Рішення № 37996025, 19.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/232/14 19.03.14

За позовомМіського комунального підприємства «Чернівціспецкомунтранс»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укравторесурс» простягнення 378 543,74 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Боднар С.Б. - юрисконсульт;від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міське комунальне підприємство «Чернівціспецкомунтранс» (надалі - МКП «Чернівціспецкомунтранс») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укравторесурс» (надалі - ТОВ «Торговий дім Укравторесурс») про стягнення 243 214,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг із вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів №130 в порушення умов якого відповідач неналежним чином виконав взяте на себе грошове зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 70 045,93 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 604,62 грн., 3% річних у розмірі 489,19 грн. та штрафу у розмірі 170 074,49 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2014 р. розгляд справи відкладено до 05.03.2014 р., оскільки у зв'язку із технічними причинами судове засідання призначене на 21.02.2014 р. не відбулось.

05.03.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті наданих послуг у розмірі 119 680,50 грн., пеню у розмірі 3 634,92 грн., 3% річних у розмірі 797,94 грн. та штраф у розмірі 254 599,31 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2014 р. Продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у зв'язку із клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено до 19.03.2014 р.

17.03.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача 378 543,74 грн. з яких 119 680,50 грн. заборгованість по оплаті наданих послуг, 3 465,99 грн. пеня, 797,94 грн. 3% річних та 254 599,31 грн. штраф.

18.03.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 103 374,82 грн., скільки за період з 18.02.2014 р. по 19.03.2014 р. ним було здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 16 305,68 грн. та судового збору у розмірі 7 574,25 грн., в частині стягнення штрафу, 3% річних та пені просить відмовити повністю посилаючись на складне фінансове становище.

В судове засідання 19.03.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання від 19.03.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 05.03.2014 р., яка була надіслана за адресою вказаною в позовній заяві.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доводи представника позивача по суті даного спору та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2013 р. між МКП «Чернівціспецкомунтранс» (виконавець) та ТОВ «Торговий дім Укравторесурс» (замовник) було укладено Договір про надання послуг із вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів №130 (надалі - «Договір»).

Згідно п. 1 Договору виконавець зобов'язується надавати послуги з вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів, а замовник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 р. №79/3, додатку до нього та дотримуючись положення про санітарне прибирання об'єктів.

Відповідно до п. 9 Договору обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Чинним нормативним актом органу місцевого самоврядування, який визначає тарифи на послуги з вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів та норми накопичення на момент укладення цього договору є рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 р. №79/3 та додаток до нього.

Відповідно до вказаного акту норми накопичення твердих побутових відходів на одного мешканця м. Чернівців становить 1,98 м3 в рік, а плата за послуги виконавця з одного мешканця квартири (будинку) складає 5,79 грн. в місяць.

В пункті 10 Договору визначено, що кількість зареєстрованих мешканців, що проживають на території (за адресою), що обслуговується замовником, становить 7349 мешканців. В зв'язку із цим, щомісячний обсяг твердих побутових відходів, що підлягає вивезенню та утилізації, становить 1212,585 м3, а щомісячна плата за послуги виконавця - 42 537,00 грн.

Річний обсяг твердих побутових відходів, що підлягає вивезенню та утилізації становить 14551,02 м3, а плата за послуги виконавця 510 449,00 грн.

Згідно п. 11 Договору обсяги твердих побутових відходів, що підлягають вивезенню та утилізації, понад норми, визначені у рішенні виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 р. №79/3, додатку до нього та цьому договорі підлягають додатковій оплаті замовником згідно тарифів, визначених додатком до вказаного рішення виконавчого комітету. В разі зміни кількості зареєстрованих осіб, замовник повинен протягом 10 днів письмово сповістити про це виконавця, з наданням підтверджуючих документів.

В разі перегляду та зміни органами місцевого самоврядування норм та/або тарифів на послуги за цим договором, сторони дійшли згоди, що з дати набрання відповідними рішеннями законної сили, норми та/або тарифи за цим договором, а також положення цього договору, автоматично змінюються у відповідності до затверджених змін.

В пункті 12 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 13 Договору у зв'язку із застосуванням щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться замовником не пізніше ніж до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі погодження із виконавцем, замовник може здійснити попередню оплату послуг.

Розрахунки проводяться замовником у безготівковій формі шляхом оплати рахунків, виставлених виконавцем на основі укладених сторонами актів наданих послуг. Оплата рахунків замовником здійснюється шляхом перерахунку коштів на рахунок виконавця в установі банку, згідно наданих останнім реквізитів (п. 14 Договору).

Підпунктом 1 пункту 18 Договору визначено, що замовник зобов'язується оплачувати в установлений договором строк та у повному обсязі надані йому послуги з вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів.

Згідно п. 28 Договору цей договір діє з 01.08.2013 р. до 31.12.2013 р. При цьому, за змістом п. 30 Договору, останній вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок про чисельність населення, що обслуговується ТОВ «Торговий дім Укравторесурс», розмір щомісячної плати за послуги відповідача становить: за серпень 2013 р. - 42 514,28 грн., за вересень 2013 р. - 42 514,28 грн., за жовтень 2013 р. - 42 514,28 грн., за листопад 2013 р. - 42 531,65 грн., за грудень 2013 р. - 42 300,12 грн. та за січень 2014 р. - 42 224,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем та відповідачем за період серпня 2013 р. по січень 2014 р. підписано наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): акт №733/5713 за серпень 2013 р., №733/6622 за вересень 2013 р., №733/7385 за жовтень 2013 р., №733/7444 за листопад 2013 р., №733/8906 за грудень 2013 р. та №733/699 за січень 2014 р. на загальну суму 254 599,31 грн.

Відповідачем в порушення умов Договору зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг було виконано частково у розмірі 134 918,81 грн. Таким чином, на момент звернення позивача до суду неоплаченими залишилися послуги на суму 119 680,50 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами станом на 18.02.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за період з серпня 2013 р. по січень 2014 р. вартість яких становить 119 680,50 грн.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.п. 12, 13 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договорами на момент розгляду справи настав.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивач неодноразово звертався до відповідача з листами в яких просив погасити існуючу заборгованість. Проте, відповідач відповідей на вказані звернення не надавав, жодних дій спрямованих на вирішення та врегулювання питання щодо вчасного здійснення платежів не вчинив.

Разом з тим, відповідачем у період з 28.02.2014 р. по 14.03.2014 р. було здійснено часткову оплату вартості наданих послуг у розмірі 16 305,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №193 від 28.02.2014 р., №253 від 05.03.2014 р., №260 від 06.03.2014 р., №265 від 07.03.2014 р., №274 від 11.03.2014 р., №279 від 12.03.2014 р., №287 від 13.03.2014 р. та №294 від 14.03.2014 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 16 305,68 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 103 374,82 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідачем в судовому засіданні не заперечувалась.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 103 374,82 грн. грн. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем в повному обсязі. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Торговий дім Укравторесурс» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога МКП «Чернівціспецкомунтранс» про стягнення з ТОВ «Торговий дім Укравторесурс» заборгованості у розмірі 103 374,82 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 465,99 грн., 3% річних у розмірі 797,94 грн. та штраф у розмірі 254 599,31 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено. що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 21 Договору визначено, що замовник несе відповідальність згідно із законом і цим договором за несвоєчасне внесення плати за послуги шляхом сплати на рахунок виконавця пені в розмірі 0,5 % місячної суми договору за кожний день прострочки, починаючи з 10-го числа місяця наступного після місяця, за який не були перераховані кошти, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені нарахованої згідно актів надання послуг №733/7385 від 31.10.2013 р. та №733/699 від 31.01.2014 р. з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України з 12.11.2013 р. та 11.02.2014 р., оскільки 9-те число в цих місяцях припадає на вихідний день.

