Ухвала суду № 37994964, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/42481/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011

у справі № 0670/1024/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум-2003" (далі - Товариство)

до Коростенської ОДПІ

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.01.2011 № 0000172301/0 та № 0000182301/0.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Коростенська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про формування позивачем даних податкового обліку за безтоварними поставками, що супроводжувалися транзитним рухом коштів без фактичного руху активів, а також про непідтвердженість витрат позивача, які були враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідними первинними документами.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Коростенської ОДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 31.12.2010 № 1106/23-01/32679706 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 24.01.2011 № 0000182301/0, згідно з яким Товариству донараховано ПДВ у сумі 41 554 грн. (33243 грн. за основним платежем та 8311 грн. за штрафними санкціями);

від 24.01.2011 № 0000172301/0 про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 152 719 грн. (у тому числі 122 175 грн. за основним платежем та 30544 грн. за штрафними санкціями).

Однією з підстав для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії став висновок податкової інспекції про незаконне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за фіктивними операціями з придбання нафтопродуктів у товариства з обмеженою відповідальністю «Фа-Ойл». На обґрунтування цього висновку Коростенська ОДПІ зазначає про відсутність у вказаного постачальника трудових ресурсів, основних фондів та майна для провадження будь-якого виду господарської діяльності, а також про участь названого контрагента у схемах проведення транзитних фінансових потоків для створення сприятливих податкових наслідків у податковому обліку інших осіб.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам відповідача, суди, керуючись положеннями підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 5.2.1 пункту 5,2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначили, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) та оформлення цієї операції необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними).

При цьому умови провадження контрагентом своєї господарської діяльності та наявність у контрагента трудових ресурсів та матеріально-технічної бази самі по собі не можуть слугувати свідченням недобросовісності покупця як платника податків та обставинами, що виключають його право на податкову вигоду.

На підтвердження реальності виконання розглядуваних операцій позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні про перевезення нафтопродуктів під час їх поставки.

Доказів того, що відомості, які містяться у поданих Товариством документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, податковою інспекцією не представлено, як і не представлено доказів недобросовісності дій з боку Товариства, його наміру отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами.

До того ж, як вірно зазначили суди, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальниками податків до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету.

А відтак за відсутності доказів змови платника та його контрагентів, узгодженості їх дій, спрямованих на перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує своїх зобов'язань зі сплати податків, фінансово-господарські правовідносини між учасниками ланцюгових поставок, з якими платник не перебуває у безпосередніх правовідносинах, не можуть впливати на оцінку правильності податкового обліку платника.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи по епізоду щодо незаконного включення Товариством до складу валових витрат та до податкового кредиту витрат на оплату електроенергії з огляду на те, що, як встановили суди, відповідні витрати підтверджуються належними первинними документами (договором на постачання електроенергії, укладеним Товариством з Коростенським РЕМ, рахунками, податковими накладними), а податковим органом не доведено факту використання позивачем придбаної електроенергії поза межами господарської діяльності платника.

Іншою підставою для оспорюваного донарахування з податку на прибуток Коростенською ОДПІ зазначено незаконне включення позивачем до валових витрат вартості списаних запчастин та паливно-мастильних матеріалів за відсутності актів списання, що було розцінено податковою інспекцією як використання товарно-матеріальних цінностей поза межами господарської діяльності платника.

По цьому епізоду суди встановили, що спірні паливно-мастильні матеріали та запчастини були використані позивачем під час експлуатації орендованих транспортних засобів, що підтверджує виробничий характер витрат на придбання цих товарів; під час розгляду справи платником було представлено акти про списання зазначених товарно-матеріальних цінностей.

Також мотивом для донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток стало невизнання Коростенською ОДПІ у складі валових витрат Товариства витрат на придбання інформаційно-консультативних, бухгалтерських, юридичних, орендних послуг в рамка господарських правовідносин з суб'єктами господарської діяльності - фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 При цьому свою позицію по справі податковий орган мотивує відсутністю у позивача належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту поставки цих послуг, що містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про їх зміст та обсяг.

Як встановили суди, за фактом надання розглядуваних послуг сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття наданих послуг, з яких вбачається факт надання послуг за напрямами, вказаними у договорах. Зазначені акти за своїм змістом відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Коростенською ОДПІ не подано доказів, які свідчать про те, що спірні послуги виконавцями не надавались замовникові.

За викладених обставин суди цілком об'єктивно визнали незаконними оспорювані за цим позовом донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію Коростенської ОДПІ по справі, ці доводи отримали належну правову оцінку під час розгляду справи судами, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків судів про належне документальне підтвердження господарських операцій. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної держаної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 0670/1024/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько