Ухвала суду № 37995207, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/118/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенко В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Севастопольського міського центру зайнятості на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 3543,94 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач неправомірно отримав допомогу по безробіттю у період з 01.09.2009 року по 02.04.2010 року, оскільки йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, а саме постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 травня 2013 року в справі № 827/1282/13-а - скасовано та ухвалено нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах не визнавалось УПФ України в Гагарінському районі м. Севастополя та було встановлено лише судовим рішенням від 25.09.2012 року, а тому допомога по безробіттю за період з 01.09.2009 року по 02.04.2010 року була отримана відповідачем на законних підставах та поверненню не підлягає.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що відповідач всупереч вимог ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не повідомив позивача про виникнення права на призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій в 55 років, а тому допомога по безробіттю в розмірі 3543,94 грн. підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки при його ухваленні суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 був зареєстрований в якості безробітного Севастопольським міським центром зайнятості з 07.07.2009 року із виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом Севастопольського міського центру зайнятості від 06.04.2010 року ОСОБА_4 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із поданням ним письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості та його знято з обліку.

15.03.2013 року Севастопольським міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку обґрунтованості виплат матеріально забезпечення ОСОБА_4, за результатами якого складений акт № 21 від 15.03.2013 року.

Актом розслідування встановлено, що 15.11.2012 року до Севастопольського міського центру зайнятості надійшов лист Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя з відомостями про те, що на виконання рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-1225/11/2702 від 25.09.2012 року ОСОБА_4 призначена пенсія за віком з 01.09.2009 року.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII (далі - Закон № 803) (що діяв на час виникнення правовідносин) передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пп. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останньому пенсія призначена згідно вимог статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Дана пенсія є трудовою і у відповідності до вимог статті 3 даного закону право на неї мають особи, зайняті суспільно корисною працею при додержанні умов, встановлених даним законом.

При цьому встановлено, що право на призначення пенсії у відповідача виникло з 01.09.2009 року, однак він про це позивача не повідомив.

Відповідно до п.п. «г» ч. 3 ст. 2 Закону № 803 не можуть бути визнані безробітними громадяни: які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III (далі - Закон № 1533) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону Закон № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на час надання позивачу статусу безробітного (07.07.2009 року), він мав право на отримання даного статусу.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач всупереч вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не повідомляв про виникнення права на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, як учаснику бойових дій після досягнення ним 55 років (з 01.09.2009 року), а тому допомога по безробіттю в розмірі 3543,94 грн., яку було сплачено відповідачу з 01.09.2009 року по 02.04.2010 року підлягає стягненню з відповідача, що вірно встановлено судом першої інстанції та не враховано судом апеляційної інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Севастопольського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 827/1282/13-а скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29 травня 2013 року в даній справі залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска