Рішення № 37991131, 28.03.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/10819/13-ц

Провадження № 2/639/477/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря - Олійник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Жовтневого району м. Харкова про позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення днів побачень батька з малолітньою донькою ,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Жовтневого району м. Харкова про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що з 21.04.2007 року до 2010 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після припинення у вересні 2009 року сторонами шлюбно-сімейних відносин проживає разом з позивачкою і знаходиться на її утриманні. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 08.12.2009 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь позивачки з урахуванням поганого стану здоров'я дитини, яка перебуває на «Д» обліку з діагнозом «Уроджений порок серця, дефект міжжелудочної перегородки», стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1500 грн. щомісяця, починаючи з 18.09.2009 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку. Окрім того, позивачка неодноразово письмово зверталась до ОСОБА_2 з проханням про додаткову матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини, на які відповідач не реагував ніяким чином. Станом на 31.08.2012 р. заборгованість по аліментам становила 40450,00 грн. У вересні , жовтні 2012 р. відповідачем сплачено по 500,00 грн. аліментів на утримання доньки , однак з листопада 2012 р. та по теперішній час аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 не сплачує , у зв'язку з чим станом на 29.08.2013 р. заборгованість по аліментам складає 57353 грн. 22 коп.

З часу ухвалення вказаного рішення про стягнення аліментів стан здоров'я доньки погіршився, дитина потребує постійних обстежень та нагляду у кардіолога, посиленого харчування, санаторно-курортне оздоровлення, необхідне щорічне стаціонарне лікування в кардіологічному відділенні ОДКЛ .

З 22.09.2010 по 24.09.2010 року та з 31 травня 2011 року по 23 червня 2011 року донька знаходилася на стаціонарному лікуванні. 15.07.2013 року рішенням ВТЄК дитина була визнана інвалідом.

Позивачка неодноразово зверталася до прокуратури та до Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України і Харківській області із заявою про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів на дитину, після чого робітниками Жовтневого РВ ХМУ ГУУМВС України в Харківській області до ОСОБА_2 вживались міри профілактичного характеру, однак відповідач надалі не сплачує встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини у повному обсязі.

30 листопада 2011 р. рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області змінено рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.09.2011 року, зменшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_3 з 1500 грн. до 800 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, але ОСОБА_2 жодного разу не сплатив зазначену суму аліментів у повному обсязі. Позивачка вважає, що відповідач не виявляє до дитини ніякого належного батьківського піклування, не забезпечує доньку необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, у зв'язку з чим просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення днів побачень батька з малолітньою донькою та часу для їх відпочинку разом влітку, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу сторони ще до жовтня 2010 року підтримували сімейні стосунки, хоч і мешкали окремо. Він щомісячно допомагав утримувати дитину, але маючи тимчасові заробітки платив на утримання малолітньої доньки по 200 гривень на тиждень, інколи по 500 -800 грн. на місяць та додатково приймав участь у придбанні для доньки одягу, продуктів харчування, витрачав кошти на дитину під час прогулянок та побачень з донькою.

Коли влітку 2010 року малолітня донька ОСОБА_3 потрапила до лікарні, позивач за зустрічним позовом повністю сплатив вартість лікування та придбання потрібних ліків. При переданні грошей колишній дружині на утримання дитини, придбанних продуктів харчування для доньки або витрачаючи гроші під час прогулянок з донькою та на подарунки для неї, ОСОБА_2 не вимагав від ОСОБА_1 розписок та не збирав касові чеки. Позивач зазначив, що витрачав гроші від щирої душі для своєї доньки та вважав це виконанням своїх батьківських обов'язків в повному обсязі. Окрім того, у наявності є квитанції добровільних поштових переказів на гроші, які він відправив колишній дружині для утримання доньки після жовтня 2010 року до теперішнього часу.

3 серпня 2011 року по лютий 2013 року позивач за зустрічним позовом офіційно працював на посаді водія-експедитора в ТОВ "АВТОТРАНС-ІМПЕРІЯ", де з його заробітної плати здійснювались відрахування на сплату аліментів на утримання малолітньої дитини на підставі виконавчого листа. У жовтні 2010 року ОСОБА_1 заявила ОСОБА_2, що не бажає більше підтримувати з ним жодних стосунків і з того часу вона систематично обмежує права ОСОБА_2 як батька дитини.

В жовтні 2010 року ОСОБА_1 подала до прокуратури заяву про застосування до позивача за зустрічним позовом заходів за ухилення його від сплати аліментів, внаслідок чого було порушено провадження у відношенні ОСОБА_2 у кримінальній справі про підозру у вчиненні ним кримінального порушення, передбаченого ч. І ст. 164 КК України. 1 листопада 2010 року начальником Жовтневого РВ ХМУ Г'УМВС України із Харківської області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання малолітньої дитини не в повному обсязі з тих підстав , що не мав постійної роботи, однак, допомагав періодично донці грошима , а також купуючи фрукти, іграшки, одяг.

