Ухвала суду № 37995222, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Київ К/800/27257/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013

у справі № 2а/0570/14872/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диск сервіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012 №11901/10/22-2/0001592202; № 11902/10/0001602202; № 11903/10/0001612202.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень-червень 2011 року, січень-березень 2012 року та податку на прибуток за період ІІ квартал 2011 року, І квартал 2012 року по взаємовідносинах із ТОВ «Росімпортторг», складено акт №2813/22-2/33221424 від 09.10.2012, в якому встановлені порушення:

- п. 138.1., п.138.2, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 380 733,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 47 090 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 333 643 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті, в розмірі 47 904,00 грн., у тому числі за травень 2011 р. в сумі 1 876,00 грн., червень 2011 р. в сумі 7 542,00 грн., січень 2012 в сумі 26 071,00 грн., лютий 2012 р. в сумі 12 415,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 р. в сумі 28 242,00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки не доведена реальність здійснення операцій позивача з ТОВ «Росімпортторг», оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами.

На підставі акта перевірки, відповідачем 25.10.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №11901/10/22-2/0001592202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 880,00 грн. (за основним платежем - 47 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 976,00 грн.);

- №11902/10/0001602202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 28 242,00 грн.;

- №11903/10/0001612202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 380 733,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Росімпортторг» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки від 18.05.2011 № 18/05-11, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ), а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а покупець приймає та оплачує ПММ згідно умовам договору.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, випискою з банку.

Відповідно до домовленостей за договором поставки від 18.05.2011, місцем поставки палива є заправочна станція «АЗС «ЛИДЕР» на території ПП «Інтерсойл», яка розташована за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31, оскільки позивач не має ємностей для зберігання паливо-мастильних матеріалів.

В якості доказу щодо отримання від TOB «Росімпортторг» дизельного палива позивачем надано журнал обліку/отпуску ПММ по безготівковому розрахунку на АЗС «ЛИДЕР» на території ПП «Інтерсойл, яка розташована за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31.

Таким чином, поставка паливо-мастильних матеріалів здійснювалась на умовах самовивозу. На підтвердження транспортування товару наявні відомості дизельного палива.

Також, судами встановлено, що позивач використовував паливо, що було придбане за вказаним договором, у власній господарській діяльності за договорами надання транспортних послуг по подачі бетону на відстань та надання послуг спеціалізованої техніки. Замовниками послуг ТОВ «Диск Сервіс» були ТОВ «Диск Бетон», ТОВ «Кодсалтинг Бізнес Групп»,ТОВ «АК АРТ-БУД», ПП «Строй-фактор», ТОВ «Треналофф-траст», ТОВ «Міське будівництво», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи договорами надання транспортних послуг по подачі бетону на відстань, договорами послуг спеціалізованої техніки, додатковими договорами, актами списання палива, актами приймання-передавання робіт, податковими накладними.

Контрагент позивача - ТОВ «Росімпортторг», на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій, був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в органах податкової служби та був платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Росімпортторг», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки перевірки ТОВ «Росімпортторг», судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено витрати згідно вказаного договору до складу валових витрат та відповідно правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль