Постанова № 37988605, 31.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"31" березня 2014 р. Справа № 5004/273/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

на рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012 р.

у справі №5004/273/12 (головуючий суддя Дем'як В.М., судді Бондарєв С.В., Костюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Континіум-Галичина";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"

про стягнення 12 691 409,59 доларів США, 483 664 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб:

1) не з'явився;

2) не з'явився;

3) не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.06.2012р. у справі №5004/273/12 позов Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про стягнення 12 691 409,59 доларів США, 483 664 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" 12 000 000 дол. США заборгованості по кредиту, що в гривневому еквіваленті становить 95 876 400 грн.; 691 409,59 дол. США несплачених процентів, що в гривневому еквіваленті становить 5 524 155 грн. 20 коп.; 288 960 грн. 84 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 194 703 грн. 16 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків та 64 380 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 12.04.2006р. між АКБ "Форум", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (згідно із Статутом ПАТ "Банк Форум", зареєстрованим 18.04.2011р.) та ТзОВ ТД "Континіум - Галичина" було укладено генеральний кредитний договір № 0012/06/20-KL. До вказаного генерального кредитного договору №0012/06/20-KL від 12.04.2006 р. було укладено відповідні додаткові угоди, якими внесено зміни і доповнення до нього.

З наявних в матеріалах справи доказів, судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов генерального кредитного договору та додаткових угод до нього, банком було перераховано позичальнику кошти в межах максимального ліміту кредитування в сумі 12 000 000 дол. США, проте позичальником, кредитні кошти у строки, визначені вказаним договором та додатковими угодами до нього, не повернуті, проценти в повному обсязі не сплачені. У зв'язку з цим, у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором №0012/06/20-KL від 12.04.2006 р. у розмірі 12 691 409,59 доларів США.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено факт укладення 24.06.2011р. року між ПАТ "Банк Форум" (Кредитор) і ТзОВ "Золотий Екватор" (Поручитель) договору поруки № 03/11, відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" зобов'язань за генеральним кредитним договором № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 року.

При вирішенні спірних правовідносин, місцевим господарським судом було прийнято до уваги відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, положення діючого законодавства, та у зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення з поручителя - ТзОВ "Золотий Екватор" як із солідарного боржника за генеральним кредитним договором № 0012/06/20-KL від 12.04.2006р., 12 691 409,59 доларів США, 483 664 грн. з них: 12 000 000 дол. США заборгованості по кредиту, що в гривневому еквіваленті станом на 07.02.2012р. становить 95 876 400 грн.; 691 409,59 дол. США несплачених процентів, що в гривневому еквіваленті станом на 07.02.2012р. становить 5 524 155 грн. 20 коп.; 288 960 грн. 84 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 194 703 грн. 16 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків є обґрунтованою та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012р. у справі №5004/273/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Положення Кредитного договору № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 року стосовно використання іноземної валюти як засобу отримання кредиту та засобу платежу є такими, що прямо суперечать ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 53 ЦК України, ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", у зв'язку з чим скаржник стверджує, що вказаний Кредитний договір підлягає визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Скаржник вказує на те, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, згідно з приписами ч. 2 ст. 198 ГК України, здійснюється відповідно до закону. Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З урахуванням вимог законів України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року, № 679-ХІV, «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року №2121- ІІІ, Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275, скаржник зазначає, що для здійснення операцій з валютними цінностями банку потрібна наявність двох складових - банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Також, відповідач звертає увагу на те, що з прийняттям Закону України «Про банки та банківську діяльність» на виконання окремих операцій замість генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій передбачено отримання письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, який видається на операції, які не потребують індивідуального ліцензування. Тобто, наявність банківської ліцензії і письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями не звільняє банки від обов'язку отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують індивідуального ліцензування.

При цьому, скаржник наголошує на тому, що у позивача, як і у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором, а тому використання доларів США як засобу платежу за вказаним кредитним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю ".

Вказуючи на те, що зміст Кредитного договору в частині встановлення валюти зобов'язання в доларах США, суперечить приписам Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", скаржник вважає, що Кредитний договір має бути визнаний недійсним.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 546, ч. 2 ст. 548 ЦК України, скаржник наголошує на тому, що внаслідок недійсності Кредитного договору є недійсним і договір поруки №03/11 від 24.06.2011 року, що укладений між позивачем та відповідачем як забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина» зобов'язань за кредитним договором № 0012/06/20- KL від 12.04.2006 року.

З урахуванням п. 3.1 Договору поруки, скаржник наголошує на тому, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Таким чином, порука, що виникає на підставі Договору поруки, передбачає виникнення солідарного обов'язку, у разі якого кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як зазначає скаржник, на забезпечення виконання Кредитного договору позивачем укладено окремі договори поруки з ТОВ «Вест Ойл Груп», ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ТОВ «Золотий Екватор», відповідно до яких поручителі поручаються перед позивачем за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина» зобов'язань по Кредитному договору № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 р., а також додатковим угодам та договорам до нього.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник (відповідач) вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Апелянт не оспорює факт укладення кредитного договору, договору поруки та отримання коштів, а тому очевидним є те, що повернення кредитних коштів та процентів позивачу підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

В обґрунтування своєї правової позиції процесуальний опонент скаржника посилається на наступні положення діючого законодавства.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно зі статтею 345 ГПК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України «Про банки і банківську діяльність». Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Згідно з п. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Також, позивач зазначає, що у Листі НБУ № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті» зазначається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Крім того, у даному Листі зазначено щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомлено наступне: «На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії». Тобто, для видачі кредиту в іноземній валюті, банку достатньо мати письмовий дозвіл (генеральну ліцензію) на здійснення валютних операцій.

Разом з тим, позивач вказує на правову позицію Вищого господарського суду України, зокрема, викладену у постанові ВГСУ від 14.03.2012 р. у справі № 5015/4304/11, відповідно до якої уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На думку позивача, так як ПАТ «Банк Форум» на момент підписання Кредитного договору та видачі кредитних траншів мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, то відповідно до законодавства України банк мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті без одержання індивідуальної ліцензії.

Стосовно тверджень скаржника щодо недійсності договору поруки, то позивач звертає увагу на те, що на даний час судуне надано жодного судового рішення, яким Кредитний договір та Договір поруки було б визнано недійсними, ці договори є дійсним, а тому - обов'язковим до виконання сторонами.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 543 ЦК України, позивач стверджує, що кредитор має право на власний розсуд вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх поручителів разом, так і від будь-кого з них окремо.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому останнє слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі №5004/273/12 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.09.2012 року

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року у справі №5004/273/12 апеляційне провадження у справі № 5004/273/12 зупинено до вирішення господарським судом м. Києва справ №5011-35/8894-2012 та № 5011-37/8651-2012.

Вказану вище ухвалу від 17.09.2012 року у справі № 5004/273/12 оскаржено позивачем - ПАТ «Банк Форум» в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. у справі №5004/273/12 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" залишено без задоволення. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р. у справі № 5004/273/12 залишено без змін (Т.2, а.с. 220-222).

17.02.2014 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" надійшов лист № 192 від 13.02.2014 р., відповідно до якого повідомлено про те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р. ухвалено залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина" без розгляду у справі №5011-37/8651-2012 за позовом ТзОВ "Торговий Дім "Континіум-Галичина" до ПАТ "Банк "Форум", ТзОВ "Золотий Екватор" про визнання договору поруки № 03/11 від 24.06.2011 року недійсним; ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2013 р. ухвалено залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" без розгляду у справі №5011-35/8894-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" до ПАТ "Банк "Форум" та ТзОВ "Торговий Дім "Континіум-Галичина" про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі № 5004/273/12, у зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, усунено, поновлено апеляційне провадження у справі №5004/273/12 та призначено до розгляду на "17" березня 2014 року.

17.03.2014 р. на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" надійшло клопотання № 274 від 14.03.2014р. про припинення провадження у справі №5004/273/12 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. При цьому, довіреність на представника відповідача до матеріалів клопотання не долучена, що підтверджується складеним актом Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. Відповідно до вказаного клопотання відповідач вказав на те, що факт відсутності заборгованості підтверджується довідкою позивача від 08.07.2013р. вих. №1170/3.6./2300, відповідно до якої заборгованість ТОВ "Торговий Дім "Континіум-Галичина" перед Банком за кредитами, процентами та штрафними санкціями, в тому числі прострочена, була відсутня. З огляду на вказане, відповідач просив суд апеляційної інстанції припинити апеляційне провадження в справі № 5004/273/12 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням вказаного вище, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року у справі №5004/273/12 було відкладено розгляд справи на 31.03.2014р. Відповідно до вказаної ухвали відповідача було зобов'язано надати письмові пояснення з приводу відмови від апеляційної скарги в зв'язку з врегулюванням спору з ПАТ "Банк Форум", а позивачу - належним чином завірені копії платіжних доручень на підтвердження факту погашення відповідачем заборгованості перед Банком за кредитами, процентами та штрафними санкціями, а оригінал довідки Банку - для огляду в судове засідання.

31 березня 2014 року в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники учасників судового процесу не з'явилися.

Крім того, 31.03.2014 р. до суду апеляційної інстанції від позивача - ПАТ "Банк Форум" надійшло клопотання від 31.03.2014 р., відповідно до якого останній просить розглядати справу без участі свого представника, а також повідомив, що апеляційні вимоги ТОВ "Золотий Екватор" не визнає та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому, вимоги п. 3 ухвали суду апеляційної інстанції від 17.03.2014 р. у справі №5004/273/12 в частині надання належним чином завірених копій платіжних доручень на підтвердження факту погашення відповідачем заборгованості перед Банком за кредитами, процентами та штрафними санкціями, позивач не виконав. Таким чином, позивач не підтвердив факт погашення відповідачем заборгованості, на що вказував останній як на підставу для припинення провадження у даній справі.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (Т.3, а.с. 16-20), а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 12.04.2006р. між АКБ "Форум" (Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (згідно із Статутом ПАТ "Банк Форум", зареєстрованим 18.04.2011р.) та ТзОВ ТД "Континіум - Галичина"(Позичальник) було укладено генеральний кредитний договір № 0012/06/20-KL, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 12 000 000 доларів США(Т.1, а.с. 18-26, далі по тексту - Кредитний договір).

У графі 4 розділу 1 Кредитного договору визначено валюту кредитування - долари США.

У відповідності до граф 6-7 розділу 1 вказаного договору позичальник зобов'язаний не пізніше 11.04.2009р. повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами за ставкою 12% річних.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів (траншів) та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує банку неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповернутих кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за кожний день прострочення.

Згідно з п. 5.3. Кредитного договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Крім того, матеріалами справи засвідчується той факт, що до генерального кредитного договору №0012/06/20-KL від 12.04.2006р. було укладено додаткові угоди: №0012/06/20-KL-1, № 0012/06/20-KL-2 від 21.04.2006 р., № 0012/06/20-KL-3 від 04.05.2006р., № 0012/06/20- KL-4 від 16.05.2006., № 0012/06/20- KL-4/1 від 22.06.2006р., № 0012/06/20- KL-5 від 23.06.2006р., № 0012/06/20- KL-6 від 04.08.2006р., № 0012/06/20- KL-7 від 13.09.2006р., № 0012/06/20- KL-8 від 20.04.2007р., № 0012/06/20- KL-9 від 21.04.2008р., № 0012/06/20- KL-10 від 02.07.2008., № 0012/06/20- KL-11 від 29.10.2008р., № 0012/06/20- KL-12 від 25.03.2009р., № 0012/06/20- KL-13 від 10.04.2009р., № 0012/06/20- KL-14 від 21.08.2009р., № 0012/06/20- KL-15 від 28.01.2010р., № 0012/06/20- KL-16 від 18.05.2010р., № 0012/06/20- KL-17 від 31.05.2010р., № 0012/06/20- KL-18 від 31.05.2010р., № 0012/06/20- KL-19 від 01.10.2010., № 0012/06/20- KL-20 від 14.12.2010р., № 0012/06/20- KL-21 від 30.12.2010р. та № 0012/06/20- KL-22 від 31.05.2011р., якими внесено зміни і доповнення до нього (Т.1, а.с. 27-61).

Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 0012/60/20-KL-22 від 31.05.2011 р., сторони підтвердили, що станом на дату підписання наявність заборгованості позичальника перед банком по поверненню отриманих за генеральним кредитним договором кредитних коштів у розмірі 12 000 000 доларів США та прострочення їх повернення протягом 120 календарних днів.

Також, вказаним додатковим договором було встановлено дату повернення кредитних коштів в межах максимального ліміту кредитування: 30 січня 2012 року. Процентна ставка за користування кредитними коштами сторонами погоджена в розмірі 10,7 % річних.

Як стверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: меморіальними ордерами № 1404 від 21.04.06 р., № 260 від 04.05.2006р, № 903 від 16.05.2006р., № 1016 від 17.05.2006р., № 1109 від 18.05.2006р., на виконання умов генерального кредитного договору №0012/06/20-KL від 12.04.2006 р. та додаткових угод до нього, банком було перераховано позичальнику кошти в межах максимального ліміту кредитування в сумі 12 000 000 доларів США (Т.1, а.с. 64-68). Крім того, наявність боргу зафіксовано додатковим договором № 0012/60/20-KL-22 від 31.05.2011 р.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту повернення позичальником кредитних коштів та сплати процентів в повному обсязі у строки, визначені вказаним договором та додатковими угодами до нього.

Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості за несвоєчасно сплачені суми процентів, кредиту, пені за Кредитним договором №0012/06/20-KL від 12.04.2006 р. ПАТ "Банк Форум" та ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" станом на 07.02.2012р. вбачається, що заборгованість позичальника станом на 07.02.2012р. за кредитним договором №0012/06/20-KL від 12.04.2006р. становить 12 691 409,59 доларів США, з них: 12 000 000 дол. США заборгованості по кредиту, що в гривневому еквіваленті становить 95 876 400 грн.; 691 409,59 дол. США несплачених процентів, що в гривневому еквіваленті становить 5 524 155 грн. 20 коп. (Т.1, а.с. 62-63).

Крім того, 24.06.2011 р. року між ПАТ "Банк Форум" (Кредитор) і ТзОВ "Золотий Екватор" (Поручитель) було укладено договір поруки № 03/11, відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" зобов'язань за генеральним кредитним договором № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 року (а також за усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, які укладені або можуть бути укладені в майбутньому), який було укладено між кредитором та боржником у повному обсязі зобов'язань, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредиторові кредитні кошти в розмірі 12 000 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 30 січня 2012 року, а в разі пролонгації кредитного договору - до закінчення терміну дії кредитного договору, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами, і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором (Т.1, а.с. 69-71).

За умовами п. 1.2. договору поруки вказані зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують.

Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником будь-яких своїх зобов'язань за кредитним договором - погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, можливу неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном (п. 2.2. договору поруки).

У п. 2.3. договору поруки сторони погодили, що кредитор зобов'язується письмово повідомити поручителя про невиконання боржником своїх зобов'язань.

За умовами п. 2.6. договору поруки до поручителя, який виконав забезпечуване порукою зобов'язання боржника, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Згідно з п. 3.1. договору поруки у випадку невиконання зобов'язання по Кредитному договору та цьому Договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Також, в матеріалах справи міститься письмове повідомлення від 07.02.2012 р., надіслане позивачем на адресу ТзОВ "Золотий Екватор", про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум - Галичина" зобов'язань за кредитним договором № 0012/06/60-KL від 12.04.2006 року, відповідно до якого вимагав від поручителя виконати зобов'язання за позичальника та сплатити заборгованість за кредитом, процентами, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів (Т.1. а.с. 72). Проте, поручитель не відреагував на вказану вимогу.

Факт щодо надіслання вимоги та вручення її представнику відповідача позивач підтвердив описом вкладення, фіскальним чеком від 16.02.2012 р., повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції від 25.02.2012 р. (Т.1, а.с. 73-74).

В матеріалах справи наявна копія Генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій від 06.10.2011 р. № 62, виданої Публічному акціонерному товариству «Банк Форум». У додатку до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 06.10.2011 р. № 62 наведено перелік валютних операцій, які має право здійснювати ПАТ "Банк Форум" (Т.1, а.с. 75-78). Крім того, існують й копії банківської ліцензії НБУ №62 від 03.12.2001 р., виданої Акціонерному комерційному банку «Форум», та банківської ліцензії НБУ № 62 від 06.10.2011 р., виданої Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» (Т.2, а.с. 102-103).

Також, в матеріалах справи містяться Дозволи № 62-3 від 10.06.2005 р., № 62-4 від 12.08.2009 р., № 62-5 від 22.09.2009 р., видані Акціонерному комерційному банку «Форум» та Дозвіл № 62-5 від 30.04.2010 р., виданий Публічному акціонерному товариству «Банк Форум». У додатках до вказаних Дозволів визначено перелік операцій, які має право здійснювати Акціонерний комерційний банк «Форум» та Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (Т. 2, а.с. 106-113).

Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про те, чи наявні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та ТзОВ ТД "Континіум - Галичина" виникли на підставі укладення генерального кредитного договору № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 р.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Між кредитодавцем (позивачем) та позичальником генерального кредитного договору №0012/06/20-KL від 12.04.2006 р. у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений їхніми печатками.

Колегією суддів апеляційного господарського суду з матеріалів справи встановлено, що кредитор, на виконання умов генерального кредитного договору № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 р. та додаткових угод до нього, надав боржнику кредитні кошти, борг за якими складається в сумі 12 000 000 доларів США, що підтверджується матеріалами справи. Натомість, докази на підтвердження факту повернення позичальником вказаної суми кредиту та сплати процентів в повному обсязі та у встановлені терміни в матеріалах справи відсутні.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, ні скаржником (поручителем), ні боржником не надано суду жодних належних доказів на підтвердження факту погашення боржником чи поручителем заборгованості перед кредитором, яка виникла згідно вказаного вище Кредитного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, факт невиконання боржником своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів є доведеним та такимё що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

На забезпечення виконання зобов'язнь за кредитним договором, між ПАТ "Банк Форум" (Кредитор) і ТзОВ "Золотий Екватор" (Поручитель) було укладено договір поруки № 03/11 від 24.06.2011 р., відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" зобов'язань за генеральним кредитним договором № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 року.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так i умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

У п. 1.1. договору поруки визначено обсяг зобов'язань поручителя, а саме зазначено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" зобов'язань за генеральним кредитним договором № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 року (а також за усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, які укладені або можуть бути укладені в майбутньому), який було укладено між кредитором та боржником у повному обсязі зобов'язань, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредиторові кредитні кошти в розмірі 12 000 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 30 січня 2012 року, а в разі пролонгації кредитного договору - до закінчення терміну дії кредитного договору, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами, і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором.