Крім того, суд звертає увагу, що в 3-му та 7-му періодах (Акт надання послуг №733/6622 від 30.09.2013 р.) позивачем здійснено арифметично невірний розрахунок.

Таким чином, за перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 3 458,23 грн. В іншій частині - 7,76 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок 3% річних з урахуванням обставин, наведених при розрахунку пені.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 797,94 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 254 599,31 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 2 п. 21 Договору замовник несе відповідальність за порушення умов, викладених в п. 18 цього договору, замовник сплачує на рахунок виконавця штраф в розмірі місячної суми договору, не звільняючись при цьому від оплати наданих послуг.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання, а тому існують підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 254 599,31 грн.

Відповідач у відзиві на позов проти стягнення штрафних санкцій заперечує, вказуючи на те, що ТОВ «Торговий дім Укравторесурс» здійснює оплату за надані послуги за рахунок коштів, які надходять від населення за оплату житлово-комунальних послуг в склад яких входить оплата за вивезення та утилізацію побутових відходів. Крім того, відповідач зазначає, що систематичне порушення строків оплати безпосередньо пов'язане із нерегулярним, та не повним надходженням коштів від населення.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Сума правомірно нарахованого штрафу є надмірною в порівнянні із вартістю послуг, прострочення по оплаті яких допущено відповідачем.

Судом приймається до уваги, що відповідач поступово здійснює оплату наданих позивачем послуг, зокрема за період з 28.02.2014 р. по 14.03.2014 р. відповідачем було здійснено часткову оплату вартості наданих послуг у розмірі 16 305,68 грн.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ «Торговий дім Укравторесурс» на користь МКП «Чернівціспецкомунтранс» до 101 839,72 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Торговий дім Укравторесурс» на користь МКП «Чернівціспецкомунтранс» заборгованості по оплаті наданих послуг у розмірі 103 374,82 грн., пені у розмірі 3 458,23 грн., 3% річних у розмірі 797,94 грн. та штрафу у розмірі 101 839,72 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7,76 грн. та штрафу у розмірі 152 759,59 грн. необхідно відмовити.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 16 305,68 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності із ч. 2 с. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При цьому, судом було встановлено, що при подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог 05.03.2014 р. позивачем як доказ сплати судового збору було надано платіжне доручення №148 від 04.03.2014 р. на суму 2 697,69 грн., тоді як відповідно до норм законодавства України позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 709,97 грн. (135 498,44 грн. сума на яку було збільшено розмір позовних вимог * 2%).

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог сума позову була зменшена на 168,93 грн., а тому позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 2 706,59 грн. (135 329,51 грн. сума до якої було зменшено розмір позовних вимог * 2%).

Таким чином, розмір судового збору, який позивач мав би сплатити становить 7 570,87 грн. (4 864,28 грн. судовий збір за подачу позовної заяви + 2 706,59 грн. сума судового збору з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Проте, як вбачається із платіжних доручень №4 від 08.01.2014 р. та №148 від 04.03.2014 р. позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 7 561,97 грн.

Таким чином, недоплачена сума судового збору становить 8,90 грн., а тому підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міського комунального підприємства «Чернівціспецкомунтранс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укравторесурс» (04214, м. Київ, вул. Північна, 6-В; ідентифікаційний код 37509040) на користь Міського комунального підприємства «Чернівціспецкомунтранс» (58000, м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Жасміна, 4; ідентифікаційний код 31887442) основний борг у розмірі 103 374 (сто три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 82 коп., пеню у розмірі 3 458 (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 797 (сімсот дев'яносто сім) грн. 94 коп., штраф у розмірі 101 839 (сто одна тисяча вісімсот тридцять дев'ять) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 4 515 (чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 52 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 16 305,68 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівціспецкомунтранс» (58000, м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Жасміна, 4; ідентифікаційний код 31887442) в дохід Державного бюджету України 8 (вісім) грн. 90 коп. недоплаченого судового збору.

6. Стягувачем є Державна податкова інспекція у м. Чернівці (58013, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 200 а).

7. Судові витрати підлягають зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 25.03.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко