Постанова № 37994673, 02.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 919/1341/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини А 0225 на рішення господарського суду м. Севастополя від 23 грудня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року у справі № 919/1341/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс" до військової частини А 0225, за участю третіх осіб - Головного управління державної казначейської служби України у м. Севастополі, Міністерства оборони України, про стягнення суми, -

Встановив:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до військової частини А 0225 про стягнення 30820,17 грн. пені за невиконання зобов'язань за договором № 58 про закупівлю послуг за державні кошти від 27 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 19 листопада 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Головне управління державної казначейської служби України у м. Севастополі.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 4 грудня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Міністерство оборони України.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 23 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30653,59 грн. пені, 1711,20 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 27 серпня 2012 року сторонами укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 58, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати послуги (поточний ремонт двигунів 6ДР30/50-4-3 в обсязі технічного обслуговування № 5 рейдового буксиру пр. 498 "Красноперекопськ"), зазначені у відомостях ремонтних робіт на 2012 рік, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг відповідного стану та пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що фінансування цього договору передбачено за спеціальним фондом бюджету та здійснюється за умов фактичного надходження коштів спеціального фонду бюджету на рахунки замовника (відкриття асигнувань).

Відповідно до п. 6.3.5 договору виконавець зобов'язаний виконувати послуги після отримання письмового повідомлення замовника про надходження коштів на його рахунки (відкриття асигнувань).

Пунктом 7.3 договору визначено, що у випадку затримки платежів більш ніж на 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і отримання замовником рахунку виконавця та підпису акту приймання-передачі наданих послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках (розмір однієї облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Листом від 1 жовтня 2012 року відповідач повідомив позивача про фактичне надходження з Державного бюджету України коштів на рахунки за спеціальним фондом бюджету для оплати послуг за договором.

За наслідками виконання договору позивач надав, а відповідач прийняв надані поетапно послуги з поточного ремонту, про що сторонами складені та підписані акти приймання-передачі наданих послуг, на загальну суму 1049718,92 грн., на підставі яких позивачем надані, а відповідачем отримані, рахунки на оплату послуг за договором за кожен етап на суму в загальному розмірі 1049718,92 грн.

В зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати наданих послуг відповідачем належним чином не виконані - здійснена оплата лише першого етапу наданих послуг у сумі 217999,21 грн., за ним виникла певна заборгованість, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків станом на 30 червня 2013 року, підписаному сторонами.

Дані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені в розмірі 30820,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, керуючись нормами ст.ст. 173, 193, 216, 218, 224, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 837 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про необхідність їх часткового задоволення - в розмірі 30653,59 грн.

При цьому, суд виходив з встановленого ним факту прострочення оплати відповідачем ремонтних робіт за договором № 58 від 27 серпня 2012 року, врахувавши помилку позивача при здійсненні відповідного розрахунку, а саме, при визначенні періоду прострочення зобов'язання.

Викладений висновок попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є правомірним і відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Разом з тим, не можна погодитись з сумою пені, яка присуджена до стягнення попередніми судовими рішеннями, і дана сума підлягає зменшенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, беручи до уваги викладене, наявні у матеріалах справи дані про ступінь вини відповідача у затримці платежів за договором, оскільки грошові кошти для оплати кредиторської заборгованості на рахунки відповідача з органів Державного казначейства України з технічних причин не надходили, а також те, що судами попередніх інстанцій залишено без належної уваги законодавчі вимоги щодо необхідних умов, за яких господарський суд має право в порядку ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 233 процесуального кодексу України зменшити розмір пені, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, рішення та постанова в частині стягнення пені підлягають зміні.

Виходячи з викладеного та обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 30653,59 грн. до 3000 грн.

Підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень в частині стягнення 1711,20 грн. судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А 0225 задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 23 грудня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2014 року у справі № 919/1341/13 змінити, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з військової частини А 0225 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс", з 30653,59 грн. до 3000 грн.

В решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути з військової частини А 0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 14302650, р/р 35210001000009, 35226084000009, 35225115000009 у ГУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509) в доход Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, МФО 820019; код отримувача: 38004897; рахунок 31211254700007) судовий збір за розгляд касаційної скарги в сумі 913,50 грн.

Поновити виконання судового рішення.

На виконання даної постанови доручити господарському суду м. Севастополя видати наказ.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко