Постанова № 37995809, 13.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року 15 год. 28 хв. м. Львів № 813/3563/13-а

Львівський окружний адміністративний суд,

суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю.,

за участю представника позивача - Білоніжки Б.П.

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської областідо ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення незаконно одержаних коштів пенсії

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області (далі - управління ПФУ у Золочівському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 незаконно отримані виплати (пенсію) за період з 10.01.2004 року по 30.04.2011 року в сумі 38537,00 грн та стягнення із ОСОБА_3 незаконно отримані виплати (пенсію) за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 3440,00 грн, на загальну суму 41977,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі заяви ОСОБА_2 УПФУ у Золочівському районі призначено їй пенсію по втраті годувальника (чоловіка - ОСОБА_5) на двох неповнолітніх дітей (ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.) з 10.01.2004 року в розмірі 102,82 грн. Управлінню ПФУ у Золочівському районі стало відомо, що Золочівським районним судом 06.02.2013 року скасовано рішення Золочівського районного суду Львівської області від 08.12.2003 року про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте, ні ОСОБА_2, ні її діти, всупереч ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не повідомили управління ПФУ про те, що ОСОБА_5 з'явився. Вказане призвело до того, що ОСОБА_2, за період з 10.01.2004 року по 30.04.2011 року зайво нараховано та виплачено пенсію в сумі 38537,00 грн та ОСОБА_3 за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року зайво нараховано та виплачено пенсію в сумі 3440,00 грн. Таким чином, управлінню Пенсійного фонду України в Золочівському районі завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 41977,00 грн. Оскільки відповідачі відмовились повернути зазначену суму коштів добровільно, управління ПФУ у Золочівському районі на підставі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернулося до суду з позовом про стягнення із відповідачів безпідставно виплаченої пенсії в сумі 41977,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечила. Вважає, що підстав для стягнення з неї коштів, виплачених як пенсія у зв'язку з втратою годувальника за період з 10.01.2004 року по 30.04.2011 року в сумі 38537,00 грн немає, оскільки вважала свого колишнього чоловіка безвісно відсутнім, про те, що він підтримував зв'язок з дітьми вона не знала. Ствердила, що їй дійсно нічого не було відомо про місце перебування колишнього чоловіка, відтак пенсію у зв'язку з втратою годувальника отримувала правомірно.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає, що підстав для стягнення з нього коштів, виплачених як пенсія у зв'язку з втратою годувальника за період 01.09.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 3440,00 грн немає, однак засвідчив, що підтримував зв'язок з батьком - ОСОБА_5.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 17.08.2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 95 від 17.08.2007 року. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_2 присвоєно прізвище «ОСОБА_2».

Як встановлено у судовому засіданні, за час спільного подружнього життя у сім'ї народилося троє дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, Після розлучення батьків неповнолітні діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, залишились на утриманні матері.

У 2003 році ОСОБА_2 звернулася до Золочівського районного суду Львівської області із заявою про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5, покликаючись на те, що він з 29.08.2001 року виїхав з м. Глиняни на роботу в м. Москву і з того часу у неї не було будь-яких відомостей про його місце перебування. Рішенням Золочівського районного суду від 08.12.2003 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Глиняни Золочівського району Львівської області визнано безвісно відсутнім.

ОСОБА_2 12.01.2004 року подала в управління ПФУ у Золочівському районі заяву про призначення їй пенсії по втраті годувальника (чоловіка - ОСОБА_5) на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до розпорядження управління ПФУ у Золочівському районі № 134519 від 14.07.2004 року ОСОБА_2 з 10.01.2004 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а з 01.07.2007 року пенсію було перераховано на одного утриманця - ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 30.06.2007 року закінчила навчання у Львівського вищого професійного училища № 29.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 04.10.2012 року у зв'язку із досягненням ним повноліття та на підставі довідки про те, що він навчається у Поморянському професійному ліцеї, виплата пенсії по втраті годувальника здійснювалась ОСОБА_3 з 01.09.2012 року.

У зв'язку із розглядом Золочівським районним судом справи про скасування рішення про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5 управлінням ПФУ в Золочівському районі було прийнято рішення про припинення виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_3 з 01.01.2013 року до з'ясування обставин справи.

Рішенням Золочівського районного суду від 06.02.2013 року в справі № 1310/2359/2012 скасовано рішення Золочівського районного суду від 08.12.2003 року про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення набрало законної сили 19.02.2013 року.

Також, Золочівським районним судом, на основі пояснень ОСОБА_5, його сестри ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 протягом 2003-2012 років було відомо про місце перебування чоловіка (а саме м. Москва Російської Федерації), який постійно спілкувався з їхніми дітьми, зокрема з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на утримання яких була призначена пенсія, та періодично приїжджав до Золочівського району Львівської області у гості до сестри, 06.02.2013 року винесено окрему ухвалу щодо вжиття відповідних заходів реагування прокурором Золочівського району на предмет наявності у діях ОСОБА_2 при оформленні пенсії по втраті годувальника ознак злочину проти власності, передбачених статтею 190 КК України.

Відповідно до довідки від 29.04.2013 року № 770 про розмір виплаченої пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_3 за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року отримав пенсію на загальну суму 3440,00 грн.

Згідно довідки від 29.04.2013 року № 771 про розмір виплаченої пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 за період з січня 2004 року по квітень 2011 року отримала пенсію на своїх дітей на загальну суму 38537,00 грн

Оскільки добровільно цих коштів відповідачі не повернули, позивач звернувся із вказаним позовом до суду

При вирішенні спору суд керувався наступними нормами права.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. У частині 7 цієї статті передбачено, що положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 1058 зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно до статті 102 цього ж Закону, пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно зі статтею 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється зокрема, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Відповідно до статті 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

У статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Цивільний кодекс України передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України).

Системний аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що необхідною умовою для повернення надміру виплачених коштів у формі пенсії є підтвердження факту недобросовісності особи, що отримує пенсію, наприклад зловживання при призначенні пенсії чи приховування відомостей, що впливають на прийняття рішення про припинення виплати пенсії тощо.

Враховуючи вищезазначене, умовою для повернення відповідачами пенсії у зв'язку з втратою годувальника, яку вони отримали є наявність доведеного факту, що цю пенсію їм призначено без належних правових підстав, або ж що отримання такої пенсії є наслідком зловживань з боку відповідача.

Як встановлено судом, пенсію у зв'язку з втратою годувальника на двох дітей за період з 10.01.2004 року по 30.04.2011 року управління ПФУ у Золочівському районі призначило ОСОБА_2 на тій підставі, що рішенням Золочівського районного суду від 08.03.2003 року ОСОБА_5, батька їх неповнолітніх дітей, було визнано безвісно відсутнім. З цього приводу спору між сторонами не виникало. У даному випадку обставиною, яка має значення для виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, є те, коли ОСОБА_2 стало відомо або мало бути відомо про появу ОСОБА_5

Сину - ОСОБА_3 пенсію у зв'язку з втратою годувальника управління ПФУ у Золочівському районі призначило на підставі його заяви про виплату пенсії по втраті годувальника йому, а не мамі - ОСОБА_2, оскільки він став повнолітнім і має право одержувати належні йому виплати. До заяви була надана довідка про те, що він дійсно навчається у Поморянському професійному ліцеї з 01.09.2012 року по 30.06.2015 року. На підставі чого, виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 було відновлено та продовжено на період з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року.

При подачі заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 було роз'яснено, що вона відповідно до діючого законодавства зобов'язана своєчасно повідомляти управління ПФУ у Золочівському районі, про зміни в складі сім'ї та інші обставини, що можуть вплинути на її пенсійне забезпечення, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_2 на заяві.

Як вбачається з рішення Золочівського районного суду від 06.02.2013 року по справі № 1310/2359/2012 прийнятого за наслідкам розгляду заяви ОСОБА_5 про скасування рішення про визнання його безвісно відсутнім, ОСОБА_5 з 2001 року дійсно не проживав у м. Глиняни із своєю сім'єю дружиною та трьома дітьми, оскільки поїхав на роботу до м. Москви. Згодом, з дружиною вони посварилися та вона повідомила, що викинула його особисті документи. Вказує, що до 2011 року постійно проживав у м. Москві та лише періодично приїжджав в Україну, спілкувався з сестрою ОСОБА_8 та зі своїми дітьми. З дружиною з того часу не спілкувався. Також вказав, що йому нічого не було відомо ні про розірвання шлюбу між ним та дружиною, ні про визнання його безвісно відсутнім.

Про те, що ОСОБА_5 періодично спілкувався з дітьми підтверджують і надані у судовому засіданні пояснення ОСОБА_3, який ствердив, що дійсно підтримував відносини зі своїм батьком ОСОБА_5

Твердження ОСОБА_2 про те, що їй нічого не було відомо про місце перебування колишнього чоловіка, вважала свого колишнього чоловіка безвісно відсутнім, про те, що він підтримував зв'язок з дітьми вона не знала, спростовуються встановленими Золочівським районним судом обставинами про те, що ОСОБА_2 протягом 2003-2012 років було відомо про місце перебування чоловіка (а саме м. Москва Російської Федерації), який постійно спілкувався з їх дітьми, зокрема з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на утримання яких була призначена пенсія, та який періодично приїжджав до Золочівського району Львівської області. Окрім цього, у зв'язку з встановленням даних обставин Золочівським районним судом було винесено окрему ухвалу від 06.02.2013 року.

ОСОБА_2 оскаржила до Апеляційного суду Львівської області рішення та окрему ухвалу Золочівського районного суду від 06.02.2013 року. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09.12.2013 року у справі № 1310/2359/12 рішення та окрему ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 06.02.2013 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, відповідачі знали про появу ОСОБА_5, однак про цю обставину, яка у даному випадку має значення для подальшої виплати їм пенсії на дітей у зв'язку з втратою годувальника, не повідомили територіальний орган ПФУ, який таку пенсію виплачує. Тому, пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримували неправомірно.

За період з 10.01.2004 року по 30.04.2011 року ОСОБА_2, зайво нараховано та виплачено пенсію в сумі 38537,00 грн та ОСОБА_3 за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року зайво нараховано та виплачено пенсію в сумі 3440,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вище викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, матеріалів справи, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені і підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 94 КАС України підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (Львівська область, м. Золочів, вул. Валова, 4; ЄДРПОУ: 20859150) 38537 (тридцять вісім тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 00 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_3 АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (Львівська область, м. Золочів, вул. Валова, 4; ЄДРПОУ: 20859150) 3440 (три тисячі чотириста сорок) гривень 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 березня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.