Постанова № 37995929, 14.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 березня 2014 року 11 год. 14 хв. № 826/1044/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гарментс Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, а також з інших питань.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 14 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 29 січня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гарментс Україна" (далі - позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00669 та рішення від 25 листопада 2013 року № 100260000/2013/200717/12 про коригування митної вартості товарів (далі - оскаржувані рішення), а також стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 24665,33 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення складені відповідачем всупереч положенням законодавства, у зв’язку з чим порушено права та законні інтереси позивача, у тому числі йому завдано збитків.

Ухвалою суду від 30 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10 лютого 2014 року представником позивача надано суду письмову заяву про збільшення позовних вимог, а саме, окрім визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, також про стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 56474,47 грн. Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 24 лютого 2014 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем, та компанією Next Best Clothing Ltd, як продавцем, 27 серпня 2013 року укладено договір купівлі-продажу № 01/13 (далі - договір № 01/13), за умовами якого у період із 27 серпня 2013 року по 31 грудня 2016 року продавець зобов’язався відвантажити, а покупець - прийняти та оплатити товар, а саме одяг, додаткові речі до одягу, взуття та інші вироби з текстильних матеріалів, які використовувались, постачаються у пакувальних мішках навалом, в об’ємі 648000,00 кг, партіями, вартістю 0,75 GBP за 1 кг, у загальному розмірі 486000,00 GBP.

На підставі договору № 01/13 та інвойсу від 08 листопада 2013 року № NBC-0728 (далі - інвойс № NBC-0728) на митну територію України ввезено товар: бувший у користуванні одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, без встановлених торгівельних марок та артикулів; ступінь зносу до 30 %; із текстильних матеріалів, у змішаному вигляді, без індивідуальної упаковки, зібрано та продезінфіковано у Великобританії; чоловічий, жіночий та дитячий асортимент, 15214,00 кг; виробник: дані відсутні; країна виробництва: GB (далі - товар).

У подальшому, позивачем надано відповідачу електронну митну декларацію № 100260000/2013/115357 (далі - декларація) та відповідний пакет документів, необхідних для митного оформлення товару, а саме: договір № 01/13; інвойс № NBC-0728; накладну від 09 жовтня 2013 року № 0679757; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 18 жовтня 2013 року № 11; внутрішній договір складського зберігання від 03 жовтня 2013 року № 470-МС; договір про надання послуг митного брокера від 12 серпня 2013 року № 08/13; договір транспортного експедирування від 08 серпня 2013 року № ТЕ-3/13; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 10 жовтня 2013 року № 38747190; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 09 жовтня 2013 року № 2720; резервну позицію від 26 липня 2001 року № 915; висновок Мінприроди від 08 жовтня 2013 року № 3851/07/5-7; декларацію про походження товару від 08 листопада 2013 року № NBC-0728; сертифікат про фумігацію від 30 вересня 2013 року № WMT; сертифікат якості від 30 вересня 2013 року № NBC-QS-1034.

Відповідачем не прийнято визначену у декларації митну вартість товару у зв’язку з тим, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

У зв’язку з викладеним, позивача зобов’язано надати додаткові документи, а саме: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На зазначену вимогу позивачем надано: копії митної декларації країни відправлення та митної декларації сповіщення; експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 18 листопада 2013 року № ц-743.

Зважаючи на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та наявність розбіжностей у наданих позивачем документах, відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7, п. 24 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 257, ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походження з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів", при здійсненні суб’єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб’єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст.ст. 49, 57, ч.ч. 1-3 ст. 53, ст. 266 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На декларанта покладений обов’язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

У постанові Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року у справі № 21-52а12 зазначено, що митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а суб’єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товару.

У ході судового розгляду справи представник відповідача пояснив, з чим погоджується суд, що у договорі № 01/13 зазначено вартість за 1 кг товару у розмірі 0,75 GBP, а в інвойсі № NBC-0728 - 0,783 GBP за 1 кг товару.

При цьому, слід зазначити, що у матеріалах справи міститься копія інвойсу від 30 вересня 2013 року № NBC-0672, згідно з яким, вартість 1 кг товару становить 0,75 GBP.

Чому продавцем оформлено два інвойси з різними вартісними показниками, у ході судового розгляду справи представник позивача не пояснила. Поряд з цим, у позові зазначено, що стосовно вказаної ситуації позивачем надано відповідачу письмові пояснення у формі листа. Однак, як вбачається зі змісту вказаного листа, копія якого міститься у матеріалах справи, позивачем чітко та зрозуміло не надано пояснень стосовно ситуації навколо вказаних інвойсів.

Крім того, в інвойсі № NBC-0728 не зазначено умов здійснення розрахунків за товар.

У рахунку від 18 жовтня 2013 року № 11 зазначено вартість морського фрахту та вартість послуг на перевезення залізницею від міста Клайпеда (Литва) до станції Бережесть (Україна). Однак, не зазначено витрати на завантаження та розвантаження товару, пов’язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію, зокрема, у порту міста Клайпеда. У вказаному рахунку також не зазначено вартість транспортних послуг від міста Нортхалертон до порту, із якого здійснено відправлення товару до міста Клайпеда.

У копії митної декларації країни відправлення та митній декларації сповіщення зазначено вартість товару у розмірі 14280,00 GBP, у той час як для митного оформлення надано № NBC-0728 із зазначеною вартістю товару у розмірі 14228,68 GBP.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Доводи представників позивача щодо неправомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару суд вважає безпідставними, оскільки у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товару є законними та такими, що відповідають чинному законодавству, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Враховуючи, що у задоволенні основної позовної вимоги відмовляється, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення похідної від неї вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гарментс Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, а також з інших питань є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гарментс Україна".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 21 березня 2014 року