Постанова № 37988601, 21.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа № 922/4840/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю :

прокурора - Дудник В.В., посв. №009116 від 13.10.2012 року

представників:

позивачів - 1) Сосіна І.О., №01/01-26/05-14 від 08.01.2014 року, 2) не з"явився

відповідача - ОСОБА_2, керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №378 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2014 року у справі № 922/4840/13

за позовом Прокурора Богодухівського району Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків, 2) Богодухівської міської ради Харківської області, м. Богодухів Харківської області,

до Приватного акціонерного товариства "Богодухівський хлібозавод "АПІ-ПЛЮС", м. Богодухів,

про стягнення коштів у сумі 22048,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Богодухівського району Харківської області звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області та Богодухівської міської ради Харківської області, першого та другого позивачів, до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Богодухівський хлібозавод "АПІ-ПЛЮС", відповідача, про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області шкоди у розмірі 22048,00 грн., завданої самовільним водокористуванням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2014 року у справі №922/4840/13 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Богодухівський хлібозавод "АПІ-ПЛЮС" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області шкоду, завдану самовільним водокористуванням, у розмірі 22 048,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Богодухівський хлібозавод "АПІ-ПЛЮС", на користь Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, виходячи зі змісту статей 68, 69, 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якщо законом передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства, то цивільна відповідальність виникає виключно за шкоду завдану природним ресурсам, тоді як у правовідносинах, з яких виник даний спір, шкоду природним ресурсам відповідачем завдано не було.

Крім того, звертає увагу на те, що згідно з актом перевірки журнала первинного обліку забраної води з артсвердловини у відповідача відсутній, насосне обладнання, водовимірювальні прилади і обладнання на свердловині також відсутні .

До того ж, в зазначеному акті також вказано, що підприємство звітує за формою 2-ТП (водогосп), відповідно до якої у 2011 році забрано води з артсвердловини у кількості 0,300 тис.куб.м (за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року забрано води з артсвердловини у кількості 0,100 куб.м, у 2012 році забрано води з артсвердловини у кількості 0,400 куб.м). Таким чином, здійснено самовільний водозабір з свердловини в період з 01.09.2011 по 01.10.2012 року.

А тому, як вважає апелянт, підприємство відповідача без необхідного технічного обладнання, без встановлених водовимірювальних приладів і обладнання, без журналу первинного обліку забраної води з артсвердловини не мало можливості здійснювати самовільний водозабір із свердловини, встановлюючи кількість забраної води з артсвердловини. Крім того, артезіанська свердловина не знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС».

Окрім того, зазначає, що перевірка прокуратури та здійснення Державною екологічною інспекцією в Харківській області позапланової перевірки є незаконними, оскільки суперечать вимогам статті 21 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.03.2014 року на 11:00 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці О.Є. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.03.2014 року на 11:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання представника першого позивача про відкладення розгляду справи для надання відзиву на апеляційну скаргу, а також необхідністю роз"яснення другому позивачу, який не з"явився в судове засідання 05.03.2014 року, його процесуальних прав, з урахуванням зміненого 05.03.2013 року складу колегії суддів.

Представник відповідача у судових засіданнях 05.03.2014 року та 19.03.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

04.03.2014 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до проведення комплексної судової техніко-криміналістичної експертизи документів та почеркознавчої експертизи для встановлення дійсності виконання записів у Журналі обліку водоспоживання водовимірювальними приладами і обладнанням колишнім головою правління Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський хлібозавод" та для встановлення давності виконання цих записів.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, так як відповідно до пункту 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у разі призначення господарським судом судової експертизи, тоді як вказані відповідачем техніко-криміналістична експертиза документів та почеркознавча експертиза були призначені в рамках кримінального провадження не господарським судом, а правоохоронними органами. До того ж, відповідач не обгрунтував неможливості розгляду даної справи до моменту закінчення проведення зазначених експертиз.

Перший позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 05.03.2014 року та 19.03.2014 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідно до статті 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Також, вказує на те, що проведеною Державною екологічною інспекцією у Харківській області перевіркою встановлено, що на балансі підприємства відповідача є свердловина. Дозвіл на спеціальне водокористування від 08.08.2008 №4384А/Хар втратив чинність 30.08.2011 року та з 01.10.2012 року підприємством укладено договір на централізоване водопостачання холодної води з КП «Богодухіввода» №Ю-102, таким чином з 01.09.2011 року по 01.10.2012 рік підприємство відповідача здійснювало водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України.

При цьому, відповідно до звіту за формою 2-ТП (водгосп) за період з 01.09.2011 по 31.12.2011 року відповідачем було забрано 0,100 тис.м3 води, з 01.01.2012 по 31.12.2012-0,400 тис.м3.

Крім того, вказує на те, що дії Державної екологічної інспекції у Харківській області з проведення планової перевірки Приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібзавод «АПІ-ПЛЮС», за наслідками якої був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, на момент розгляду справи не були визнані в установленому порядку протиправними, у зв"язку з чим посилання відповідача на незаконність цих дій є безпідставним.

Прокурор у судових засіданнях 05.03.2014 року та 19.03.2014 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник другого позивача в судове засідання 19.03.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102212750491 про вручення йому копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника другого позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, у період з 20 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області, відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на вимогу прокуратури Богодухівського району Харківської області від 24 грудня 2012 року за № 04-26-211вих12, здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ "Богодухівський хлібозавод" (назву змінено з ВАТ "Богодухівський хлібозавод" на Приватне акціонерне товариство "Богодухівський хлібозавод "АПІ-ПЛЮС" шляхом внесення змін до статуту підприємства, державну реєстрацію яких проведено 11 лютого 2013 року).

В ході даної перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області були виявлені порушення відповідачем водного законодавства, а саме - зафіксовано самовільний забір води з підземних джерел (свердловини) державного значення без дозволу на спеціальне водокористування, про що було зазначено в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 228/01-03, який був підписаний директором підприємства відповідача без зауважень.

За результатами зазначеної перевірки було також встановлено, що ВАТ "Богодухівський хлібозавод" розташовано на двох проммайданчиках: проммайданчик № 1, що знаходиться в м. Богодухів по вул. Шевченка,1; проммайданчик № 2, який розташований в с. Хрущева-Микитівка Богодухівського району Харківської області. На проммайданчику № 1 знаходиться артсвердловина, глибиною 10 м, дебіт 0,2 м.куб/год. Паспорт на свердловину - в наявності, як і в наявності дозвіл на спецводокористування від 08 серпня 2008 року Укр. № 4384 А/Хар., термін дії якого становить до 30 серпня 2011 року. В зазначеному акті також вказано, що підприємство відповідача звітує за формою 2-ТП (водогосп), відповідно до якої у 2011 року підприємством забрано води з автосвердловини у кількості 0,300 тис.куб.м (за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року забрано води з автосвердловини у кількості 0,100 куб.м., у 2012 році забрано води з автосвердловини у кількості 0,400 куб.м.

Таким чином, здійснено самовільний водозабір з свердловини в період з 01 вересня 2011 року по 01 жовтня 2012 року.

01 березня 2013 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області був виданий припис № 08-25-24 для усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Харківські області, було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000953 від 08 квітня 2013 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 08-26-190 від 08 квітня 2013 року, згідно яких за допущення самовільного водокористування з підземних джерел без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01 вересня 2011 року по 01 жовтня 2012 року, голову правління ВАТ "Богодухівський хлібозавод" - ОСОБА_2, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 ст. 61 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн., який був сплачений правопорушником добровільно згідно квитанції № 072038900 від 15 квітня 2013 року.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783, було проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок вищевказаних порушень відповідачем, загальний розмір яких склав 22 048,00 грн., про що відповідачеві надіслано претензії: № 81 від 16 квітня 2013 року на суму 18 004,00 грн. та № 82 від 16 квітня 2013 року на суму 4 044,00 грн. щодо добровільного відшкодування спричиненої шкоди.

Однак, відповідач шкоду не відшкодував.

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

За статтею 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових,транспортних, енергетичних, або господарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Однак, у порушення даних норм, відповідач у період з 01 вересня 2011 року по 01 жовтня 2012 року здійснював забір підземних вод за відсутністю спеціального дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно зі статтею 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від сплати збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Таким чином, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, протиправною діяльністю відповідача у вигляді самовільного користування водою із водних об'єктів навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 22 048,00 грн.

Відповідно до частин 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі статтею 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав суду доказів відшкодування заподіяної шкоди як і доказів того, що шкоду завдано не з його вини.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, виходячи зі змісту статей 68, 69, 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якщо законом передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства, то цивільна відповідальність виникає виключно за шкоду, завдану природним ресурсам, тоді як у правовідносинах, з яких виник спір, шкоду природним ресурсам відповідачем завдано не було.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими твердженнями, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

При цьому, чинне законодавство не передбачає норм про те, що притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що підприємство відповідача без необхідного технічного обладнання, без встановлених водовимірювальних приладів і обладнання, без журналу первинного обліку забраної води з артсвердловини не мало можливості здійснювати самовільний водозабір із свердловини, встановлюючи кількість забраної води з артсвердловини та що артезіанська свердловина не знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС».

Однак, колегія суддів вважає такі твердження необгрунтованими, оскільки відповідно до звіту за формою 2-ТП (водгосп) вбачається, що за період з 01.09.2011 по 31.12.2011 року відповідачем було забрано 0,100 тис.м3 води, з 01.01.2012 по 31.12.2012-0,400 тис.м3.

При цьому, звіти за формою 2-ТП (водгосп) відповідно до наказу Держкомстату України №230 від 30.09.1997 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 1997 р. за № 480/2284 «Про затвердження форми державної статистичної звітності N 2-ТП(водгосп)», є документами суворої звітності та щоквартально надаються до державних органів статистики та податкової служби для нарахування збору за спеціальне водокористування.

До того ж, відповідно до пункту 1.1 вказаного нормативного акту звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами.

Відповідач в апеляційній скарзі також вказує на те, що перевірка прокуратури та здійснення Державною екологічною інспекцією в Харківській області позапланової перевірки є незаконними, оскільки суперечать вимогам статті 21 Закону України "Про прокуратуру".

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими посиланнями, так як дії Державної екологічної інспекції в Харківській області з проведення планової перевірки Приватного акціонерного товариства "Богодухівський хлібзавод "АПІ-ПЛЮС", за наслідками якого були складені акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, не були визнані в установленому порядку протиправними, у зв"язку з чим посилання відповідача на незаконність цих дій є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2014 року у справі №922/4840/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.03.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.