Ухвала суду № 37994985, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/45498/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Підгорного К.Є.,

відповідача - Калашнікової О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011

у справі № 2а/2570/8/2011

за позовом приватного підприємства "Спецтранс" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0007182320/0 та № 0007192320/0. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що спірні господарські операції з придбання транспортних послуг було відображено позивачем у податковому обліку з дотриманням законодавчих вимог щодо формування валових витрат та податкового кредиту, тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що факт засудження керівників постачальників позивача за фіктивне підприємництво підтверджує фіктивність спірних операцій та безпідставність їх врахування у податковому обліку Підприємства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 14.12.2010 № 922/23/30380850. За наслідками цієї перевірки позивачем було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0007182320/0, за яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 776 393 (у тому числі 528 334 грн. за основним платежем та 248 059 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0007192320/0, за яким позивачеві донараховано ПДВ у сумі 643003 грн. (у тому числі 422 666 грн. за основним платежем та 211 337 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для донарахування оспорюваних сум з податку на прибуток та з податку на додану вартість став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з придбання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у рамках господарських правовідносин з акціонерним товариством закритого типу «Агропромпостач» (далі - АТЗТ «Агропромпостач») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістикс» (далі - ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістикс»).

При цьому податкова інспекція посилається на те, що:

вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06.08.2010 у справі № 1-172/2010 було засуджено генерального директора АТЗТ «Агропромпостач» ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених статтями 205 (фіктивне підприємництво), 358 (підроблення документів), 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України;

постановою Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2010 № 1-266/10 було визнано керівника ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістикс» ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205, 358 Кримінального кодексу України, та звільнено засудженого від кримінального покарання з нереабілітуючих підстав.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як свідчення безтоварності спірних операцій, які, за висновком податкового органу, були оформлені фіктивним документообігом з метою створення сприятливих наслідків у податковому обліку позивача.

Втім суди цілком об'єктивно не погодилися з такою правовою позицією податкового органу по справі.

Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Втім, як вірно зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковою інспекцією не доведено.

Так, суди встановили, що позивачем (замовник) та АТЗТ «Агропромпостач» (виконавець) було укладено договір від 02.01.2009 № 37 на автотранспортне обслуговування, яким передбачалося надання виконавцем послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за замовленням Підприємства. На підтвердження виконання цього договору позивачем подано акти виконаних робіт по транспортному обслуговуванню, накладні, товарно-транспортні накладні.

Також, як з'ясували суди, Підприємством (замовник) та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістик» (виконавець) було укладено договори на транспортне обслуговування та надання послуг, пов'язаних із забезпеченням перевезень вантажів, за якими названий виконавець зобов'язався перевозити вантажі замовника за визначеним маршрутом та надати комплекс контрольних та диспетчерських послуг під час супроводження вантажів. Виконання операцій за цими договорами оформлено складенням актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, податкових накладних.

Наведені первинні документи були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

ДПІ, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди також перевірили і наявність у спірних постачальників об'єктивної можливості надати розглядувані транспортні послуги, а саме - ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також власних та орендованих транспортних засобів для виконання відповідних перевезень.

З урахуванням викладеного суди дійшли об'єктивного висновку про відсутність у даному разі підстав для донарахування Товариству оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та правомірно задовольнили позов.

При цьому суди цілком правомірно відхилили посилання ДПІ на вироки судів про засудження посадових осіб названих постачальників за вчинення злочинів у сфері господарювання, з огляду на те, що, як встановили суди, у відповідних вироках не надавалася правова оцінка діяльності АТЗТ «Агропромпостач» та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістикс» як суб'єктів господарювання, правовідносини між позивачем на цими постачальниками не досліджувалися; позивач не виступав фігурантом у вказаних кримінальних справах.

А відтак з урахуванням преюдиційних меж вироку у кримінальній справі, визначених частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суди цілком правомірно відхилили вироки, на які посилається ДПІ на обґрунтування своїх заперечень, як рішення, що мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у м. Чернігові її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

3. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а/2570/8/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько