Ухвала суду № 37991521, 24.03.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"24" березня 2014 р. Справа № 806/297/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.

при секретарі Зеліковій О.В.

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" лютого 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 р. ТОВ "Агрофармак" звернулось до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000012202 від 13.01.2014 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначило, що на запит податкового органу було надано розрахункові та платіжні первинні документи на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Райкор» за період листопад 2012 року. На думку скаржника, порушення, зазначені в акті перевірки є безпідставними, а тому спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000012202 від 13.01.2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області шляхом безспірного списання із рахунка Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Агрофармак" за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2013 року №4061/22-02/13564744 (а.с.6-10).

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 4 квартал 2012 рок на 10500,00 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Райкор".

На підставі вказаного акту Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкове повідомлення - рішення від 13.01.2014 року №0000012202, у зв"язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 13125,00 грн. в тому числі 10500,00 грн. - за основним платежем, 2625,00 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив норми законодавства, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, а саме звернув увагу на наступні норми.

Статею 22 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для висновку податкового органу про відсутність об"єкта оподаткування податком на додану вартість та заниження позивачем податку на додану вартість у листопаді 2012 року, згідно акту перевірки, стало надання підприємством на запит контролюючого органу документів, на підставі яких перевіркою встановлено відсутність об"єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника за листопад 2012 року, не знаходження підприємства-постачальника за податковою адресою згідно акта ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. Крім того, зазначено, що підприємством не надано до перевірки документів, які б могли підтвердити транспортування товарів, сертифікатів відповідності на придбаний товар.

Також встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області напралено ТОВ "Агрофармак" обов"язковий письмовий запит від 09.09.2013 року №10265/10/22-5 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ "Райкор" за IV квартал 2012 року (а.с.21-22).

На вказаний запит підприємством згідно супровідного листа від 23.09.2013 року №2-09-13 (а.с.25) надано контролюючому органу комплект документів завірених належних чином по взаємовідносинах з ТОВ "Райкор" за IV квартал 2012 року, а саме: договір № 54 з ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; платіжне доручення №75, 76 від 09.11.2012 року; рахунок № 607 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; видаткову накладну № 607 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; податкову накладну № 607 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; податкову накладну № 608 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; рахунок № 608 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; видаткову накладну № 608 від ТОВ «Райкор» від 09.11.2012 року; відомість за дебетом і кредитом рахунку 631; акт на списання від 31.12.2012 року; акт на списання від 01.04.2013 року; акт на списання від 01.07.2013 року; акт на списання від 01.10.2013 року. Надання позивачем зазначених документів, актом перевірки не спростовується.

В акті перевірки зазначено, що надані до перевірки рахунки на оплату товару від 09.11.2012 р. № 607, 608 та видаткові накладні від 09.11.2012 р. за № 607, № 608 від ТОВ «Райкор» не містять розшифрованих підписів особи, що відвантажила товар, та особи, яка прийняла вказаний товар на ТОВ «Агрофармак», що не дає змоги підтвердити, що особа, яка прийняла товар є дійсно працівником ТОВ «Агрофармак».

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Встановлено, що здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Райкор» у спірному періоді підтверджено належним первинними документами, якими зафіксовано факти здійснення господарських операцій.

Також з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні заповнені у відповідності до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Як свідчать обставини справи, для підтвердження факту проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Райкор» на запит податкового органу позивачем надані в повному обсязі первинні бухгалтерські документи і податкові накладні, які відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Придбання товару відображено в бухгалтерському обліку позивача у відповідних відомостях по рахунках 201, 631, що підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку. Товар використаний при виробництві (фільтрації) готової продукції - ефірної олії, тобто в господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях, що підтверджується актом на списання від 31.12.2012 року, актом на списання від 01.04.2013 року, актом на списання від 01.07.2013 року, актом на списання від 01.10.2013 року (а.с.14-17). Постачальник позивача - ТОВ «Райкор» на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних позивачу був зареєстрований платником ПДВ, мав свідоцтво платника ПДВ та індивідуальний податковий номер.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції з приводу того, що з огляду на припис ст. 71 КАС України, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягали задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі, в частині задоволення основних вимог, є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити, в цій частині, без змін. Доводи відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Разом з тим судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при винесені постанови суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність відшкодування позивачу судових витрат, а саме сплаченого судового збору в сумі 182.70 грн. Але при винесенні зазначеної постанови суд першої інстанції не врахував, що зазначені витрати повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до абз.21 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», Державна податкова служба та її територіальні органи - справах, пов'язаних із питаннями, що стосуються повноважень цих органів, звільняються від сплати судового збору.

Окрім того, за змістом ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. №845 ( у редакції постанови КМУ від 30.01.2013 р. №45) чітко визначено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень судів про стягнення коштів: 1) державного та 2) місцевих бюджетів або 3) боржників. При цьому відповідними розділами Порядку визначено процедуру стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів, в тому числі шляхом безспірного списання коштів з бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Будь-яких посилань на те, що такі кошти мають бути списані з рахунків суб'єктів владних повноважень, зазначені вище положення не місять, а тому судове рішення суду першої інстанції у названій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" лютого 2014 р. в частині стягнення судових витрат - змінити, вказавши, що судові витрати в сумі 182.70 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з його рахунків, через Головне Управління державної казначейської служби, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак".

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" березня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" с.Глибочиця,Житомирський район, Житомирська область,12403

3- відповідачу: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,