Постанова № 37989183, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року письмове провадження № 826/2855/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р. О., суддів Костенка Д.А., Келеберди В.І., розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної виконавчої служби України,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 грудня 2013 року № С-17995, а також невжиття заходів примусового виконання рішень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 142 742,60 грн.;

- стягнути казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок) судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем 1, порушуючи норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 не розглянуто його заяву від 17.12.2013 року про вжиття заходів для повного виконання судового рішення, та не вжито заходів примусового виконання рішення.

Під час розгляду справи позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував. Заперечуючи проти позову вказував на те, що заява позивача від 17.12.2013 року є по суті клопотанням поданим в порядку статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», вона розглянута, по ній прийнято рішення - державний виконавець звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.

Зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено обов'язку державного виконавця надавати письмову відповідь на клопотання сторін виконавчого провадження. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Відповідача 2 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

27 березня 2014 року, суд відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України, начальника Головного управління державної служби України Мотренка Т.В. про визнання протиправним і скасування наказу від 08 грудня 2009 року №402-к/о стосовно звільнення позивача з роботи, поновлення на роботі, зобов'язання запропонувати посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано.

Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України, начальника Головного управління державної служби України Мотренка Т.В. про визнання протиправним і скасування наказу від 08 грудня 2009 року №402-к/о стосовно звільнення позивача з роботи, поновлення на роботі, зобов'язання запропонувати посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 від 08 грудня 2009 року №402-к/о.

Зобов'язано Національне агентство України з питань державної служби виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу.

Постановлено стягнути з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року.

30.07.2012 року позивачу за його заявою був виданий виконавчий лист.

Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.08.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №33925835 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-14580/10/2670, виданого 30.07.2012 р. Окружним адміністративним судом м. Києва.

Постановлено боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови.

Листом № 3790/12-12 від 14.08.2012 року Національне агентство України з питань державної служби повідомило Державну виконавчу службу України, що виконання зазначеної постанови Вищого адміністративного суду України, зокрема, вимог частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України забезпечено Нацдержслужбою України. За результатами проведеного 26.07.2012 особистого прийому ОСОБА_1 запропоновано іншу роботу, а саме - роботу головного спеціаліста в Управлінні державної служби Головного управління державної служби України у місті Києві та Київській області, від якої позивач відмовився та висловив побажання щодо надіслання згаданої пропозиції письмовому вигляді на його поштову адресу.

Одночасно звернуто увагу, що складність виконання постанови Вищого адміністративного суду України полягає у відсутності розрахунку, оскільки у даному рішенні суду вказано: «стягнути з Національного агентства України з питань державної служби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року», тобто без обчислення суми коштів, яку слід виплатити.

Також повідомлено, що Надцержслужбою України вжито заходів щодо ознайомлення з матеріалами справи, зокрема, 02.08.2012 надіслано лист № 3671/11-12 до Окружного адміністративного суду м. Києва з метою з'ясування наявності в матеріалах документів, які підтверджують відповідний розрахунок. Зважаючи на покладені зазначеним рішенням суду зобов'язання на Національне агентство з питань державної служби України без винесення відповідної ухвали про заміну сторони та визнання її відповідачем по справі (не було залучено у якості сторони по справі), Нацдержслужбою України підготовлено та подано 08.08.2012 заяву до Вищого адміністративного суду України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 у справі № К/9991/19742/12 за нововиявленими обставинами з клопотанням про зупинення виконання рішення суду від 06.08.2012 № 3705/12-12.

Боржник просив розглянути даного листа, повідомити про можливі шляхи вирішення питання за означених обставин у найкоротший термін з метою виконання рішення в адміністративній справі.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 03.09.2012 р. до ДВС України надійшов лист Нацдержагенства України №4100/10-12 від 30.08.2012 р. в якому, зокрема, зазначено про те, що 30.08.2012 р. ними було подано заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва про відстрочення виконання рішення суду до визначення в установленому порядку суми, що підлягає стягненню та/або до його перегляду за нововиявленими обставинами Вищим адміністративним судом України з огляду на що просив відповідача відкласти провадження виконавчих дій до розгляду судом питання про відстрочення виконання рішення.

03.09.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою від 31.08.2012 р. в якій, посилаючись на те, що резолютивна частина виконавчого листа №2а-14580/10/2670 в частині стягнення коштів є незрозумілою, а саме не містить чітко визначеної суми, що підлягає стягненню просив звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р. по адміністративній справі №2а-14580/10/2670 в частині стягнення коштів з Національного агентства України з питань державної служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року заяву Першого заступника голови Національного агентства України з питань державної служби про відстрочення виконання судового рішення задоволено. Відстрочено виконання Постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року у адміністративній справі №2а-14580/10/2670 до розгляду Вищим адміністративним судом України заяви Національного агентства України з питань державної служби про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року у вказаній справі.

Постановою державного виконавця від 17.09.2012 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-14580/10/2670, виданого 30.07.2670 було зупинено у зв'язку із зверненням 17.09.2012 р. державним виконавцем до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами про встановлення способу і порядку виконання рішення суду згідно з виконавчим документом в частині стягнення коштів та в частині зобов'язання вчинити дії за виконавчим документом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2013 р. залишено без задоволення заяву Національного агентства з питань державної служби про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року у адміністративній справі №2а-14580/10/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року у задоволенні заяв ОСОБА_1, Державної виконавчої служби та Національного агентства України з питань державної служби про встановлення способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.

Постановою державного виконавця від 09.04.2013 р. поновлено виконавче провадження ВП №33925835 та направлено Національному агентству України з питань державної служби вимогу від 29.04.2013 р. №С-10442/5.-564/7 якою вимагалося виконати виконавчий лист Окружного адміністративного суду від 30.07.2012 р. №2а-14580/10/2670 в строк до 13.05.2013 р. та попереджено про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення.

На зазначену вимогу державного виконавця Національне агентство України з питань державної служби листом від 13.05.2013 р. №2267/10-13 повідомило відповідача про те, що ним в межах повноважень та в установленому законодавством порядку вжито всіх передбачених заходів для виконання судового рішення та виконавчого листа від 30.07.2012 р.

22.05.2013 р. відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва листом №С-10442/5.-564/7 із заявою про встановлення способу і порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-14580/10/2670 на виконання якого видано виконавчий лист від 30.07.2012 р. №2а-14580/10/2670.

У зв'язку з викладеним, 23.05.2013 р. державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень ДВС України про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 2а-14580/10/2670 відмовлено.

Постановою державного виконавця від 15.07.2013 р. виконавче провадження ВП №33925835 поновлено.

Листом від 05.07.2013 року №3235/10-13 Нацдержагенство України повідомило відповідача про відсутність на даний час відомостей щодо встановлення способу і порядку виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р., зокрема, відсутній розрахунок суми, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, а тому продовжують існувати обставини, що ускладнюють виконання зазначеного рішення у цій частині.

02.08.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Борейко М.В. винесено постанову про накладення штрафу у ВП №33925835, якою, керуючись ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин на Національне агентство з питань державної служби накладено штраф у розмірі 680, 00 грн.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 р., (т.5 а.с.202-203, т.5 а.с.205-207), відмовлено ОСОБА_1 у встановленні судового контролю за виконанням постанови Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року, а також відмовлено в ухваленні додаткових судових рішень стосовно звільнення позивача з роботи, поновлення на роботі, зобов'язання запропонувати посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Із вказаних вище ухвал Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 р. (т.5 а.с.202-203, т.5 а.с.205-207) вбачається, що предметом розгляду були заяви позивача від 20 березня 2013 року про поновлення на роботі та від 15 червня 2013 року про визначення суми, що підлягає стягненню і про забезпечення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про прийняття додаткової постанови у адміністративній справі №2а-14580/10/2670 та повернуто справу до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2014 року по справі №2а-14580/10/2670 заяву Національного агентства України з питань державної служби про відстрочення виконання судового рішення від 28.02.2014 р. задоволено.

Відстрочено виконання Постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року у адміністративній справі №2а-14580/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління державної служби України, Начальника Головного управління державної служби України Мотренка Тимофія Валентиновича про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання запропонувати посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до розгляду Вищим адміністративним судом України перегляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги на Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі №826/13753/13-а.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту -Закон, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1,2 ст.2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 ст.27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 75 Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Приписи ч. 1 ст. 89 Закону визначають, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у задоволенні позовних вимог Національного агентства України з питань державної служби про визнання нечинною та скасування постанови від 02.08.2013 року ВП №33925835 про накладення штрафу відмовлено.

17.12.2013 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про вжиття заходів для повного виконання судового рішення, у якій просив невідкладно надіслати Боржникові вимогу державного виконавця про надання інформації щодо розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року по 10 липня 2012 року (тобто по день винесення постанови Вищим адміністративним судом України; накласти арешт на кошти Боржника шляхом винесення постанов про арешт коштів боржника що знаходяться на рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах та арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону за наявності обстави, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

17.02.2014 державний виконавець Державної виконавчої служби України звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про роз'яснення рішення суду згідно з виконавчим документом в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року відмовлено державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко М.В. в роз'ясненні постанови Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року.

05.02.2014 року відповідач 1 звернувся до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з поданням про притягнення винних службових осіб Національного агентства з питань державної служби до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа № 2а-14580/10/2670 від 30.07.2012 Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вищевказаним спростовуються доводи ОСОБА_1 щодо невжиття відповідачем заходів примусового виконання рішень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо не розгляду заяви позивача від 17 грудня 2013 року № С-17995.

Законом України «Про виконавче провадження» не визначено обов'язку державного виконавця надавати письмову відповідь на клопотання сторін виконавчого провадження. Право на інформацію реалізується через можливість сторін ознайомлюватися із матеріалами виконавчого провадження, дізнаватися про його рух.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 142 742,60 грн. суд зауважує, що постановою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року постановлено стягнути з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року, вказане рішення виконується в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У той же час сума стягнення в розмірі 142 742,60 грн. у рішенні суду не зазначається тому вимога про фактичну зміну рішення, що набрало законної сили безпідставна.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Голосуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді Д.А. Костенко

В.І. Келеберда