Вказаний договір поруки підписаний та скріплений печатками сторін, є чинним. Недійсним в судовому порядку не визнавався.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, очевидним є те, що поручитель в особі ТзОВ "Золотий Екватор" за умовами договору поруки зобов'язаний виконати зобов'язання боржника за кредитним договором, у разі невиконання останнім таких зобов'язань, а тому, відповідно, вимоги позивача, пред'явлені до поручителя, є цілком законними та такими, що підлягають до задоволення.

В той же час, безпідставним є твердження скаржника щодо відсутності в поручителя обов'язку по сплаті заборгованості за боржника з огляду на те, що у разі прийняття кількох судових рішень про стягнення заборгованості з поручителів за тим же кредитним договором, виникне ситуація, коли заборгованість буде стягнута у 3-ох кратному розмірі. При цьому, судова колегія з урахуванням положень ст.. 553, 554, 543 ЦК України, а також п. 3.1. договору поруки, яким визначено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, зважає на те, що кредитор має право на власний розсуд вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх поручителів, так і від будь-кого з них окремо.

Стосовно доводів скаржника з приводу того, що укладений генеральний кредитний договір є недійсним, оскільки його зміст суперечить вимогам закону в частині проведення кредитних операцій в іноземній валюті, судова колегія зважає на таке.

Зі змісту ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України вбачається, що грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.

Згідно зі ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

За приписами ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Згідно із ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій, та не містить заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Статтею 99 Основного Закону України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституція України не містить будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р. (далі по тексту- Декрет КМУ № 15-93).

Згідно зі ст. 3 Декрету КМУ № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом:

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено поняття "банківської ліцензії", а саме, це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від №275 від 17.07.2001 р., серед яких, зокрема, неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Системний аналіз наведених вище нормативно-правових приписів діючого законодавства України свідчить про те, що Банк як фінансова установа уповноважений на здійснення кредитування як валютної операції при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Встановлені обставини у даній справі вказують на те, що позивачу видано Національним банком України банківську ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій, визначених ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу (Т.2, а.с. 102-103, 106-113).

Таким чином, позивач мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволу.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню і п."в" п.4 ст.5 Декрету КМУ № 15-93, яким встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час чинним законодавством не визначено меж, термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 р., використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 11.10.2011 р. у справі № 28/39пд та від 14.03.2012 р. у справі №5015/4304/11.

Таким чином, судова колегія вважає, що укладення сторонами кредитного договору в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства, а тому доводи скаржника стосовно невідповідності останнього вимогам закону є безпідставними.

Крім того, твердження скаржника щодо недійсності кредитного договору та як наслідок договору поруки не заслуговують на увагу й з огляду на те, що вказані договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися. Водночас, предметом даного спору у справі №5004/273/12 не є вирішення питання про недійсність кредитного договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, враховуючи встановлений факт невиконання позичальником взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога про стягнення з поручителя - ТзОВ "Золотий Екватор" як із солідарного боржника за генеральним кредитним договором № 0012/06/20-KL від 12.04.2006р., 12 691 409,59 доларів США, 483 664 грн. з них: 12 000 000 дол. США заборгованості по кредиту, що в гривневому еквіваленті станом на 07.02.2012р. становить 95 876 400 грн.; 691 409,59 дол. США несплачених процентів, що в гривневому еквіваленті станом на 07.02.2012р. становить 5 524 155 грн. 20 коп., є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягає до задоволення. У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 546, 549 ЦК України, п. 4.1. кредитного договору, п.2.1. договору поруки, та у зв'язку із порушенням встановлених розділом 1 генерального кредитного договору № 0012/06/20-KL від 12.04.2006 року та додаткового договору № 0012/60/20- KL-22 від 31.05.2011р. строків повернення кредиту, строків сплати процентів за користування ним, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 288 960 грн. 84 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 194 703 грн. 16 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Отже, в силу встановлених обставин у даній справі, судом апеляційної інстанції не вбачається правових підстав для для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012р. у справі №5004/273/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012р. у справі №5004/273/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" - без задоволення.

2. Справу № 5004/273/12 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.