Ухвала суду № 37995380, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/800/42746/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

позивача - Гораль О.П., Сластунов К.Б.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013

у справі № 805/6159/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пантелеймонівський вогнетривкий завод"

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення: від 19.04.2013 № 0000051503.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2012 року, складено акт від 05.04.2013 № 439/15-3/00191787, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на 2 593 536 грн., за серпень 2012 року - на 802 167 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на 22 945 грн., за серпень 2012 року - на 25 015 грн.;

- п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника (рядок 23.1 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на 2 593 536 грн., за серпень 2012 року - на 802 167 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на 22 945 грн., за серпень 2012 року - на 39 724 грн., за вересень 2012 року - на 81 163 грн.

Відповідачем зазначено, що включення позивачем до складу рядка 12.1 декларації сум ПДВ по митним деклараціям, які не відповідають наявній інформації в базі АРМ «Митниця», призвело до завищення податкового кредиту. Відповідно до акта перевірки, невідповідність за твердженням відповідача полягає в тому, що номери наданих позивачем до перевірки оригіналів митних декларацій не співпадають з номерами відповідних митних декларацій в базі АРМ «Митниця».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0000051503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 395 703,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 848 925 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Пунктом 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, що в оригіналі митної декларації працівниками митниці проставлений номер 700010000/2012/001799, тоді, як в базі АРМ «Митниця» зазначений номер 700010000/2012/011799. Аналогічні розбіжності, також, зазначені у всіх інших митних деклараціях, що перелічені в акті перевірки від 05.04.2013.

Згідно листа Східної митниці від 12.04.2013 № 11/2-27/4531, митницею здійснене митне оформлення товарів ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» в митному режимі «імпорт» за митними деклараціями: №700010000/2012/001799 від 02.07.2012, №700010000/2012/001955 від 17.07.2012, №700010000/2012/001956 від 17.07.2012, №700010000/2012/001982 від 18.07.2012, №700010000/2012/001989 від 19.07.2012, №700010000/2012/002023 від 23.07.2012, №700010000/2012/002024 від 23.07.2012, №700010000/2012/002032 від 24.07.2012, №700010000/2012/002030 від 24.07.2012, №700010000/2012/002081 від 27.07.2012, №700010000/2012/002082 від 27.07.2012, №700010000/2012/002083 від 27.07.2012, №700010000/2012/002085 від 30.07.2012, №700010000/2012/001910 від 11.07.2012, №700010000/2012/001891 від 09.07.2012, №700010000/2012/002065 від 26.07.2012, №700010000/2012/002067 від 26.07.2012, №700010000/2012/002066 від 26.07.2012, №700010000/2012/001819 від 03.07.2012, №700010000/2012/002053 від 25.07.2012, №00010000/2012/002140 від 06.08.2012, №700010000/2012/002142 від 06.08.2012, №00010000/2012/002202 від 13.08.2012, №700010000/2012/002203 від 13.08.2012, №700010000/2012/002227 від 15.08.2012, №700010000/2012/002272 від 17.08.2012, №700010000/2012/002274 від 17.08.2012, №700010000/2012/002354 від 27.08.2012.

Також, в зазначеному листі Східна митниця повідомила, що спірні митні декларації наявні в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби. (т.1 а.с.134-135).

Таким чином, суми, сплаченого позивачем податку на додану вартість, правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту, оскільки підтверджені митними деклараціями за липень 2012 року на суму ПДВ 2600911,68 грн. та за серпень 2012 року на суму ПДВ 776906,79 грн. Доказів наявності інших митних декларацій за вказаний період відповідачем не надано.

Крім того, судами вірно враховано, що за раніше проведеними перевірками позивача згідно довідки від 12.11.2012 № 1112/15-3/00191787 та акта від 17.12.2012 № 1262/15-3/00191787, відповідачем було підтверджено право позивача на податковий кредит за зазначеними митними деклараціями та розбіжностей між їх номерами та датами в базі АРМ «Митниця» не виявлено (т.1 а.с. 170-186).

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України щодо заниження ціни товару, що реалізується, внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень, серпень 2012 року, колегією суддів слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Пунктом 1 Розділу ХІХ Податкового кодексу України визначено, що з 1 квітня 2011 року втрачає силу Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

За правилами підпункту 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 цього Закону, у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, податковим органом під час перевірки договори на реалізацію продукції, укладені позивачем з контрагентами, не аналізувались; механізми ціноутворення, що застосовані у цих договорах, не досліджувались; розрахунків звичайної ціни, яка б мала бути застосована позивачем при проведенні спірних операцій, не проводилось; дослідження собівартості товару, який реалізовано, не проводилось. Крім того, з акта перевірки не вбачається, що відповідачем здійснювалось порівняння ціни продажу товару на території України, який виготовлений з застосуванням імпортованої сировини з ринковими цінами на цей товар.

За наведених обставин, оскільки відповідачем не доведено наявність на ринку такого товару або операцій з ідентичним або однорідним товаром, а інформація про ціну такого товару відсутня, то відповідно, звичайною є ціна, передбачена в договорі, у зв'язку з чим вірним є висновок судів, що факти заниження цін реалізації товару є недоведеними.

Доводи, зазначені відповідачем в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль