Ухвала суду № 37995026, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/73877/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 2а/2570/739/2011

за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України""Чернігівнафтогазгеологія" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, позов задоволено; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2011 № 0000382320 з посиланням на правомірність застосування позивачем нульової ставки з ПДВ при експорті товару.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у ході проведення заходів з податкового контролю існування господарських правовідносин між позивачем та нерезидентами-отримувачами товару не підтвердилися, у зв'язку з чим підстави для отримання Товариством податкової вигоди за рахунок застосування нульової ставки ПДВ до розглядуваних операцій відсутні.

Підприємством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Підприємством заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по експортним операціями за період з 01.12.2008 по 31.12.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 13.01.2011 № 2/35-013/01431535 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 039 500 грн. (у тому числі 831 600 грн. за основним платежем та 207 900 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ шляхом безпідставного застосування нульової ставки при оподаткуванні операцій з експорту товару (шкіри великої рогатої худоби несортованої "Wet-Blue"), у зв'язку з тим, що факт здійснення цих операцій документально не підтвердився.

При цьому ДПІ посилається на лист компетентного органу Італії, в якому зазначено про відсутність будь-яких торговельних зв'язків між позивачем та компаніями CITYPORTO Commercial SA, MAGAZZINI FRACOPEL SPA, CONCERIA F. LLI BETTEGA&PRIANTE SPA, які є покупцями експортованого позивачем товару.

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За змістом підпункту 6.2.1 пункту 6.2 цієї ж статті Закону товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди обох попередніх інстанцій виходили з того, що факт експорту позивачем товару (шкіри великої рогатої худоби несортованої "Wet-Blue") підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, що є підставою для застосування позивачем нульової ставки з податку на додану вартість згідно з наведеною нормою Закону.

Втім з таким висновком суді погодитися не можна.

Адже відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин справи. Суть цього принципу розкрита в частинах четвертій та п'ятій статті 11 вказаного Кодексу, згідно з якими суд вживає передбачені законом заходи , необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Втім вимоги наведених норм процесуального права не були в повній мірі дотримані при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки з огляду на заперечення ДПІ в судовому процесі підлягав ретельному встановленню факт експорту позивачем товару із залученням комісіонера на користь компаній-нерезидентів, зазначених у вантажних митних деклараціях.

Так, суди не надали належної правової оцінки інформації, викладеній у листі компетентного органу Італії, яким спростовано факт існування комерційних зв'язків та виконання фактичних поставок зі спірними нерезидентами. Суди відхилили зазначений факт без посилань на будь-які фактичні дані на його спростування, не витребували та не дослідили докази для достеменної перевірки цієї інформації.

Слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, фіктивність операцій позбавляє платника права на отримання податкової вигоди, незалежно від наявності вантажних митних декларацій, які відповідають законодавчим вимогам.

До того ж, у разі недостовірності інформації у первинних документах (у тому числі й вантажних митних деклараціях) відносно учасників операції відповідні документи не можуть слугувати підставою для даних податкового обліку як недостовірні.

А відтак судам слід було перевірити усі обставини щодо укладення зовнішньоекономічних контрактів комісіонером (приватним підприємством «Літокс») в інтересах позивача (комітента) з названими нерезидентами, (дослідивши, зокрема, наявність перемов, ділового листування у процесі взаємодії та налагодження комерційних зв'язків), динаміку розвитку господарських правовідносин.

З метою з'ясування фактичного виконання спірних експортних операцій судам необхідно було встановити, яким чином транспортувався товар та приймався за кількістю та якістю, за необхідності допитавши осіб, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій.

Слід також звернути увагу судів на те, що особливі вимоги щодо правил перевезення шкіри та шкури ( сухої та мокросоленої ), встановлені підпунктами 19.7.1-19.7.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363

Так, згідно з підпунктом 19.7.2 цих Правил шкіряна, хутрова та інша сировина повинна мати на шкірах установлений знак ветсаннагляду про дослідження її на сибірську виразку. Тобто, до складу обов'язкових документів, які супроводжують поставку шкіри та шкур, входять документи державного ветеринарно-санітарного нагляду, який відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про ветеринарну медицину» здійснюється за переробкою, зберіганням, транспортуванням і реалізацією продукції тваринного походження.

Виходячи із наведених правових норм, документи державного ветеринарно-санітарного нагляду є обов'язковими первинними документами для обліку операцій з придбання, транспортування, зберігання чи реалізації сировини тваринного походження. А тому наявність цих документів є обов'язковою для підтвердження факту здійснення господарської операції, наслідки якої відтворені в податковому обліку.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання експортних операцій з названими контрагентами-нерезидентами, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 у справі № 2а/2570/739/2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько