Рішення № 37988502, 27.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2014 р. Справа № 914/4440/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Малого приватного підприємства «Левант» (м. Львів)

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи ОСОБА_1 (м. Моршин, Львівська обл.)

за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку (ПАТ «ВІ ЕЙ БІ Банк») (м. Київ)

за участю третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватного Підприємства «Стрийська Торгівельна Компанія» (м. Болехів, Івано-Франківська обл.)

за участю третьої особи 3, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ( м. Стрий, Львівська обл.)

про: зобов'язання звільнити нежитлову будівлю

Головуючий cуддя: Пазичев В.М.

Суддя: Фартушок Т.Б.

Суддя: Шпакович О.Ф.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Рубель Б.Я. - довіреність №01/08-2013 від 01.08.2013 року.

від відповідача: Не з'явився.

третя особа 1: Билень Т.Я. - довіреність №03/2/254 від 15.04.2013 року.

третя особа 2: Не з'явився.

третя особа 3: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства «Левант» (м. Львів) (надалі - МПП «Левант») до Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи ОСОБА_1 (м. Моршин, Львівська обл.) (надалі - ФОП ОСОБА_1), третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (ПАТ «ВІ ЕЙ БІ Банк») (м. Київ), третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне Підприємство «Стрийська Торгівельна Компанія», третя особа 3, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про зобов'язання звільнити нежитлову будівлю.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.11.2013 року. Ухвалою суду від 29.11.2013 року розгляд справи відкладено до 06.12.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи 1. Ухвалою суду від 06.12.2013 року розгляд справи відкладено до 12.12.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи 1. Ухвалою суду від 12.12.2013 року розгляд справи відкладено до 31.12.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи 1. Ухвалою суду від 31.12.2013 року розгляд справи відкладено до 10.01.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 10.01.2014 року розгляд справи відкладено до 14.01.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 14.01.2014 року розгляд справи відкладено до 21.01.2014 року, згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 21.01.2014 року розгляд справи відкладено до 27.01.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача, третьої особи 1 та для надання доказів. Ухвалою суду від 27.01.2014 року розгляд справи відкладено до 31.01.2014 року, в зв'язку з клопотанням позивача та відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 31.01.2014 року призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою суду від 31.01.2014 року розгляд справи відкладено до 12.02.2014 року, в зв'язку з клопотанням позивача та відсутністю представників відповідача та третіх осіб. Ухвалою суду від 12.02.2014 року розгляд справи відкладено до 21.02.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи 2. Ухвалою суду від 21.02.2014 року розгляд справи відкладено до 06.03.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи 2. Ухвалою суду від 06.03.2014 року розгляд справи відкладено до 27.03.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача та третіх осіб.

Згідно із ухвалою суду від 31.01.2014 року, призначено колегіальний розгляд справи №914/4440/13 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Фартушка Т.Я. та судді Шпакович О.Ф.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.11.2013 року, про відкладення від 29.11.2013 року, від 06.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 10.01.2014 року, від 14.01.2014 року, від 21.01.2014 року, від 27.01.2014 року, від 31.01.2014 року, від 12.02.2014 року, від 21.02.2014 року, від 06.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.12.2013 року за вх.№52158/13 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

12.12.2013 року за вх.№53339/13 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.

30.12.2013 року за вх.№56451/13 позивач подав додаткові документи до матеріалів справи.

10.01.2014 року за вх.№463/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

14.01.2014 року за вх.№90/14 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад строк, встановлений ст. 69 ГПК України.

21.01.2014 року за вх.№2142/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.

27.01.2014 року зав вх.№3108/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

31.01.2014 року за вх.№4085/14 позивач подав додаткові пояснення по суті спору.

31.01.2014 року за вх.№4086/14 позивач подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи. В судовому засіданні дане клопотання було задоволено.

12.02.2014 року за вх.№695/14 позивач подав клопотання про витребування доказів по справі, а саме: витребувати в органах Санітарно-епідеміологічної служби Стрийського району, органах Управління з надзвичайних ситуацій Стрийського району, органах податкової інспекції, Управління із захисту прав споживачів Стрийського району, Відділення РЕМ Стрийського району, Стрийводоканалу інформацію про місцезнаходження та факт надання комунальних послуг ФОП ОСОБА_1 та ПП «Стрийська Торгівельна Компанія» за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Л.Українки, 1, яке було судом задоволено, в зв'язку з чим на адресу суду надійшло:

18.02.2014 року за вх.№6941/14 надійшла відповідь від Головного управління Міндоходів у Львівській області;

18.02.2014 року за вх.№6943/14 надійшла відповідь від Головного управління Міндоходів у Львівській області;

03.03.2014 року за вх.№8596/14 надійшла відповідь від Стрийської об'єднаної Державної податкової інспекції;

03.03.2014 року за вх.№8595/14 надійшла відповідь від Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області;

03.03.2014 року за вх.№8650/14 надійшла відповідь від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області;

21.02.2014 року за вх.№7337/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

06.03.2014 року за вх.№1181/14 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад строк, встановлений ст. 69 ГПК України, яке було судом задоволено.

27.03.2014 року за вх.№13408/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.11.2013 року, про відкладення від 29.11.2013 року, від 06.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 10.01.2014 року, від 14.01.2014 року, від 21.01.2014 року, від 27.01.2014 року, від 31.01.2014 року, від 12.02.2014 року, від 21.02.2014 року, від 06.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №275 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 12.03.2014 рік, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Третя особа 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.11.2013 року, про відкладення від 29.11.2013 року, від 06.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 10.01.2014 року, від 14.01.2014 року, від 21.01.2014 року, від 27.01.2014 року, від 31.01.2014 року, від 12.02.2014 року, від 21.02.2014 року, від 06.03.2014 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.

30.12.2013 року за вх.№448/13 третя особа 1 подала відзив на позовну заяву.

21.01.2014 року за вх.№2121/14 третя особа 1 подала відзив на позовну заяву.

05.12.2013 року за вх.№52071/13 до суду подана заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного Підприємства «Стрийська Торгівельна Компанія».

Третя особа 2 вимог ухвали суду про відкладення від 06.12.2013 року, від 12.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 10.01.2014 року, від 14.01.2014 року, від 21.01.2014 року, від 27.01.2014 року, від 31.01.2014 року, від 12.02.2014 року, від 21.02.2014 року, від 06.03.2014 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №275 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 12.03.2014 рік, а явка третьої особи 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

05.12.2013 року за вх.№52071/13 до суду подана заява про вступ у справі в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного Підприємства «Стрийська Торгівельна Компанія».

30.12.2013 року за вх.№56434/13 третя особа 2 подала відзив на позовну заяву.

30.12.2013 року за вх.№56435/13 третя особа 2 подала клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №456/5711/13-ц Стрийським міськрайонним судом Львівської області.

21.01.2014 року за вх.№2143/14 третя особа 2 подала доповнення до відзиву на позовну заяву.

05.03.2014 року за вх.№1157/14 третя особа 2 подала клопотання про зупинення провадження по справі.

Третя особа 3 вимог ухвали суду про відкладення від 12.12.2013 року, від 21.02.2014 року, від 06.03.2014 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №275 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 12.03.2014 рік, а явка третьої особи 3 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представників відповідача та третіх осіб 2, 3.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.03.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, на підставі Постанови Господарського суду Львівської області від 14.04.2011 р. по справі №28/44 про банкрутство Малого приватного підприємства «Левант» (код ЄДРПОУ 22414860; юридична адреса: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зелена, 31) (надалі - позивач, МПП "Левант"), це підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Надлонка Андрія Івановича.

Позивач зазначає, що за змістом норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор виконує повноваження керівника підприємства банкрута.

Позивач наголошує, що при проведенні процедури банкрутства було встановлено, що за МПП «Левант» зареєстровано, зокрема, право власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 675,6 кв.м., в т.ч. 1-й поверх - 305,9 кв.м., 2-й поверх - 285,5 кв.м., підвал - 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Будівля). Наведена обставина підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 27.04.2012 р. Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне Бюро технічної інвентаризації".

Позивач звертає увагу на те, що, згідно Акту державного виконавця від 10.08.2011 р., Ліквідатору МПП "Левант" було передано належну підприємству нерухомість, зокрема, і будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що, у подальшому, було встановлено, що Будівля перебуває у іпотеці Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВІ ЕЙ БІ Банк» (надалі - Банк, Третя особа 1).

Позивач наголошує, що 13.07.2007 р. між Банком та Фізичною особою ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № 86/07/05 (надалі - Кредитний договір).

Позивач зазначає, що, у відповідності до п. 1.3. Кредитного договору, в забезпечення виконання Кредитного договору надається нерухоме майно, яке належить МПП «Левант», зокрема, нежитлова будівля магазину загальною площею 675,6 кв.м., в т.ч. 1-й поверх - 305,9 кв.м., 2-й поверх - 285,5 кв.м., підвал - 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору, між Банком та МПП «Левант» 17.07.2007 р. було укладено договір іпотеки № VI7108, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. за № 1-3721 (надалі - Договір іпотеки). Копія договору додається.

Позивач зазначає, що, відповідно до змісту Договору іпотеки, у іпотеку Банку було передано належну МПП «Левант» Будівлю.

Позивач звертає увагу на те, що ліквідатором МПП «Левант» та працівниками Банку з 2012 року неодноразово здійснювалися виїзди за адресою: АДРЕСА_1 та проводився огляд Будівлі. Було встановлено, що у Будівлі здійснюють господарську діяльність сторонні особи, зокрема, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1).

Позивач наголошує, що факт здійснення у Будівлі господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 підтверджується наступними матеріалами: Актом виїзду та огляду приміщення від 11.02.2011 р., Актами огляду приміщеннь МПП "Левант" від 10.04.2013 р., від 29.05.2013 р., від 24.07.2013 р., від 21.08.2013 р., Договором суборенди нерухомого майна, Листом ДПІ у Стрийському районі м. Львова № 9731/17-10 від 05.10.2012 р., Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії 3 №751575 від 15.12.2010 р.

Позивач зазначає, що відповідач не надав договорів оренди чи будь-яких інших документів, що б підтверджували законність його перебування у Будівлі.

Позивач звертає увагу на те, що при проведенні процедури банкрутства стало відомо, що між МПП «Левант» та ФОП ОСОБА_1 був підписаний договір оренди нежитлових приміщень від 14.07.2009 р. (надалі - Договір оренди), копія якого додається до справи.

Позивач зазначає, що, за змістом п. 1.1. Договору оренди, МПП «Левант» (Орендодавець згідно Договору) передав у оренду ФОП ОСОБА_1 (Орендар згідно Договору) Будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що 02.04.2010 р., відповідно до Угоди до Договору оренди від 14.07.2009 р. (надалі - Угода до Договору оренди), було здійснено заміну орендаря у Договорі оренди з ФОП ОСОБА_1 (старий Орендар) на Приватне підприємство «Стрийська торгівельна компанія» (надалі - ПП «Стрийська торгівельна компанія») (новий Орендар).

Позивач зазначає, що йому, у подальшому, стало відомо, що у листопаді 2010 року між ПП «Стрийська торгівельна компанія» та громадянкою ОСОБА_1 було підписано договір суборенди нерухомого майна, згідно умов якого ПП «Стрийська торгівельна компанія» (Орендар згідно Договору суборенди) передало громадянці ОСОБА_1 (Суборендар згідно Договору суборенди) у суборенду Будівлю за адресою: АДРЕСА_1. Копія Договору суборенди додається до справи.

Позивач наголошує, що жодних письмових погоджень на передачу Будівлі у оренду та/або суборенду ні позивач, ні Банк, у іпотеці якого перебуває Будівля, не надавали, що підтверджується, зокрема, Заявою ПАТ "Ві Ей Бі Банк" № 18-32/3-975 від 02.04.2012 р.

На думку позивача, відповідач незаконно чинить йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Будівлею, а відтак, і реалізації процедури банкрутства МПП "Левант", що є підставою для зобов'язання його у судовому порядку звільнити Будівлю.

На підтвердження вищенаведеного, позивач зазначає, що договори оренди та суборенти Будівлі є нікчемними, оскільки були підписані під час перебування Будівлі у іпотеці Банку, без погодження з останнім.

На думку позивача, як вбачається зі змісту п. 3.1. Договору іпотеки, МПП «Левант» (Іпотекодавець згідно Договору іпотеки) згоден із тим, що протягом дії цього Договору він не має права без письмової згоди Банку (Іпотекодержатель згідно Договору іпотеки) передавати Будівлю (Предмет іпотеки згідно Договору іпотеки) в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування тощо, а відповідно до пп. 5.3.7 Договору іпотеки, МПП "Левант" взяло на себе зобов'язання без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною власності на Предмет іпотеки, а також дій по передачі Предмету іпотеки у наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність чи оперативне управління третім особам.

Позивач звертає увагу на те, що, згідно ч. 1-3 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин). Отже, за твердженням позивача, виходячи із наведеного, за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані). Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Позивач наголошує, що, відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є нікчемним в силу закону.

Позивач зазначає, що договори щодо передачі Будівлі у оренду та суборенду були підписані всупереч тому, що Будівля перебуває у іпотеці Банку. Одночасно, жодних письмових погоджень на передачу Будівлі у оренди та/або суборенду Банк не надавав.

Отже, позивач наголошує, що вчинені правочини щодо передачі Будівлі у оренду та суборенду є нікчемними в силу закону та не потребують визнання їх недійсними судом.

За твердженням позивача, аналогічною є позиція суддів з наведеного питання, що відображена у наступних судових рішеннях Господарського суду Львівської області: рішення по справі № 26/180 від 25.08.2009 р. (суддя Деркач), рішення по справі № 26/181 від 25.08.2009 р. (суддя Деркач), рішення по справі № 2/207 від 127.10.2009 р. (суддя Мазовіта), рішення по справі № 9/148 від 27.10.2009 р. (суддя Данко), рішення по справі № 12/147 від 04.11.2009 р. (суддя Запотічняк), рішення по справі № 27/123 від 15.10.2009 р. (суддя Судова Хомюк), рішення по справі № 9/147 від 14.10.2009 р. (суддя Данко), рішення по справі № 17/164 від 13.10.2009 р. (суддя Ділай), рішення по справі № 4/87 від 29.09.2009 р. (суддя Гриців), рішення по справі № 9/139 від 10.09.2009 р. (суддя Данко), рішення по справі № 9/138 від 10.09.2009 в. (суддя Данко), рішення по справі № 15/170 від 17.09.2009 р. (суддя Костів), рішення по справі №15/171 від 17.09.2009 р. (суддя Костів), рішення по справі № 21/110 від 22.09.2009 р. (суддя Масловська), рішення по справі № 24/109 від 24.09.2009 р. (суддя Хабіб), рішення по справі № 24/110 від 24.09.2009 р. (суддя Хабіб), рішення по справі № 27/124 від 15.10.2009 р. (суддя Судова-Хомюк), [рішення по справі № 28/22 від 20.10.2009 р. (суддя Морозюк), рішення по справі № 4/90 від 29.12.2009 р. (суддя Гриців), рішення по справі № 4/91 від 29.12.2009 р. (суддя Гриців), рішення по справі № 19/163 від 21.10.2010 р. (суддя Левицька), рішення по справі № 17/230 від 21.01.2010 р. (суддя Ділай), рішення по справі № 14/158 від 24.02.2010 р. (суддя Кітаєва).

Позивач зазначає, що враховуючи те, що відповідач користується Будівлею без жодної правової підстави та чинить позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Будівлею, існують підстави до зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити Будівлю, оскільки, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач зазначає, що на момент подання цієї Позовної заяви, відповідач користується Будівлею.

Позивач наголошує, що користування відповідачем Будівлею перешкоджає здійсненню процедури банкрутства МПП "Левант" у частині проведення реалізації майна МПП «Левант» та погашення вимог кредиторів, в тому числі і вимог Заставних кредиторів.

Позивач зазначає, що ліквідатор МПП "Левант" неодноразово звертався до відповідача з вимогами про звільнення будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Наведена обставина підтверджується, зокрема, Повідомленням №28/44/2 від 26.01.2012 р., Повідомленням №28/44/2 від 09.02.2012 р., Повідомленням № 28/44 від 26.11.2012 р., копії яких додаються до справи. Проте, жодної відповіді від відповідача одержано не було. Одночасно, відповідач не вчинив жодних дій щодо звільнення Будівлі.

Позивач звертає увагу на те, що, окрім цього, для усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження Будівлею, Ліквідатор МПП "Левант" неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами про необхідність звільнення Будівлі від сторонніх осіб. Наведена обставина підтверджується, зокрема, Заявою про профілактику можливого злочину та уникнення порушень громадського порядку від 04.12.2012 р., Заявою про факт захоплення нерухомого майна та незаконного перебування у приміщеннях, що належать МПП "Левант" № 28/44 від 06.12.2012 р., копії яких додаються. Стрийським МВ ГУМВС України у Львівській області було повідомлено, що звернення Ліквідатора МПП "Левант" приєднані до кримінальної справи № 130-0198, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 357 ч. 2 КК України, внесеної у ЄРДР 13.12.2012 р. під №1201215013000182 щодо працівників МПП "Левант", які здійснили незаконне привласнення документів, штампів та печаток МПП "Левант". Наведені обставини підтверджуються, зокрема, Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 29.08.2011 р., Листом Слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № Н-3 від 19.03.2012 р., Листом Слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № Н-28 від 14.12.2012 р., Листом Слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № Н-1 від 10.01.2013 р., копії яких додаються.

Позивач звертає увагу на те, що в ході ліквідаційної процедури було проведено засідання зборів комітету кредиторів МПП «Левант» від 05.03.2012 року, про що є відповідний Протокол, що додається до справи, де, зокрема, одним з питань порядку денного було затвердження звіту про проведену роботу Ліквідатором банкрута. Як видно з протоколу, до Ліквідатора банкрута звертались колишні посадові особи МПП «Левант» - ОСОБА_8 та ОСОБА_1 з пропозицією про оренду магазинів МПП «Левант». Однак, представники комітету кредиторів банкрута та Ліквідатор повідомили їх про те, що таке можливе за умови попереднього погодження цього із заставодержателями, у яких перебуває дані приміщення в іпотеці, а також за умови сплати орендної плати за два місяці.

Позивач наголошує, що станом як на момент подання позову, так і на час розгляду даної справи в суді, жодних коштів від ФОП ОСОБА_1 на користь МПП «Левант» за користування згаданим приміщенням не надійшло.

Позивач зазначає, що Договір оренди, на який зсилається відповідач, був укладений у 2009 році, тобто до визнання МПП «Левант» банкрутом але після того, як це приміщення було передано третій особі 1 в іпотеку. В сторін та у розпорядженні суду немає відомостей про те, що відповідачем ФОП ОСОБА_1 проводилась оплата орендних платежів. В порушення вимог ст. 12 «Про іпотеку», згода банку на укладення договорів оренди з майном, що перебуває в іпотеці, не надавалась: ФОП ОСОБА_1 і МПП «Левант», до визнання його банкрутом, навіть не звертались за такими погодженнями. Відтак, договір оренди, на який посилається ФОП ОСОБА_1, є нікчемним в силу закону та не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

Позивач звертає увагу на те, що з Протоколу засідання зборів Комітету кредиторів МПП «Левант» від 26.11.2012 року вбачається, що у спірних приміщеннях перебувають сторонні особи, зокрема, відповідач ФОП ОСОБА_1 Тому, необхідно передати під охорону вказаний об'єкт. Звідси, на думку позивача, випливає, що правових підстав для перебування у вказаному приміщенні як відповідача, так і Приватного Підприємства «Стрийська торгівельна компанія», де відповідач одночасно є директором, немає, а посилання відповідача і третьої особи 2 на законність їх перебування у цьому приміщенні не можуть заслуговувати на увагу суду та сторін.

Позивач зазначає, що прагнув вирішити спір у позасудовому порядку, про що свідчить Повідомлення № 28/44/5 від 27.07.2012 року про сплату орендної плати за користування приміщеннями МПП «Левант», яке було адресоване на ім'я відповідача. В свою чергу, відповідач 17.08.2012 року у Відповіді на таке повідомлення заперечив законні вимоги позивача, тим самим визнавши своє перебування у зазначеній будівлі, зіславшись на договори, що є у матеріалах справи.

Відтак, позивач наголошує, що є підстави для зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити Будівлю, відповідно до норм ст. 391 ЦК України.

У своїх поясненнях третя особа 1 заявляє, що висловлює свою цілковиту згоду із заявленими позовними вимогами та просить їх задовольнити в повному обсязі та додає до даної заяви відповідні та належним чином завірені копії документів.

Третя особа 1 наголошує, що жодних письмових дозволів чи інших документів дозвільного характеру на укладення договорів оренди чи договорів суборенди - не надавала. Отже, будь-які договори оренди чи суборенди, що укладені від імені МПП «Левант» в особі гр. ОСОБА_8, як засновника, - є нікчемні в силу Закону і не потребують додаткового доказування.

У відзиві на позовну заяву третя особа 2 заявляє, що позовні вимоги є необгрунтовані, оскільки позивачем не надано належних доказів його права власності на нерухоме майно станом на час вирішення спору. Відповідач зазначає, що, оскільки позивачем заявлено позов про захист права власності, то такий позов може бути задоволений тільки в тому разі, якщо на час прийняття рішення у справі позивач дійсно є власником майна.

Третя особа 2 звертає увагу на те, що в якості підтвердження права власності на Будівлю позивач посилається на Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 33977692 від 27.04.2012 р., виданий КП ЛОР «Стрийське міжрайонне БТІ». Разом з тим, із Витягу вбачається, що він є дійсний протягом трьох місяців з дня його видачі, і його дія вже давно закінчилась. Крім того, Реєстр, з якого було отримано Витяг, з 01.01.2013 р. вже не функціонує, дані у ньому не оновлюються, а тому їх актуальність не є безсумнівною.

Третя особа 2 зазначає, що перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначений в ст. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703. Третя особа 2 наголошує, що таких документів до матеріалів позовної заяви позивачем не долучено.

Третя особа звертає увагу на те, що, відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. З 01.01.2013 р. розпочав роботу Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.1 ст. 28 даного Закону, інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витяту, інформаційної довідки та виписки.

З огляду на це, на думку третьої особи 2, належним доказом права власності позивача на нерухоме майно є саме інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи, яка позивачем не надана. Необхідність отримання цієї інформації додатково зумовлена тим, що, відповідно до рішення Стрийського міськрайонного суду від 13.09.2013 р. у справі № 456/2473/13-ц, яке протягом певного часу перебувало в статусі такого, що набуло законної сили, право власності на майно було визнане за двома фізичними особами, які цілком могли зареєструвати право власності на майно за собою.

Третя особа 2 зазначає, що у позовній заяві позивач стверджує, що відповідач перешкоджає здійсненню процедури банкрутства позивача у частині проведення реалізації майна та погашення вимог кредиторів. Однак, на думку третьої особи 2, такими твердженнями позивач намагається ввести суд в оману, оскільки відповідач не має жодних юридичних можливостей перешкоджати укладенню договорів купівлі-продажу майна, оскільки такі укладаються між власником майна та покупцем без жодної участі у цьому орендарів/суборендарів. Тим більше, відповідач не може перешкоджати погашенню вимог кредиторів, оскільки позивач самостійно розпоряджається коштами на своєму поточному рахунку в установі банку. Як відомо третій особі 2, позивач вільно та без жодних перешкод виставляв майно на продаж через ТБ «Наша» та ТБ «Електронні торги України».

В свою чергу, на думку третьої особи 2, позивач не має права користуватися майном, оскільки, в силу імперативних приписів ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції, у разі можливості її продажу.

Третя особа 2 звертає увагу на те, що договір оренди нежитлових приміщень від 14.07.2009 р. було укладено та підписано зі сторони позивача уповноваженою особою та скріплено печаткою позивача. При укладенні цього договору позивач не повідомив Орендаря про перебування майна в іпотеці та необхідність отримання згоди іпотеко держателя на укладення договору. Проте, після зміни керівника позивача, яким став Надлонок А.І., позивач змінив свою позицію щодо майна та вимагає від суборендаря звільнити майно, посилаючись при цьому на свої ж порушення під час його укладення.

Цим самим, на думку третьої особи 2, позивач зловживає своїми правами, оскільки, маючи намір отримувати орендну плату, добровільно та свідомо передав майно в оренду, а пізніше, лише із власних міркувань, та на свій розсуд вирішив виселити суборендаря. Вимога позивача про звільнення Будівлі, в дійсності, спрямована не на захист його права власності, яке, насправді, не порушене, а на припинення законної господарської діяльності відповідача. Відтак, на думку третьої особи 2, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову, згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України.

Третя особа 2 вважає, що навіть у разі задоволення позовних вимог, на відповідача не можуть бути покладені судові витрати, оскільки, відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Третя особа 2 наголошує, що даний спір доведено до суду саме із вини позивача, який, вимагаючи звільнити будівлю, не надав відповідачу жодного документального підтвердження того, що будівля дійсно перебуває в іпотеці. Без наявності такого підтвердження у відповідача не було підстав вірити позивачу на слово про перебування будівлі в іпотеці та зробити висновок щодо обґрунтованості перебування у Будівлі.

Щодо підстави перебування в спірних приміщеннях ФОП ОСОБА_1, третя особа 2 зазначає, що 14.07.2009 р. між МПП «Левант» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень терміном на 2 роки, в т.ч. і спірного приміщення. Третя особа 2 зазначає, що, надалі, 02.04.2010 р. угодою між МПП «Левант», ФОП ОСОБА_1 та ПП «Стрийська торговельна компанія» було проведено заміну сторони орендаря із ФОП ОСОБА_1 на ПП «Стрийська торгівельна компанія». Згодом, за домовленістю сторін, термін дії договору оренди продовжено до 2 років 11 місяців із правом передачі майна в суборенду.

Третя особа 2 наголошує, що 10.11.2010 р. ПП «Стрийська торгівельна компанія» було укладено договір суборенди нерухомого майна із ФОП ОСОБА_1 Надалі, у зв'язку із одруженням, прізвище ОСОБА_1 було змінене на ОСОБА_1. Третя особа 2 звертає увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб зміна прізвища підприємця із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 не проведена.

Щодо звернення до позивача і банку-іпотекодержателя з проханням надання приміщень і оренду і суборенду, третя особа 2 зазначає, що позивачем в адресу відповідача було надіслано повідомлення від 09.02.2012 р. № 28/44/2 про переукладення договору оренди із МПП «Левант». Договір оренди відповідачем не переукладався, адже відповідач є суборендарем, а орендарем є ПП «Стрийська торгівельна компанія». На думку третьої особа 2, вищенаведене свідчить про те, що ініціатива щодо договірних відносин з приводу користування спірним майном виходила саме від позивача.

Третя особа 2 наголошує, що безпосередньо відповідач до банку-іпотекодержателя з приводу оренди спірним майном не звертався.

Щодо погодження оренди майна банком-іпогпекодержателем, то третя особа 2 зазначає, що, як зазначено у п. 2.4. Постанови ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо.

Третя особа 2 наголошує, що ліквідатору МПП «Левант» було відомо про перебування спірного майна в оренді, що підтверджується матеріалами справи. Третя особа 2 зазначає, що на засіданні комітету кредиторів МПП «Левант» за участю ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»» одноголосно вирішено про можливість розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 (тепер - ФОП ОСОБА_1) щодо придбання майна лише після сплати орендної плати за майно банкрута в 2009 році, що підтверджується протоколом засідання зборів комітету кредиторів від 05.03.2012р.

На думку третьої особа 2, законом не визначено певної форми письмової згоди іпотекодержателя на оренду обтяженого іпотекою майна. Пропонуючи сплатити орендну плату за майно, як умову розгляду питання про його придбання, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»» тим самим письмово погодив оренду спірного майна. Третя особа 2 звертає увагу на те, що безпосередньо ПП «Стрийська торгівельна компанія» оплату орендної плати не проводило через спір щодо її розміру.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, Постановою Господарського суду Львівської області від 14.04.2011 р. у справі №28/44 МПП "Левант" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Надлонка А.І.

Отже, виконання обов'язків керівника МПП "Левант" покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича, а ОСОБА_8 зобов'язано передати розпоряднику майном - Арбітражному керуючому Надлонку Андрію Івановичу протягом трьох днів бухгалтерську, юридичну та іншу документацію МПП "Левант", статут та інші установчі документи, печатки і штампи МПП "Левант", матеріальні та інші цінності МПП "Левант", в тому числі належні МПП "Левант" приміщення, одне з яких знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на час укладення договорів суборенди нерухомого майна від 10.11.2010 р.), керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином.

Позивач звернувся з вимогою - зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_2) звільнити нежитлову будівлю, що належить Малому приватному підприємству «Левант» і перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВІ ЕЙ БІ Банк» за адресою: АДРЕСА_1, у зазначений строк з моменту набрання законної сили судового рішення.

Судом встановлено, що при проведенні процедури банкрутства було з'ясовано, що за МПП «Левант» зареєстровано, зокрема, право власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 675,6 кв.м., в т.ч. 1-й поверх - 305,9 кв.м., 2-й поверх - 285,5 кв.м., підвал - 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Будівля). Наведена обставина підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 27.04.2012 р. КП ЛОР "Стрийське міжрайонне БТІ", Актом державного виконавця від 10.08.2011 р., а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №17072405 від 30.01.2014 року, що долучені до матеріалів справи.

Згідно Акту державного виконавця від 10.08.2011 р., Ліквідатору МПП "Левант" було передано належну підприємству нерухомість, зокрема і Будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №281545946107, об'єкт є магазин, загальною площею 699,3 кв.м., підставою виникнення права власності - договір купівлі-продажу №б/н від 02.06.2000 року, що укладений у м. Моршин, власником якого є Мале приватне підприємство «Левант», код ЄДРПОУ 22414860, країна реєстратор - Україна. Актуальною є інформація про те, що 17.07.2007 року, на підставі договору іпотеки №1-3721 від 17.07.2007 року, що зареєстрований Стрийською державною нотаріальною конторою, у зв'язку з наявністю основного зобов'язання власника на суму 300000 доларів США перед іпотекодержателем ВАТ «Ві Ей Бі Банк», код ЄДРПОУ 19017842, накладено заборону на нерухоме майно власника - МПП «Левант» код ЄДРПОУ 22414860.

Отже, будівля перебуває у іпотеці Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВІ ЕЙ БІ Банк» (надалі - Банк, третя особа 1), що підтверджується тим, що 13.07.2007 р. між Банком та Фізичною особою ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № 86/07/05 (надалі - Кредитний договір). У відповідності до п. 1.3. Кредитного договору, в забезпечення виконання Кредитного договору надається нерухоме майно, яке належить МПП «Левант», зокрема, нежитлова будівля магазину загальною площею 675,6 кв.м., в т.ч. 1-й поверх - 305,9 кв.м., 2-й поверх - 285,5 кв.м., підвал - 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору, між Банком та МПП «Левант» 17.07.2007 р. було укладено Договір іпотеки № VI7108, що посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. за № 1-3721 (надалі - Договір іпотеки), копія якого додається до справи.

Згідно Договору іпотеки, предмет іпотеки являє собою нежитлову будівлю магазину загальною площею 675,6 кв.м., в т.ч. 1-й поверх - 305,9 кв.м., 2-й поверх - 285,5 кв.м., підвал - 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається зі змісту п. 3.1. Договору іпотеки, МПП «Левант» (Іпотекодавець згідно Договору іпотеки) згоден із тим, що протягом дії цього Договору він не має права без письмової згоди Банку (Іпотекодержатель згідно Договору іпотеки) передавати Будівлю (Предмет іпотеки згідно Договору іпотеки) в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування тощо.

Відповідно до п.п. 5.3.7 Договору іпотеки, МПП "Левант" взяло на себе зобов'язання без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною власності на Предмет іпотеки, а також дій по передачі Предмету іпотеки у наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність чи оперативне управління третім особам.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є нікчемним в силу закону.

В ході судового розгляду справи встановлено, що жодних письмових погоджень на передачу Будівлі у оренду та/або суборенду Банк, у іпотеці якого перебуває Будівля, не надавав, що підтверджується, зокрема, Заявою ПАТ "Ві Ей Бі Банк" № 18-32/3-975 від 02.04.2012 р.

Разом з тим, Ліквідатором МПП «Левант» та працівниками Банку з 2012 року неодноразово здійснювалися виїзди за адресою: АДРЕСА_1 та проводився огляд Будівлі. Було встановлено, що у Будівлі здійснюють господарську діяльність сторонні особи, зокрема, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1).

Факт здійснення у Будівлі ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності підтверджується наступними матеріалами: Актом виїзду та огляду приміщення від 11.02.2011 р., Актами огляду приміщеннь МПП "Левант" від 10.04.2013 р., від 29.05.2013 р., від 24.07.2013 р., від 21.08.2013 р., від 24.03.2014 року, Договором суборенди нерухомого майна, Договором про надання охоронних послуг №30/04 ОП від 30.04.2013 року, Актом прийому-передачі об'єкта під охорону від 30.04.2013 року, Листом ДПІ у Стрийському районі м. Львова № 9731/17-10 від 05.10.2012 р., Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії 3 №751575 від 15.12.2010 р., відповіддю відповідача №б/н від 17.08.2012 року на повідомлення позивача №28/44/5 від 27.07.2012 року, Довідкою Головного управління Міндоходів у Львівській області №3180/7/13-01-18-02-08/726 від 08.02.2014 року станом на 06.02.2014 року.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між МПП «Левант» та ФОП ОСОБА_1 без згоди Банку був підписаний договір оренди нежитлових приміщень від 14.07.2009 р. (надалі - Договір оренди).

За змістом п. 1.1. Договору оренди, МПП «Левант» (Орендодавець згідно Договору оренди) передав у оренду ФОП ОСОБА_1 (Орендар згідно Договору оренди) Будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

02.04.2010 р. відповідно до Угоди до Договору оренди від 14.07.2009 р. (надалі - Угода до Договору оренди), було здійснено заміну орендаря у Договорі оренди з ФОП ОСОБА_1 (старий Орендар) на Приватне підприємство «Стрийська торгівельна компанія» (надалі - ПП «Стрийська торгівельна компанія») (новий Орендар).

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено в ході судового розгляду справи щодо підстави перебування в спірних приміщеннях ФОП ОСОБА_1, третя особа 2 зазначає, що 14.07.2009 р. між МПП «Левант» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень терміном на 2 роки, в т.ч. і спірного приміщення. Третя особа 2 зазначає, що, надалі, 02.04.2010 р. угодою між МПП «Левант», ФОП ОСОБА_1 та ПП «Стрийська торговельна компанія» було проведено заміну сторони орендаря із ФОП ОСОБА_1 на ПП «Стрийська торгівельна компанія». Згодом, за домовленістю сторін, термін дії договору оренди продовжено до 2 років 11 місяців із правом передачі майна в суборенду. Третя особа 2 наголошує, що 10.11.2010 р. ПП «Стрийська торгівельна компанія» було укладено договір суборенди нерухомого майна із ФОП ОСОБА_1 Надалі, у зв'язку із одруженням, прізвище ОСОБА_1 було змінене на ОСОБА_1. Третя особа 2 звертає увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб зміна прізвища підприємця із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 не проведена.

Щодо звернення до позивача і банку-іпотекодержателя з проханням надання приміщень і оренду і суборенду, третя особа 2 зазначає, що позивачем в адресу відповідача було надіслано повідомлення від 09.02.2012 р. № 28/44/2 про переукладення договору оренди із МПП «Левант». Договір оренди з відповідачем не переукладався, адже відповідач на підставі вищенаведеного, на думку третьої особи 2, є суборендарем, а орендарем є ПП «Стрийська торгівельна компанія».

Третя особа 2 наголошує, що безпосередньо відповідач як і інші учасники вищенаведених договорів оренди та суборенди до банку-іпотекодержателя за дозволом з приводу оренди спірного майна не зверталися.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що договори щодо передачі Будівлі у оренду та суборенду були підписані без погодження з Іпротекодержателем всупереч тому, що Будівля перебуває у іпотеці Банку. Одночасно, в ході судового розгляду справи встановлено, що жодних письмових погоджень на передачу Будівлі у оренду та/або суборенду Банк не надавав, оскільки за таким погодженням щодо спірного приміщення будь-які особи не зверталися. Тому, Договір оренди від 14.07.2009 р. між МПП «Левант» та ФОП ОСОБА_1 та Договір суборенди між ПП «Стрийська торгівельна компанія» та громадянкою ОСОБА_1 є нікчемними тому, що були підписані без погодження з іпотекодержателем, оскільки, в порядку ст. 12 Закону України «Про іпотеку», їх недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), а визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, у відповідності до ч.2 ст. 215 ЦК України.

Також, не може бути взято до уваги при прийнятті судового рішення твердження третьої особи 2 про те, що вищезазначені договори оренди і суборенди, незважаючи на те, що вони законом визнані нікчемними, можуть вважатись дійсними, оскільки підписані повноважними представниками сторін, а орендар не був повідомлений про перебування об'єкта оренди в іпотеці та про відсутність погодження цих договорів з іпотеко-держателем, в зв'язку з тим, що таке твердження не є належно доведеним та не відповідає чинному законодавству України, що регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що відповідач користується Будівлею без жодної правової підстави та чинить позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Будівлею, що належить позивачу, існують підстави до зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права позивача щодо користування та розпорядження Будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити Будівлю.

Ліквідатор МПП "Левант" неодноразово звертався до відповідача з вимогами про звільнення будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Наведена обставина підтверджується, зокрема, Повідомленням №28/44/2 від 26.01.2012 р., Повідомленням №28/44/2 від 09.02.2012 р., Повідомленням № 28/44 від 26.11.2012 р., копії яких додаються до справи. Проте жодної відповіді від відповідача позивачем одержано не було. Одночасно, відповідач не вчинив жодних дій щодо добровільного звільнення Будівлі.

Окрім цього, для усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження Будівлею Ліквідатор МПП "Левант" неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про необхідність звільнення Будівлі від сторонніх осіб. Наведена обставина підтверджується, зокрема, Заявою про профілактику можливого злочину та уникнення порушень громадського порядку від 04.12.2012 р., Заявою про факт захоплення нерухомого майна та незаконного перебування у приміщеннях, що належать МПП "Левант" № 28/44 від 06.12.2012 р., копії яких додаються до справи.

Стрийським МВ ГУМВС України у Львівській області з цього приводу було повідовленно, що звернення Ліквідатора МПП "Левант" приєднані до кримінальної справи № 130-0198, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 357 ч. 2 КК України, внесеної у ЄРДР 13.12.2012 р. під №1201215013000182 щодо працівників МПП "Левант", які здійснили незаконне привласнення документів, штампів та печаток МПП "Левант". Наведені обставини підтверджуються зокрема Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 29.08.2011 р., Листом Слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № Н-3 від 19.03.2012 р., Листом Слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № Н-28 від 14.12.2012 р., Листом Слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № Н-1 від 10.01.2013 р., копії яких додаються до справи.

Відтак, є підстави для зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити Будівлю, відповідно до норм ст. 391 ЦК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Малого приватного підприємства «Левант» (м. Львів) (надалі - МПП «Левант») до Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи ОСОБА_1 (м. Моршин, Львівська обл.) (надалі - ФОП ОСОБА_1), третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (ПАТ «ВІ ЕЙ БІ Банк») (м. Київ), третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне Підприємство «Стрийська Торгівельна Компанія», третя особа 3, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про зобов'язання звільнити нежитлову будівлю є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Разом з тим, в судовому засіданні представником ПП «Стрийська Торгівельна Компанія» було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду справи № 456/5711/13-ц, що розглядалась Стрийським міськрайонним судом Львівської області. Як вбачається з матеріалів оголошеного клопотання, у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебувала цивільна справа № 456/5711/13-ц за позовом ОСОБА_10 до ПАТ «ВІ ЕЙ БІ Банк» про визнання недійсним договорів іпотеки, зокрема, договору, за яким спірне приміщення магазину передано в іпотеку з метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_8 Однак, у задоволенні такого клопотання суд відмовив тому, що спір, про який ідеться у справі № 456/5711/13-ц, що розглядалась Стрийським міськрайонним судом Львівської області, не може впливати на перебіг даної справи, а в силу ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, тобто факти, які можуть бути встановлені у такій справі, повинні унеможливлювати розгляд даної справи, і лише в такому разі можна говорити, що є підстави до задоволення такого клопотання. Однак, заявником не наведено достатнього обґрунтування того, що вищенаведені обставини є наявні, тому, в задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №16 від 14.10.2013 року на суму 2251,00 грн. про сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме: зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (згідно Довідки з ЄДРПОУ) - ОСОБА_1 (згідно Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 27.06.2012 р.) (адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_3) звільнити нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. у десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а тому, згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивач повинен був сплатити 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору. Виходячи з вищенаведеного, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд повертає позивачу з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 1104 (одну тисячу сто чотири) грн. 00 коп.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задоволити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (згідно Довідки з ЄДРПОУ) - ОСОБА_1 (згідно Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 27.06.2012 р.) (адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_3) звільнити нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. у десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (згідно Довідки з ЄДРПОУ) - ОСОБА_1 (згідно Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 27.06.2012 р.) (адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_3) на користь Малого приватного підприємства «Левант» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Зелена, 31, код ЄДРПОУ 22414860) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) на користь Малого приватного підприємства «Левант» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Зелена, 31, код ЄДРПОУ 22414860) суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 1104 (одна тисяча сто чотири) грн. 00 коп.

5. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Головуючий cуддя Пазичев В.М.

Суддя Фартушок Т.Б.

Суддя Шпакович О.Ф.

Повний текст рішення виготовлення та підписано 31.03.2014 року