В листопаді 2010 року ОСОБА_2 отримав постанову ВДВС Жовтневого району ХМУЮ про накладення арешту на його автомобіль та заборону його відчуження у зв'язку з тим, що мав заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки. Однак, до теперішнього часу вказаний автомобіль виконавчою службою не реалізований, у зв'язку з накладеним арештом позивач за зустрічним позовом позбавлений можливості його продати.

05 березня 2012 року відносно ОСОБА_2 була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 164 КК України, оскільки він працював офіційно та аліменти на утримання доньки відраховували з його заробітку.

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 порушує його право на належне виховання доньки, налаштовує її проти батька, забороняє з ним спілкуватися, приймати від нього подарунки, в липні 2013 року, коли він прийшов привітати доньку ОСОБА_3 з днем народження , відповідачка за зустрічним позовом взагалі його не впустила до квартири. Окрім того, вона постійно звертається до органів міліції та до виконавчої служби з безпідставними заявами щодо ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів, не дивлячись на те, що він постійно намагається допомагати матеріально дитині у розмірі грошових коштів, які має можливість заробити , так як не весь час у нього є постійна робота.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 первісний позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_2 приходить відвідувати свою малолітню доньку тільки один раз на рік на її день народження. Матеріальну допомогу на утримання дитини надає не в повному обсязі, так в 2010-2011 р.р. відповідач сплачував щомісячно по 500 грн . Після рішення апеляційного суду Харківської області від 30.11.2011 року ОСОБА_2 поштовими переказами в липні ,серпні ,вересні, жовтні 2012 року передавав на утримання доньки по 500 грн. На лікування малолітньої доньки відповідач коштів додатково не надавав, але частину отриманих від нього аліментів вона витрачала на лікування та харчування дитини. Позивачка за первісним позовом вважає, що зустрічі батька з дитиною шкодять здоров'ю доньки, оскільки 21.07.2010 року на день народження ОСОБА_3 відповідач прийшов привітати дитину і приніс їй фрукти , після вживання яких, на думку позивачки, 22.07.2010 року малолітня дитина потрапила до лікарні з харчовим отруєнням, однак доказів на підтвердження того, що донька отруїлась саме фруктами, що приніс ОСОБА_2, ОСОБА_1 не надала.

ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що вона дійсно не бажає спілкування відповідача з дитиною, оскільки це негативно, на її думку, впливає на стан здоров'я їх дитини, так як в неї хворе серце, вона хвилюється, плаче і не хоче щоб батько до неї приходив.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6у судовому засіданні проти первісного позову заперечували , зустрічний позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини , викладені в ньому. При цьому ОСОБА_2 пояснив, що постійно надає матеріально допомогу на утримання дитини, але не в повному розмірі аліментів , визначеному судовим рішенням, оскільки має роботу не постійно та з жовтня 2013 року не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває , постійно проживає в приватному секторі разом зі своєю бабусею, яка також потребує його допомоги. Але незважаючи на відсутність постійної роботи, аліменти продовжує сплачувати , в тому числі в березні 2014 року на утримання дитини ОСОБА_2 сплатив 700 грн.

Представник третьої особи заступник директора Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Малько О.П. подала до суду заяву , в якій проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала частково, надала висновок служби у справах дітей про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 та про можливе встановлення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні малолітньої доньки, просила розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

Представник третьої особи прокурора Жовтневого району м. Харкова - Болгова Н.Є. у судовому засіданні проти первісного позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, зустрічний позов підтримала частково , вважала за доцільне встановити ОСОБА_2 порядок участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 відповідно висновку Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.

Суд, вислухавши позивача, відповідача ,представника відповідача, представника третьої особи прокурора Жовтневого району м. Харкова, дослідивши матеріали справи, наявні в ній належні та допустимі докази, приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та наявність правових підстав щодо часткового задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ( а.с.5).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище « ОСОБА_1» (а.с.6).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 08.12.2009 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі на утримання спільної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500,00 грн. щомісяця, починаючи з 18.09.2009 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку ( а.с.8).

З листа заступника начальника Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Короткової А.О. від 11.03.2011 року за № 2160 вбачається, що 23.02.2010 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 08.12.2009 року.

20.04.2010 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості по виплаті аліментів боржником ОСОБА_2 , яка станом на 20.04.2010 року склала 10 650,00 грн.

21.05.2010 року державним виконавцем повторно надіслано виклик на 28.05.2010 року, за яким боржник не з'явився.

31.05.2010 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості, яка станом на 31.05.2010 року становила 12 650 грн.

01.11.2010 року державним виконавцем надіслано виклик на 08.11.2010 року, за яким боржник не з'явився.

15.11.2010 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошенна заборона на його відчуження згідно заяви стягувача від 27.10.2010 року.

22.11.2010 року боржник з'явився до Жовтневого ВДВС ХМУЮ про що складено акт державного виконавця.

01.03.2011 року державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості, яка станом на 28.02.2011 року становила 19 150 грн. ( а.с.9-10).

У зв'язку з несплатою ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_1 неодноразово, а саме 28.10.2009 р.,10.08.2011р.,25.08.2011 р. зверталась до відповідача з письмовими заявами про направлення їй поштовим переводом грошових коштів на обстеження, лікування, харчування, оздоровлення малолітньої доньки ОСОБА_3( а.с.11-13), які відповідачем були отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення ( а.с.14-16).

Також ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області із заявами щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 , який злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї малолітньої доньки , однак в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 їй було відмовлено за відсутністю складу злочину ( а.с.34-36).

ОСОБА_2 поштовими переказами на адресу ОСОБА_1 були направлені грошові кошти: 06.11.2010 року - 5000 грн., 18.12.2010 року, 20.01.2011 року , 21.02.2011 року , 29.03.2011 року, 29.04.2011 року, 28.05.2011 року, 21.06.2011 року,19.07.2011 року, 22.07.2011 року, 23.08.2011 року, 22.10.2011 року, 26.11.2011 року , 19.07.2011 року , 18.08.2012 року, 26.09.2012 року, 27.10.2012 року по 500 грн. щомісячно, 19.10.2013 року - 400 грн., 20.11.2013 року - 400 грн., що підтверджується повідомленнями УДППЗ «Укрпошта» про надходження поштового переказу (а.с.19-33).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.09.2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволено частково, зменшено розмір аліментів, що стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 з 1500 грн. до 1000 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону та до досягнення дитиною повноліття ( а.с.40-42).

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області змінено вказане рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.09.2011 року та зменшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_3 з 1500 грн. до 800 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття (а.с.43-44).

Наказом № 12-ОС від 07.02.2014 року ОСОБА_1 звільнена з посади державного службовця за власним бажанням для догляду за дитиною-інвалідом, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 204).

Відповідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради № 762 від 24.02.2014 року ОСОБА_1 подала документи на оформлення надбавки по догляду за дитиною ДСД - інвалідом з дитинства ( а.с.199).

З листа головного лікаря Харківської міської дитячої поліклініки № 2 Самсоненко В.І. від 20.02.2014 року за № 257 вбачається, що в районі обслуговування поліклініки за адресою АДРЕСА_1 мешкає дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під наглядом фахівців поліклініки перебуває з народження. Дитина неорганізована. ОСОБА_3 являється інвалідом, з діагнозом вроджена вада серця, дефект міжшлуночкової перетинки, НК І ст. хронічний коліт, дискінезія жовчовивідних шляхів по гіпотонічному типу на фоні перегину жовчного міхура, простий астигматизм ОД, складний астигматизм 08.

Належний догляд за дитиною здійснює мати ОСОБА_1, всі рекомендації медичних працівників виконує в повному обсязі. Батько ОСОБА_2 станом здоров'я дитини не цікавився, з цього приводу в поліклініку не звертався.

Відповідно психологічного висновку від 03.03.2014 року, складеного психологами центру дитячої та підліткової нейропсихології ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_3 визнає соціальний статус батька, відчуває до нього повагу як до дорослої людини, але не сприймає його як члена своєї родини, емоційної залежності від контакту з батьком не зафіксовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пунктом 2 частини 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 15, 16 його Постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"(зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19.12.2008 р.), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання свої обов'язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Згідно ч. 2 п. 18 вказаної Постанови Пленум Верховного суду України, суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей).

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно акту обстеження житлових умов , складеного комісією у складі зав. сектора Служби у справах дітей Жовтневого району Щербак О.Б. та головним спеціалістом Служби у справах дітей Жовтневого району Бесєдіною С.О. під час обстеження встановлено, що за адресою : АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3, вказана квартира розташована на третьому поверсі дев'ятиповерхового будинку, загальною площею 33 кв. м., житловою площею 18 кв. м. складається з 1 житлових кімнат, коридору, кухні, вбиральні та санвузола, лоджія. В кімнатах зроблений косметичний ремонт, будинок обладнаний меблями, сучасною побутовою технікою. На кухні стіл , газова плита, є холодильник. Квартира обладнана газопостачанням, опаленням, водопроводом, каналізацією, електроосвітленням. Для дитини є все необхідне, окреме ліжко, шафа, телевізор, дитячий куточок для ігор, письмовий стіл. Взаємовідносини між членами родини теплі, доброзичливі.

Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради своїм висновком від 17.03.2014 року № 143, що міститься в матеріалах справи, визнало за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для відповідача як батька дитини (ст. 166 СК України), суд вважає, що позбавлення його батьківських прав можливе лише тоді, коли змінити його поведінку в кращу сторону неможливо.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судом встановлено , що він не втратив інтересу до дитини, бажає виховувати доньку та утримувати її.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача дійсно існує заборгованість по аліментам, про що не заперечували у судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник, але суд критично ставиться до розрахунку заборгованості по аліментам , складеного державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Чипурнюк А.А. станом на 29.08.2013 року у сумі 57 353 грн. 22 коп. ( а.с.18), оскільки на вимогу суду позивачкою оригінал вказаного розрахунку або належним чином посвідчену копію не надано.

Твердження позивачки про наявність в діях ОСОБА_2 ознак усіх підстав позбавлення батьківських прав, передбачених ст.164 СК України, мас декларативний характер і не узгоджується з наданими сторонами доказами.

Аналізуючи наведені вище обставини та досліджені у судовому засіданні докази , суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення необґрунтованого первісного позову ОСОБА_1. В той же час суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_2 щодо необхідності корегування свого відношення до виконання обов'язків батька щодо належного і своєчасного матеріального утримання малолітньої доньки та, виходячи з пріоритету забезпечення прав малолітньої дитини, вжити заходи з метою сумлінного відношення до виконання батьківських обов'язків, щодо піклування про здоров'я доньки, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення днів побачень батька з малолітньою донькою та їх спільного відпочинку судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_3 проживає зі своєю матір'ю - відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 порушує його право на належне виховання доньки, налаштовує її проти батька, забороняє з ним спілкуватися.

У відповідності до ст.153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Згідно ст.157 Сімейного Кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Вказаною нормою закону гарантовано право того з батьків, хто проживає окремо, на особисте побачення з дитиною, тобто без присутності інших осіб, в тому числі й іншого з батьків.

Частиною 2 ст. 159 СК України встановлено, що суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи лише в окремих випадках і якщо це викликано інтересами дитини.

В цьому випадку суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом встановлення періодичності чи систематичності побачень, можливості спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, місця та часу їхнього спілкування.

У судовому засіданні відповідачка за зустрічним позовом визнала, що перешкоджає позивачеві у спілкуванні з їх дитиною, оскільки, на її думку це шкодить стану здоров'я доньки. Ці обставини відповідно ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради своїм висновком від 17.03.2014 року № 143, що міститься в матеріалах справи, визнало за доцільне встановлення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши час: кожна неділя з 10-00 до 12-00 годин в присутності матері, ОСОБА_1.

З огляду на вищевикладене, враховуючи стан здоров'я малолітньої дитини , пов'язаний з хворобою серця, яка визнана інвалідом, з урахуванням психологічного висновку від 03.03.2014 року, в якому психологами центру дитячої та підліткової нейропсихології зазначено, що дитина ОСОБА_3 визнає соціальний статус батька, відчуває до нього повагу як до дорослої людини, але не сприймає його як члена своєї родини та емоційної залежності від контакту з батьком не зафіксовано, суд насамперед в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та з метою поновлення порушених прав батька, вважає за необхідне і можливе, відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 159 СК України, встановити регламент побачень ОСОБА_2 з його малолітньою донькою щомісяця кожної неділі з 10-00 годин до 12-00 годин в присутності матері дитини ОСОБА_1 В іншій частині зустрічного позову відмовити, оскільки спільний відпочинок влітку позивача та відповідача по справі з їх дитиною, що визнали у суді сторони, взагалі не можливий внаслідок відсутності їх бажання підтримувати будь-які доброзичливі стосунки та може заподіяти шкоду стану здоров'я дитини внаслідок неприязних відносин, що склалися у позивачки за первісним позовом з відповідачем, а відпочивати разом з батьком, окремо від матері дитина на теперішній час емоційно ще не готова.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60, 88, 208,209, 212 -215 ЦПК України , ст. ст. 157, 159, 164, 166 СК України, п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" , ст. 18 Конвенції про права дитини, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Жовтневого району м. Харкова про позбавлення батьківських прав -відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення днів побачень батька з малолітньою донькою - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити регламент побачень ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісяця кожної неділі з 10-00 годин до 12-00 годин в присутності матері дитини ОСОБА_1.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 121 (сто двадцять одна ) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк