Ухвала суду № 37995359, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/39872/13

К/800/40037/13

К/800/40448/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Південної митниці, головного управління державної казначейської служби України в Одеській області та прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013р. у справі

за позовом Приватного підприємства «Вестра»

до відповідача-1 Південної митниці

відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

з участю прокуратури Одеської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

1.11.2012р. приватне підприємство «Вестра» (далі Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності Південної митниці (далі Митниця) щодо повернення надмірно сплачених до бюджету платежів та про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі Казначейство) здійснити повернення цих надмірно сплачених коштів. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. На вимогу Митниці було необґрунтовано збільшено митну вартість товарів і визначено її не за ціною договору, внаслідок чого Підприємством надмірно сплачено до бюджету мито та податок на додану вартість.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця, Казначейство та прокурор звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про протиправність дій Митниці при визначенні митної вартості товару та розгляді питання щодо повернення Підприємству платежів .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, на протязі травня 2012р. надавались Митниці декларації митної вартості.

На вимогу митного органу Підприємством було здійснено коригування митної вартості, внаслідок чого та була визначена за резервним методом і склала 72250645,84грн., в той час як відповідно до ціни договору митна вартість товару складала 40397045,04грн.

У зв'язку зі збільшенням митної вартості товару, на 9962684,37грн. збільшилась загальна сума мита та податку на додану вартість, які були сплачені Підприємством до державного бюджету.

Заява позивача про повернення надмірно сплачених грошових коштів Митницею залишені без задоволення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулювались Митним кодексом України 2002р., що був чинним до 1.06.2012р., а з цієї дати - Митним кодексом України 2012р., в частині, що стосується повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 266 МК України 2002 року визначення митної вартості товарів, які імпортуються в країну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним методом визначення митної вартості за приписами частин другої та третьої вказаної статті є визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тоді як послідовне застосування кожного наступного методу має здійснюватись у випадку неможливості застосування першого методу, що в свою чергу є підставою для проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що необхідність обрання методу визначення митної вартості не за ціною договору, а за іншими методами, можлива виключно при наявності належним чином обґрунтованої неможливості застосування першого методу та після проведення консультацій між декларантом та митним органом.

При цьому судами встановлено, що Підприємством митному органу були подані усі необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір, рахунки-фактури тощо, що підтверджували ціну товару відповідно до ціни договору, тоді як митна вартість була визначена за резервним методом без обґрунтування підстав для його застосування та враховано висновки судової експертизи, відповідно до яких нарахування митних платежів митним органом у відповідному розмірі документально та нормативно не обґрунтовані даними про вартість товару, внаслідок чого було встановлено зайву сплату до бюджету митних платежів.

Всупереч приписів частини другої статті 71 КАС України відповідачами не надано доказів правильності визначення митної вартості товару, неможливості використання для її визначення ціни договору та необхідності застосування для цих цілей шостого методу.

За викладеного судова колегія погоджується з висновком судів про безпідставність застосування резервного методу визначення митної вартості ввезених позивачем товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного.

Помилкове визначення митної вартості товару призвело до надмірної сплати позивачем мита та податку на додану вартість, а тому, незалежно від того чиї винні дії чи добросовісна помилка призвели до надмірної сплати митних платежів, позивач має право на їх повернення.

Згідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та прокуратури Одеської області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз