Рішення № 37994240, 01.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/2584/14 Головуючий 1 інст. - Золотарьова Л.І.

Справа №640/531/14-ц

Категорія: кредитні Доповідач: Кіпенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2014 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарі - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса ОСОБА_3, ПАТ «Приват Банк» про виключення запису з державного реєстру. -

ВСТАНОВИЛА:

15 січня 2014 року позивач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_3, ПАТ «Приват Банк» про виключення запису з державного реєстру.

Просив: - виключити із державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, здійсненого 17.10.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_3, іпотеко держатель ПАТ «ПриватБанк», боржник за основним зобов'язанням ОСОБА_4, код НОМЕР_1;

- вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири вищевказаної квартири.

В обґрунтування позову посилався на те, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 17.10.2011 року внесено записи до Державного реєстру іпотек та в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обтяження квартири АДРЕСА_1, належної позивачу на праві власності, що унеможливлює здійснення його права власності на нерухомість у повному обсязі.

Вказані записи було внесено за повідомленням ПАТ «ПриватБанк», який обґрунтував вимоги наявністю договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 19.09.2008 року, реєстр. № 3623.

ОСОБА_2 квартиру придбав вільною від обмежень і обтяжень 26.01.2011 року за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_7 У договірні правовідносини з ПАТ «ПриватБанк» ОСОБА_2 не вступав, позивач не є іпотекодавцем і боржником у зобов'язанні, а банк не міг надати нотаріусу встановлені законом відомості для внесення записів до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В судовому засіданні першої інстанції представник позивача позов підтримав посилаючись на обставини зазначені в позові.

Представник відповідача ПАТ «ПриватБанк», позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення.

Справу розглянуто у відсутності іншого відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_3 у відповідності до наданої нею заяви.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 в особі свого представника рішення суду оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Інші особи що приймали участь у розгляді справи, рішення суду не оскаржили.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що застава на спірну квартиру свою дію не припиняла, зобов'язання, забезпечене іпотекою, не виконано, отже зберігає чинність при переході права власності на предмет іпотеки до позивача, тому вказане майно підлягає відчуженню в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Проте із такими висновками районного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014року у справі № 2/638/144/13, провадження № 22ц/790/6464/13 (№ 22ц/790/90/14), яке набрало законної сили та у касаційному порядку не скасовано, за участі тих самих осіб, встановлено наступні обставини. (а.с. 50-53)

Дев'ятнадцятого вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № HAH2GA 00000052, за яким банк надав позичальнику кредит у poзмірі 101 882,16 доларів США на придбання квартири.

3 метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором від 19 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № HAH2GA 00000052 від 19 вересня 2008 року за умовами якого ОСОБА_4 надав банку (іпотеко держателю) в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2010 року на задоволення вимог ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № HAH2GA 00000052 від 19 вересня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру в АДРЕСА_1. 9а.с.(71-73)

Постановою господарського суду Харківської області від 13 липня 2009 року ФО-П ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бережного O.I., визначено строк ліквідаційної процедури до 13 січня 2010 року. Ухвалою того ж суду від 21 квітня 2010 року за клопотанням ліквідатора, враховуючи необхідність визначення складу ліквідаційної маси та подальшої реалізації активів банкрута, необхідних для погашення вимог кредитора i завершення ліквідаційної процедури, накладено арешт на все майно ФО-П ОСОБА_4 за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернуто стягнення. Цією ж ухвалою ліквідатором ФО-П ОСОБА_4 призначено арбітражного керуючого Таможанського О.В. та продовжено строк ліквідаційної процедури на шість місяців - до 13 липня 2010 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2010 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Корольова В.В., якого зобов'язано закінчити ліквідаційну процедуру.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2010 року задоволено заяву ліквідатора банкрута та зобов'язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зняти заборону на відчуження та вилучити записи про іпотеку з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, зокрема, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, скасувавши вci арешти, накладені на майно та інші обмеження, накладені на майно боржника ФО-П ОСОБА_4 Рішення набрало законної сили та було виконано.

У подальшому зазначене рішення суду першої інстанції рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2011 року було змінено - скасовано в частині покладення на приватного нотаріуса обов'язку зняти заборону на відчуження та вилучення записів про іпотеку з відповідних Державних реєстрів щодо квартири АДРЕСА_1. У повороті виконання рішення суду апелянту ПАТ «ПриватБанк» було відмовлено.

Двадцять восьмого грудня 2010 року на підставі постанови про визнання боржника банкрутом господарського суду Харківської області від 13 липня 2009 року, ухвал господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2010 року, 15 листопада 2010 року, 14 грудня 2010 року та в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» між ліквідатором боржника ФОП ОСОБА_4 - арбітражним керуючим Корольовим В.В. та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, що була предметом договору іпотеки від 19 вересня 2008 року. Продаж квартири АДРЕСА_1 було здійснено на аукціоні, результати якого недійсними в судовому порядку визнані не були. Продаж об'єкту аукціону було вчинено за 75 790 грн.

26 ciчня 2011 року ОСОБА_6 продав квартиру АДРЕСА_1 апелянту ОСОБА_2, про що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр. № 139.

Згідно ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як встановлено судом спірна квартира, що була предметом іпотеки за договором іпотеки від 19 вересня 2008 року, укладеним між боржником ОСОБА_4 та банком, відчужена в процесі ліквідаційної процедури боржника - ФОП ОСОБА_4

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відчуження майна, переданого в іпотеку під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зi статтею 5 Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення cпірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону (у редакцїї яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом i відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

При цьому згоди іпотеко держателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Така правова позиція була висловлена у Поставові Верховного Суду України від 26 червня 2013 року (справа № 6-58 цс 13), а відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних i тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для вcix суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для вcix судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 14 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що ліквідатор реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку визначеному Законом.

Відповідно до ст. 26 цього ж Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме підпунктом а, п. 1 ч.1 ст. 31 зазначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються в першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

Таким чином, Банк, вимоги якого забезпечені іпотекою, є самостійним учасником провадження у справах про банкрутство і стороною у справі з конкретними правами та обов'язками, та має право їх реалізовувати протягом усієї процедури банкрутства позичальника. Більше того, законодавцем встановлені особливі гарантії захисту кредиторів, зобов'язання яких забезпечені заставою, тому що вони включені до першої черги осіб, вимоги яких задовольняються за рахунок реалізації майна боржника.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Закону України "Про іпотеку" кредитор, вимоги якого забезпечені іпотекою, є самостійним учасником у справах про банкрутство та стороною у справі з конкретними правами й обов'язками. ПАТ «ПриватБанк» мав всі необхідні права щодо стягнення заборгованості по кредиту з ФОП ОСОБА_4 саме в межах ліквідаційної процедури як кредитор протягом усієї процедури банкрутства позичальника.

Оскільки реалізація спірної квартири була проведена арбітражним керуючим в рамках ліквідаційної процедури на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на час укладення договорів купівлі-продажу квартири судове рішення про скасування всіх арештів майна боржника ОСОБА_4 було чинним, то за рахунок коштів, отриманих від такої реалізації, ПАТ "ПриватБанк" мав право першочергово задовольнити свої вимоги як кредитора саме в ліквідаційній процедурі, а не в подальшому за рахунок третіх осіб.

Положеннями ч. 1 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень. При цьому зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 23 Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів. Така правова позиція була висловлена у Поставові Вищого Господарського Суду України від 01 вересня 2010 року (справа № 25/23/10).

Судова колегія також приймає до уваги обставину, встановлену рішенням апеляційного суду Харківської області 16 січня 2014року у справі № 2/638/144/13, провадження № 22ц/790/6464/13 (№ 22ц/790/90/14), а саме факт перерахування ліквідатором Корольовим В.В. на рахунок ПАТ «ПриватБанк» № 64993919400001 коштів, які були внесені ОСОБА_6, як переможцем аукціону за придбану квартиру АДРЕСА_1, що банком визнається.(а.с53)

Таким чином, після проведення ліквідаційної процедури ПАТ «ПриватБанк» не має права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки майно реалізовано для погашення заборгованості перед ним, а спірна квартира належить іншій особі, яка вже сплатила за неї кошти.

ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна та не може нести цивільно-правової відповідальності за невиконання ФОП ОСОБА_4 основного зобов'язання перед ПАТ «ПриватБанк».

Судом також встановлено, що первинно обтяження до Державного реєстру іпотек та в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 було внесено при посвідченні договору іпотеки приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 19.09.2008 року, реєстр. № 3623.

