Ухвала суду № 37995016, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/29415/11

Вищий адміністративний суд України у складі:суддя Костенко М.І. - головуючий, суддіБухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргутовариства з обмеженоювідповідальністю "Морськийспеціалізований порт Ніка-Тера" (далі - Товариство)

на постанову Одеськогоапеляційногоадміністративного суду від 26.04.2011

у справі № 1/346/08 (22а-11170/08)

за позовомТовариства

доспеціалізованоїдержавноїподатковоїінспекції по роботі з великимиплатникамиподатків у м. Миколаєві (далі - СДПІ)

провизнанняпротиправним та скасуванняподатковогоповідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003237/0.

Постановою названого суду від 25.09.2008 позов задоволено з тих мотивів, що право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування підтверджується документально, тоді як власне несплата постачальниками Товариства ПДВ до бюджету не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди позивача.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 рішення суду першої інстанції зі спору скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування є надмірне надходження відповідної суми податку до бюджету, внаслідок чого утворюється джерело для проведення відповідних видатків.

Посилаючись на неправильність здійсненого апеляційним судом тлумачення норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі правильне та вмотивоване рішення господарського суду Миколаївської області.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, щооспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2007 року в загальному розмірі 44917 грн., було прийнято СДПІ за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Південьметалбуд». Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 18.06.2008 № 462/37/22439446, в якому зафіксовано відсутність факту сплати відповідної суми ПДВ до бюджету по операціям з названим контрагентом з огляду на наявність у ланцюгу постачання підприємств з ознаками фіктивності, які не задекларували та не перерахували до бюджету податкові зобов'язання з цього податку.

Наведену обставину було розцінено податковим органом як таку, що виключає право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у вказаній сумі.

Втім суд першої інстанції цілком об'єктивно не підтримав зазначену правову позицію СДПІ по справі.

Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, у розглядуваному випадку на існуванні відповідних обставин податковий орган не наполягав.

Фактично єдиною підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної діїслугувала відсутністьнадходження необхідної суми ПДВ до бюджету за ланцюгом поставки.

Однак наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальниками ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Наслідки невиконання своїх зобов'язань постачальниками платника можуть покладатися на останнього у разі доведення податковим органом, зокрема,змови такого платника та його контрагентів,узгодженості їх дій, спрямованих на перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує своїх зобов'язань зі сплати ПДВ, з метою отримання коштів з бюджету у вигляді бюджетного відшкодування.

Також СДПІ не доведено й обставин щодо прояву позивачем недостатньої обережності у підприємницькій діяльності при укладенні договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Південьметалбуд», наслідком чого стало здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для позбавлення позивача права на отримання оспорювнаої суми бюджетного відшкодування.

А відтак у апеляційного суду були відсутні процесуальні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, керуючисьстаттями 220, 222,223, 226, 230, 231 КодексуадміністративногосудочинстваУкраїни, Вищийадміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011у справі № 1/346/08 (22а-11170/08) скасувати.

3. Постанову господарського суду Миколаївської області від 25.09.2008 у справі № 1/346/08 (22а-11170/08) залишити в силі.

Ухвала набираєзаконноїсиличерез п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянутаВерховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни.

Головуючийсуддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько