач таку заяву подав, а відтак в частині стягнення пені в сумі 18754,49 грн. яка нарахована за період з 14.10.2012р. по 14.11.2012р. позивачу підставно відмовлено в позові.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За прострочення виконання зобов'язання відповідачу нараховано три відсотки річних у сумі 556757,19 грн. та інфляційні у сумі 104370,50 грн.. Суд дійшов дійшов підставного висновку, що позивачем правомірно розраховано штрафні санкції (пеня та 7% штрафу), 3% річних та інфляційні за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 14/2329/11 від 30.09.2011 року.

Таким чином, висновок суду, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7573247,78 грн., суми пені в розмірі 1058277,66 грн., суми 7% штрафу в розмірі 1336586,22 грн., суми 3% річних в розмірі 556757,19 грн. та суми інфляційних нарахувань в розмірі 104370,50 грн. є обґрунтованими.

Зазначені обставини сторони не оскаржували.

В основі апеляційної скарги лежить посилання скаржника на безпідставне задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, який, в обґрунтування клопотання посилався на те, що зазначена заборгованість виникла не з вини підприємства, а через заборгованість державного бюджету різниці в тарифах. Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2013 року № 683 "Деякі питання випуску фінансових казначейських векселів а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 167 "Про затвердження порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались або погоджувалися відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування" підлягає відшкодуванню 11517,4 тис. грн.. (за 2012 рік - 5372,3 тис. грн.., за 9 місяців 2013 року - 6145,1 тис. грн..) та 15113,1 тис.грн. ( за 2012 рік - 11229,4 тис. грн., за 9 місяців 2013 року - 3883,7 тис. грн..) борг, який утворився через дію наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Обгрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції підставно посилався на те, що згідно з ст.8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження. Згідно із ст. 20 вказаного закону, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація яких здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.48 ст.9 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" встановлено, що у 2012 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 7 і 8 цього Закону, спрямовуються відповідно на: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Оскільки відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення; згідно з ст.233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними, а тому, враховуючи вищевказані норми матеріального та процесуального права (п.3 ст.83 ГПК України), а також те, що підприємство скаржника є збитковим, суд прийшов до висновку про зменшення розміру пені та 7 % штрафу на 25 %, а відтак з відповідача слід стягнути пеню в сумі 793708,25 грн. і 7% штрафу в сумі 1002439,67 грн., та відмовити позивачу в задоволенні пені в сумі 264569,41 грн. та 7% штрафу в сумі 334146,55 грн.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції враховував матеріальний стан як позивача, так і відповідача, значну ступінь виконання боржником свого обов'язку, особливості господарської діяльності відповідача, який забезпечує централізоване постачання теплової енергії населенню міста.

Згідно із п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно із яким вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. З матеріалів справи не вбачається порушення судом першої інстанції зазначених приписів.

Та обставина, що діяльність скаржника за відповідний період виявилась збитковою, не свідчить про її збитковість саме у зв'язку із порушенням своїх зобов'язань відповідачем. При цьому слід врахувати, що окрім суми основного боргу, майнові інтереси скаржника захищені присудженими судом першої інстанції штрафними санкціями. Відтак, суд першої інстанції підставно скористався своїм правом зменшити розмір належних до сплати зазначених штрафних санкцій.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 р. у справі № 926/1282/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 р. у справі № 926/1282/13 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 31.03.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Кузь В.Л.