Постанова № 38000096, 02.04.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2014 року Справа № 904/9890/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнецова А.С. представник, довіреність № 1/юр від 13.01.14;

від відповідача: Бойко Н.Л. представник, довіреність № 284-4016 від 17.10.13;

від відповідача: Марченко М.А. представник, довіреність № 370-4016 від 30.12.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2014р. у справі № 904/9890/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

комерційна фірма "Рома, ЛТД", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод

феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 106 658,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2014р. у справі №904/9890/13 (суддя Панна С.П.) позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" борг - 103 886 грн 71 коп, пеню - 2 183 грн 04 коп, 3% річних - 589 грн 17 коп, судовий збір - 2 133 грн 18 коп. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" з державного бюджету України судовий збір - 7, 40 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази надання Відповідачу всіх документів, передбачених п. 3.4. договору (оригінали рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної, сертифікату якості товару, акт прийому-передачі), які є підставою для здійснення оплати за отриманий товар. Вважає, що строк оплати не настав, а підстави вважати оплату простроченою відсутні.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись, що передання всіх передбачених договором документів підтверджено актом приймання-передачі від 14.08.2013р., сторонами підписано акт звіряння розрахунків, де відповідачем визнана заборгованість. Вважає рішення суду законним та просить залишити його в силі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що 22.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" - постачальник (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" - покупець (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки №1303721 (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2013р., але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами за ним (п. 13.1 Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказуються у специфікації (додатку) до договору, які є його невід'ємною частиною, а Відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими Договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) до договору.

На виконання умов Договору, відповідно до специфікації №1 (а.с. 19-20) Позивач поставив, а Відповідач прийняв за видатковою накладною №1408 від 14.08.2013р. папір в асортименті (надалі-товар) на загальну суму 103 886,71 грн з ПДВ, що підтверджується підписами повноважних представників сторін на зазначеній накладні, в тому числі з боку Відповідача - Танасової Л.В., уповноваженої довіреністю №862 від 13.08.2013р. Факт отримання товару Відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 4.6 Договору порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами у специфікаціях (додатках) до даного договору.

Специфікацією №1 передбачено, що оплата за вказаним договором здійснюється гарантованим платежем з датою виконання на 35-й календарний день після приймання товару та отримання повного пакету документів.

Відповідач за отриманий товар не сплатив, вважає, що строк оплати не настав, оскільки Позивачем не виконані умови п. 3.4. Договору щодо надання разом із товаром оригіналів документів, зокрема, рахунку-фактури, видаткової накладної на відпуск товару; податкової накладної; акту прийому-передачі товару; товарно-транспортної накладної (у випадку поставки товару вантажним автотранспортом); залізничної накладної (за умови поставки залізничним транспортом); сертифікату якості виробника товару, а також інші документи згідно п. 2.3 договору (оригінали або належним чином завірені копії).

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі товару від 14.08.2013р. (а.с. 29-30), підписаний Позивачем та представником Відповідача Танасовою Л.В. Оригінал акту досліджено у судовому засіданні. За даним актом сторони підтвердили передачу-отримання товару, а також оригіналів документів згідно п. 3.4. Договору, а саме: рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, акту прийому-передачі товару та товарно-транспортної накладної.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень Відповідача відносно неотримання пакету документів відповідно до п. 3.4. Договору. Крім того, Відповідачем не надано суду доказів звернення до Позивача стосовно надання будь-яких документів, його позиція нічим не підтверджена та фактично направлена на відтермінування оплати за товар.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що строк оплати за Договором настав 18.09.2013р., з урахуванням того, що оплата за отриманий товар здійснена не була, наявні всі правові підстави для стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 103 886,71 грн.

За умовами п. 11.3 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

20.02.2014р. Позивачем були надані до суду письмові пояснення по справі (а.с. 92-94), якими він фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені до 2 183,04 грн, період стягнення змінений з 29.09.2013р. по 26.11.2013р. (в тексті пояснень Позивач висловив своє погодження із контррозрахунком Відповідача, що міститься на а.с. 72).

Вказаний розрахунок є вірним та здійснений з урахуванням норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином, стягнення з Відповідача пені за період прострочення з 29.09.2013р. по 26.11.2013р. у сумі 2 183,04 грн. є правомірним.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення з 19.09.2013р. до 26.11.2013р. складають 589,17 грн, вірно розраховані Позивачем та правомірно стягнуті судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.14р. у справі № 904/9890/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 03.04.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна