Постанова № 37995966, 19.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 березня 2014 року 11:05 №826/2230/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю»

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2013 №0005282208 та від 13.12.2013 №0007682208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 18.09.2013 №978/22-80/33719262 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом приватним підприємством «Патронат», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2013 №0005282208 та від 13.12.2013 №0007682208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а контрагент позивача декларував свої грошові зобов’язання. Висновки акту перевірки зроблені з огляду на фіктивність приватного підприємства «Хімінвест-2012», з яким у позивача не було жодних господарських відносин.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 18.09.2013 №978/22-80/33719262 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 04.10.2013 №0005282208 та від 13.12.2013 №0007682208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 під час проведення фінансово-господарських відносин із приватним підприємством «Патронат» та приватним підприємством «Хімінвест-2012».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість усього в сумі 367 826,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 18.09.2013 №978/22-80/33719262 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2013 №0005282208, яким позивачеві зменшено від’ємне значення з податку на додану вартість за липень 2011 року та лютий 2012 року у розмірі 367 826,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.10.2013 №0005282208 подало головному управлінню Міністерства доходів і зборів у місті Києві скаргу.

За результатами розгляду скарги від 14.10.2013 №1518, головним управлінням Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято рішення від 04.12.2013, яким податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.10.2013 №0005282208 скасовано, як таке, що прийнято за невстановленою формою.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0007682208.

За таких обставин, внаслідок застосування позивачем процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.10.2013 №0005282208 було скасовано та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0007682208, яким позивачеві зменшено від’ємне значення з податку на додану вартість за липень 2011 року та лютий 2012 року у розмірі 367 826,00 грн.

Відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

При цьому, згідно із приписами пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.10.2013 №0005282208 є скасованим внаслідок застосування позивачем процедури адміністративного оскарження і відкликаним в силу приписів Податкового кодексу України.

А тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2013 №0005282208 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи доводи сторін щодо податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 13.12.2013 №0007682208, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 18.09.2013 №978/22-80/33719262 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» та приватним підприємством «Патронат».

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» (замовник) та приватним підприємством «Патронат» (підрядник) укладено договір підряду від 18.02.2011 №БК-80, відповідно до якого підрядник зобов’язується на свій ризик виконати та здати замовнику за ціною, у терміни та на умовах цієї угоди комплекс робіт та послуг із влаштування на об’єкті комплексу СПА та велнес процедур, а замовник у свою чергу, зобов’язується надати підряднику доступ на будівельний майданчик та об’єкт, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх на умовах договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору підряду від 18.02.2011 №БК-80; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» та приватним підприємством «Патронат» вказано на акт державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова від 22.02.2013 №221/22-10/23967667 «Про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Патронат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012». З акту від 22.02.2013 №221/22-10/23967667 вбачається, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від приватного підприємства підприємством «Хімінвест-2012» до контрагентів покупців.

Разом з тим, суд звертає увагу, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Патронат», первинні документи по господарським операціям не досліджувались.

Висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено органом державної податкової служби з огляду на те, що правочин укладений позивачем з приватним підприємством «Патронат» укладався без реального здійснення господарських операцій через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними.

Судом не приймаються до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг (приватне підприємство «Олівія», приватне підприємство «Хімінвест-2012») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом - приватним підприємством «Патронат».

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з приватним підприємством «Патронат», наявності ділової мети та економічної доцільності, вказано на те, що приватним підприємством «Патронат» здійснювались роботи по влаштуванню комплексу СПА в готелі, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю». Відповідно до умов договору підряду від 18.02.2011 №БК-80, підрядник має право залучати субпідрядників на певні види робіт. При цьому субпідрядною організацією, що виступала генеральним проектувальником документації щодо обладнання СПА зони було товариство з обмеженою відповідальністю «Хело Україна».

На підтвердження зазначених доводів позивач надав суду копії: проектної документації по будівництву спа зони в готелі, зокрема, копію акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта для пред’явлення приймальній комісії; договору страхування будівельно-монтажних ризиків; ліцензії приватного підприємства «Патронат» на здійснення господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури; листування між приватним підприємством «Патронат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» щодо виконання умов договору підряду від 18.02.2011 №БК-80; договорів на сервісне обслуговування обладнання укладених в 2013 та в 2014 роках та копії актів здачі-прийняття робіт по цим договорам тощо.

Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовано.

Слід зазначити, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 не містить доказів щодо порушення позивачем фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин із приватним підприємством «Патронат».

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, навіть якщо припустити недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено), правові наслідки наступають саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» та приватним підприємством «Патронат» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0007682208, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 13.12.2013 №0007682208.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 25.03.2014.