Повторно обтяження до Державного реєстру іпотек та в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено приватним нотаріусом ОСОБА_3 за повідомленням ПАТ «ПриватБанк», який обґрунтував свої вимоги наявністю договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 19.09.2008 року, реєстр. № 3623 та рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2011 року у справі № 22ц-7323/2011 р.

За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів; державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя, в якому зазначається інформація про іпотекодавця та іпотекодержателя: для юридичних осіб відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав; права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

ОСОБА_2 спірну квартиру придбав вільною від обтяжень 26.01.2011 року за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_6 та за відсутності будь-яких записів щодо таких обтяжень у Державних реєстрах.

Тому необгрунтованими є посилання суду першої інстанції на ст. 23 Закону України «Про іпотеку», а саме на положення, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Системний аналіз вищевказаних положень дає підстави дійти висновку, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи лише за наявності підтвердження державою факту обтяження прав іпотекодавця шляхом внесення запису до відповідних Державних реєстрів.

Суд першої інстанції не врахував обставину, що при укладенні договору купівлі-продажу квартира була вільна від обтяжень. Вимоги ОСОБА_2 відносно квартири є пріорітетними.

Приватним нотаріусом ОСОБА_3 17.10.2011 року було внесено записи до Державного реєстру іпотек та в Єдиний реєстр заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо обтяження квартири АДРЕСА_1, належної апелянту на праві власності, без посвідчення будь-яких правочинів і щодо особи, яка не є іпотекодавцем у зобов'язаннях.

Згідно п. 102 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» в редакції від 19.08.2011 року та яка була чинною на момент внесення записів приватним нотаріусом ОСОБА_3 до Державного реєстру іпотек та в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обтяження квартири одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки за правилами, викладеними в розділі 26 цієї Інструкції.

Згідно п. 250 зазначеної Інструкції нотаріус, поряд з іншим, за місцем розташування квартири або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону щодо відчуження цього майна (майнових прав на нерухоме майно) при посвідченні договору застави (іпотеки) квартири якщо це передбачено договором.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно п. 2.6 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за N 364/3657, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5, до Реєстру заборон уносяться такі відомості про обтяження, як дані про підстави виникнення обтяження: назва документа, його номер та дата, повне найменування органу, що накладає обтяження дані про обтяжувача та про особу (осіб), щодо майна якої (яких) встановлено обтяження: для юридичних осіб - резидентів - найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, місцезнаходження.

Посилання ПАТ КБ «Приватбанк» у повідомленні та у застереженнях приватного нотаріуса ОСОБА_3 в реєстрах щодо підстав обтяження на рішення апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2011 року у справі № 22-ц-7323/2011 р. є необґрунтованим, оскільки зазначеним рішенням банку відмовлено у повороті виконання рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ст. 24 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно ст. 4 Закон України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Не є переконливим і доводи відповідачів, що приватний нотаріус ОСОБА_3 лише технічно поновила записи в державних реєстрах, оскільки записи до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.10.2011 року мають відмінні від первинних реєстраційні дані, що зазначалися при укладенні договору іпотеки, номери та інші відомості.

Ані Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ані Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не містять нормативного урегулювання можливості технічного відновлення або самостійного (відокремленого у часі від нотаріального посвідчення договору іпотеки) внесення записів про обтяження нерухомого майна до відповідних Державних реєстрів.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає що діями відповідачів щодо обтяження квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_2 на праві власності, порушують його права власності та підлягають захисту.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Виключити із Державного реєстру іпотек запис № 11730963 про обтяження іпотекою квартири: АДРЕСА_1, дата та час реєстрації 17.10.2011 року, 16:50:48, здійснено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, АДРЕСА_8, іпотеко держатель ПАТ «ПриватБанк», код 14360570. м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50., боржник за основним зобов'язанням ОСОБА_4, код НОМЕР_1, АДРЕСА_7.

Вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 11730843 про заборону відчуження квартири: АДРЕСА_1, дата та час реєстрації 17.10.2011 року, 16:45:41, здійснено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, АДРЕСА_8, іпотеко держатель ПАТ «ПриватБанк», код 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50., боржник за основним зобов'язанням ОСОБА_4, код НОМЕР_1, АДРЕСА_7.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді колегії