Постанова № 38000106, 12.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 902/1423/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. , судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2013 року у справі № 902/1423/13 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма"

до публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

про стягнення 54671,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21 листопада 2013 року у справі №902/1423/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, м. Київ, 01021; поштова адреса: вул. Архітектора Вербицького, 1-Л, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 32250025) (надалі – позивач) до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (вул. 40- річчя Перемоги, 27, м.Вінниця, 21016, код ЄДРПОУ 03449841) (надалі – відповідач) про стягнення 54671,27 грн. задоволено частково /а.с. 131-133/. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма", з урахуванням ухвали від 26 листопада 2013 року про виправлення описки /а.с.136/, 44379,01 грн. (сорок чотири тисячі триста сімдесят дев’ять грн. 01 коп.) боргу, 8324,07 грн. (вісім тисяч триста двадцять чотири грн. 07 коп.) пені, 1963,60 грн. (одну тисячу дев’ятсот шістдесят три грн. 60 коп.) річних, та 1720,36 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 63 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 4,59 грн. річних.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач на виконання умов договору №06/11-12 Вес розрахувався частково, сплативши позивачу 100000,00 грн.. Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 44379,01 грн. боргу, 8324,07 грн. – пені та 1963,6 грн. підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач – Публічне акціонерне товариство «Південьзахідшляхбуд» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 144-146/. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено, що позивачем не надано до суду специфікації до договору поставки №23/08/11-4Ч, в яких сторони обумовлювали конкурентні умови поставки, а тому відсутні докази того, що поставки по видатковим накладним №20064 від 21.08.2012 року, №21692 від 03.09.2012 року, №25212 від 04.10.2012 року, №26066 від 15.10.2012 року здійснена саме на виконання договору поставки №23/08/11-4Ч. Крім того, відповідно до умов договору про переведення боргу №06/11-12 Вес первісний боржник на порушення пункту 4.2. цього договору не передав ПАТ «Південьзахідшляхбуд», який є новим боржником за договором підписані сторонами специфікації, які б підтверджували домовленість між ТОВ «Ін вест Норд» та ТОВ «Торговий дім «Весма» поставити певну кількість товару на певних умовах по обумовленій ціні.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2013 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 22 січня 2014 року /а.с. 143/.

Від позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає, що суд першої інстанції виконав всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірив обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права /а.с. 154-155/. Позивач зазначає, що твердження апелянта щодо неподання до суду першої інстанції специфікацій до Договору спростовується наданими суду першої інстанції копіями видаткових накладних №20064 від 21.08.2012 року, №21692 від 03.09.2012 року, №25212 від 04.10.2012 року, №26066 від 15.10.2012 року, в яких сторонами погоджені істотні умови поставки, а також зазначено договір, на виконання умов якого проводились господарські операції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року розгляд апеляційної скарги відповідача, у зв'язку із неявкою представників сторін, було відкладено на 12 лютого 2014 року /а.с.158/.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися. Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с.159/. 12 лютого 2014 року представником позивача було надіслано на електронну адресу суду електронний лист з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника /а.с. 162-163/.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року передбачено, що неявка представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Норд" (Покупець) укладено договір поставки № 23/08/11-4Ч (далі – договір від 23.08.2011 року), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного Договору за певний товар - оливи, технічні рідини до автотранспорту, будівельної та іншої техніки, тощо, загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена Сторонами у Специфікаціях, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується "Товар").

Специфікації підписуються Сторонами та скріплюються печатками Сторін з зазначенням в них загальної кількості Товару, асортименту Товару, ціни за одиницю та загальної ціни Товару, строків та умов кожної поставки та оплати Товару (п. 1.2. договору від 23.08.2011 року).

Ціна одиниці Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1. Договору від 23.08.2011 року).

Відповідно до п. 3.1. Договору від 23.08.2011 року, розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування Товару за рахунок Постачальника) здійсняються в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) днів з моменту фактичного отримання Товару Покупцем, якщо інше не передбачено Специфікаціями до даного Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до "31" грудня 2011 року, а якщо жодна зі Сторін не підтвердила письмово припинення дії цього Договору до дати такого припинення - він вважається продовженим кожного разу на один календарний рік та на тих самих умовах (п. 12.1. Договору від 23.08.2011 року).

На виконання умов договору поставки № 23/08/11-4Ч від 28.10.2011 року, позивач згідно видаткових накладних № 20064 від 21.08.2012 року, № 21692 від 03.09.2012 року, № 25212 від 04.10.2012 року, № 26066 від 15.10.2012 року відпустив, а ТОВ “Інвест Норд” отримав товар на загальну суму 145133,33 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвест Норд” за отриманий згідно договору поставки № 23/08/11-4Ч товар не розрахувалось.

06.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест Норд” (Первісний боржник), Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (Кредитор) укладено Договір про переведення боргу № 06/11-12 Вес (далі – договір 06/11-12 Вес), відповідно до якого, Первісний боржник переводить свій борг (повністю) по оплаті поставленого товару на суму 144379,01 (сто сорок чотири тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 01 копійка) гривень (з урахуванням ПДВ) за Договором поставки N23/08/11-4Ч від 23.08.2011 року, укладеним між Первісним боржником та Кредитором та зобов'язується сплатити Новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище Договору (надалі іменується "Основний договір") на зазначену суму, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором.

Кредитор надає свою згоду на заміну боржника за Основним договором відповідно до умов даного Договору та статті 520 Цивільно кодексу України та не заперечує проти оплати боргу Новим боржником (п. 1.2. Договору № 06/11-12 Вес).

Новий боржник здійснює розрахунок з Кредитором за Основним договором частинами: 25% від загальної суми боргу в строк до 30.12.2012 року, решта 75% від загальної суми боргу сплачується чистинами до остаточного розрахунку в строк до 15.03.2013 року (п. 3.3. Договору № 06/11-12 Вес).

Відповідно до п. 4.1. Договору № 06/11-12 Вес, Новий боржник зобов'язується виконати обов'язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основного договору та даного Договору.

В день укладання цього Договору, Первісний боржник зобов'язується передати Новому боржнику документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог Кредитора за Основним договором, в т.ч. Основний договір, Заявки (специфікації), накладні, тощо (п. 4.2. Договору № 06/11-12 Вес).

Відповідно до п. 5.3. Договору № 06/11-12 Вес, за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором, Новий боржник зобов'язується сплатити Кредитору за його вимогою пеню в розмірі 0,1 % від загальної суми боргу за кожен день прострочення.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 6.1. Договору № 06/11-12 Вес).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.6.1 цього Договору та визначається часом достатнім для належного виконання цього Договору Сторонами (п. 6.2. Договору № 06/11-12 Вес).

На виконання договору про переведення боргу № 06/11-12 Вес, Первісний боржник – ТОВ “Інвест Норд” передав Новому боржнику - ПАТ "Південьзахідшляхбуд" документи, визначені п. 4.2. Договору.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №020 від 11.04.2013 року про оплату заборгованості згідно Договору про переведення боргу з пропозицією в добровільному порядку погасити заборгованість в розмірі 144379,01 грн..

Відповідач у відповіді на претензію №13-5 “юр”/865 від 20.05.2013 року зазначені у претензії вимоги визнав в повному обсязі; зазначив, що відповідачем 19.04.2013 року перераховано 50000,00 грн.; погашення боргу гарантував до кінця липня 2013 року.

Відповідач на виконання умов договору №06/11-12 Вес розрахувався частково, сплативши позивачу 100000,00 грн., що стверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями № 1229 від 19.04.2013 року, № 3306 від 29.08.2013 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та первісним боржником виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

В силу статей 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 44379,01 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов’язань було пред'явлено до стягнення з відповідача 1968,19 грн. – три відсотки річних, 8324,07 грн. пені.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. Договору №06/11-12 Вес, за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором, Новий боржник зобов'язується сплатити Кредитору за його вимогою пеню в розмірі 0,1 % від загальної суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, у відповідності до вимог положень ст.3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань".

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача 8324,07 грн. пені та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги щодо стягнення 1963,60 грн., при цьому відмовивши в задоволені 4,59 грн., оскільки позивачем не взято до уваги дату часткової сплати відповідачем боргу.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.13 р. у справі №902/1423/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1423/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.