Рішення № 37999308, 19.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/4026/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/893/14 Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В.

Доповідач Бутенко С. Б.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О.

при секретарі: Кальник О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 січня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини між спадкоємцями, визнання права на спадкове майно та припинення права на частку у спільному майні.

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що після смерті матері ОСОБА_4 у 2006 році спільне володіння і користування з відповідачем успадкованим майном, що складається з 23/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2, є неможливим, оскільки відносини між сторонами ускладнилися, майно є неподільним, просив про поділ спільного майна, визнання за ним права на 23/50 частки домоволодіння та припинення права відповідача ОСОБА_3 на його 25/100 частку у вказаному нерухомому майні. Вважає, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, які мають інше постійне місце проживання.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 січня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Припинено право ОСОБА_1 на 23/100 частку у праві загальної власності на домоволодіння по АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 59850 грн. вартості 23/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_2.

Грошові кошти в розмірі 59850 грн., перераховані ОСОБА_3 на рахунок ТУ ДСА в Полтавській області по платіжному дорученню від 24 грудня 2013 року звернуто в рахунок стягнення.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на об'єкт нерухомості, який складається з 23/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_2.

Зазначено, що право власності ОСОБА_3 на 23/50 частку домоволодіння по АДРЕСА_2 підлягає державній реєстрації.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1836 грн. вартості сплаченої експертизи.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка в апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі. Посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, зокрема, що відповідач ОСОБА_3 не давав згоди на отримання грошової компенсації за свою частку у спадковому майні. Також зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що припинення права на частку в спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, ґрунтуються на припущеннях.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, встановивши за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вправі змінити рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі є спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України позивач та відповідач прийняли спадщину, на яку 19 липня 2013 року та 29 серпня 2013 року їм видано свідоцтва про право на спадщину за законом, що складається з 23/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2, та в цілому складається з житлового будинку «А» жилою площею 37,5 кв.м., сараю «Ббп», сараю «Ввп», душу «Г», вбиральні «Ж», колодязя «К,К1», бруківки «І-ІІІ», огорожі № 1-5, вбиральні «М», зливної ями «І». Кожному із сторін належить на праві власності по 23/100 часток даного домоволодіння.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1084/1085 від 28.11.2013 року, враховуючи розташування житлового будинку, планування і розмірів квартири № 1, конструктивних елементів, часток співвласників, наданих документів не мається технічної можливості виділу 23/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2. Ринкова вартість 23/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 складає 59 850 грн.

24 грудня 2013 року за платіжним дорученням № 1 ОСОБА_5 внесла на рахунок ТУ ДСА в Полтавській області 59 850 грн. в якості перерахування коштів в Крюківський суд по даній справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що частка співвласників не може бути виділена в натурі, позивачем внесено на депозитний рахунок суду вартість 23/100 частини вказаного домоволодіння в сумі 59 850 грн., а припинення права ОСОБА_1 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї, оскільки в будинку він не проживає та витрат на його утримання не несе.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Отже, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81цс11, яка відповідно до ст. 360-7 ч. 1 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що права та інтереси сторін стосовно спірного майна є рівними, а виняткових обставин, що дають підстави для припинення права іншого співвласника на частку у спільному майні по справі не встановлено і суду не доведено.

Матеріалами справи встановлено та визнається сторонами, що кожному із співвласників належить по 1/2 частині спірного домоволодіння, в якому вони та члени їх сім`ї не мешкають, мають інше місце проживання, позивачеві крім цього майна належить на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1.

Без згоди відповідача ОСОБА_3 позивач ОСОБА_3 вселив у спірний будинок свою колишню дружину - ОСОБА_6, чим обмежив іншого співвласника у здійсненні права володіння та користування спільним майном.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про можливість позбавлення відповідача права на частку у спільному нерухомому майні. Як встановлено по справі, відповідач іншого житла на праві власності не має, проживає у домоволодінні по АДРЕСА_3, що належить його колишній дружині - ОСОБА_7 після розірвання шлюбу, та заперечує проти припинення права власності на належну йому частку у спадщині батьків, отже, таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 321 ЦК України.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не надано доказів та не доведено обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України є підставою для припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному нерухомому майні, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 січня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини між спадкоємцями, визнання права на спадкове майно та припинення права на частку у спільному майні - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів.

Судді:

З оригіналом згідно.