Ухвала суду № 37995188, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/45820/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про скасування розпорядження,-

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось в суд з позовом до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про скасування розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 1074-р-10 від 30 грудня 2010 року про затвердження Акту комісії щодо визначення збитків, завданих відкритим акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" безоплатним користуванням земельною ділянкою 1,6343 га на території Покровської сільської ради.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження є незаконним, оскільки прийнято на підставі необґрунтованого висновку про те, що позивач безоплатно користувався земельною ділянкою 1,6343 га на території Покровської сільської ради у період з липня 2008 року по грудень 2010 року, в той час як позивач сплачував протягом вказаного періоду земельний податок за користування земельними ділянками загальною площею 15,3993 га, в тому числі за земельну ділянку площею 1,6343 га. Крім того, позивач стверджує, що договір оренди даної земельної ділянки відсутній, проте позивач здійснює всі необхідні заходи для його укладання, при цьому відповідач ніяких дій щодо укладання договору оренди, з метою отримання коштів за таким договором оренди та уникнення збитків не вчиняє.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190928) зареєстровано виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області 15 грудня 1995 року.

Згідно протоколу загальних зборів № 1/2011 від 06 квітня 2011 року та свідоцтва про державну реєстрацію серії АОО №656389 відрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" перейменовано у публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат".

25 травня 2010 року Нікопольський міжрайонний прокурор звернувся до голови Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з поданням про усунення порушень земельного законодавства, в якому зобов'язав вжити невідкладних заходів для усунення порушень законодавства, причин та умов, що сприяли їх вчиненню, провести інвентаризацію договорів оренди земель, укладених Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області з суб'єктами господарювання; за наслідками інвентаризації вжити вичерпних заходів до приведення правовідносин з використання земельних ділянок до вимог чинного законодавства України, вирішити питання про створення комісії щодо обстеження земель рекреаційного призначення та здійснення розрахунку збитків завданих користуванням за відсутності правовстановчих документів.

На виконання подання прокурора 29 грудня 2010 року головою Нікопольської районної державної адміністрації прийнято розпорядження "Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків" № 1067-р-10, за яким на створену комісію покладено обов'язок провести роботу щодо визначення та відшкодування збитків, завданих внаслідок використання земельних ділянок на території Покровської та Шолоховської сільських рад вздовж прибережної смуги Олексіївського водосховища, публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", загальна площа земельних ділянок 23,4586 га (15,3993 га на території Покровської сільської ради, 8,0593 га на території Шолоховської сільської ради).

30 грудня 2010 року розпорядженням голови Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 1074-р-10 був затверджений акт комісії від 30 грудня 2010 року щодо визначення збитків, завданих відритим акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 1,6343 га на території Покровської сільської ради за період з липня 2008 року по грудень 2010 року. Згідно зазначеного акту сума збитків за користування земельною ділянкою в цей період склала 71323,36 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач дійсно самовільно зайняв спірну земельну ділянку, а відтак завдав збитків відповідачу, розмір яких підтверджується рішенням суду в іншій справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача відсутній відповідний правовстановлюючий документ (договір оренди, державний акт на право власності або права постійного користування), що встановлює право користування або право володіння спірною земельною ділянкою, так само як і відсутні докази належних позивачу на праві власності об'єктів нерухомості на спірні ділянці, а відтак суди дійшли вірного висновку про те, що позивач не вправі використовувати спірну земельну ділянку.

Розмір збитків за самовільне зайняття земельних ділянок повинен визначатись відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Обґрунтовуючи вірність проведеного розрахунку збитків, завданих позивачем, суди попередніх інстанцій посилаються на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 червня 2011 року у справі №5005/1749/2011 за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської РДА до публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про звільнення ділянки та стягнення 71323,36 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи, позивач наголошував на тому, що постановою Вищого господарського суду України від 16 вересня 2011 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 червня 2011 року було скасовано в частині визначення розміру збитків, оскільки їх розмір не був належним чином підтверджений під час розгляду справи.

З огляду на наведене, враховуючи, що судами попередніх інстанцій самостійно не встановлювався факт правомірності проведеного розрахунку так само як і не встановлювалось чи був проведений розрахунок вірно, вказані питання підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Судді:

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша