Постанова № 37988384, 31.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/565/14

31 березня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Вишковської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання протиправною та скасування вимоги ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11.02.2014 року №Ф-286-17 в сумі 1218,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на частину четверту статті четвертої Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вказує, що обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, а тому звільнений від сплати єдиного внеску. Тому, просить визнати вимогу про сплату недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11.02.2014 року №Ф-286-17 протиправною та скасувати.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, отримують пенсію та не досягли пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. На переконання відповідача, положення частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" поширюється лише на осіб, яким призначено пенсію за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто по досягненню встановленого законом віку та при наявності певного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Як вказав відповідач: "позивачу, очевидно, призначена пенсія за віком на пільгових умовах, із застосуванням ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки він не досяг 60-ти річного віку". При цьому відповідач посилається на постанову правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 року №4-1 "Про порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах" стверджуючи, що наявність у особи пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком. Тому, відповідач вважає, що позивач не є пенсіонером за віком в розумінні пункту четвертого частини першої статті четвертої Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. З таких підстав просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 19.03.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи на 31.03.2014 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явився позивач, представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просили суд позов задоволити.

Представник відповідача у ході судового розгляду заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін (представників), дослідивши зібрані по справі матеріали та надавши оцінку наявним доказам, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27.01.2005 року зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області та з 01.01.2012 року здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності: роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

Як вбачається з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 16.06.2010 року ОСОБА_1 призначено довічно пенсію за віком.

У лютому 2014 року Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2014 року №Ф-286-17 на суму 1218,67 грн.

Не погоджуючись з вимогою щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок та умови призначення пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Згідно частини першої статті 9 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як вбачається з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 призначена довічно пенсія за віком.

Так, частиною четвертою статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вказані факти щодо позивача підтверджуються наявними у справі та дослідженими судом вищезазначеними доказами.

Цією ж статтею Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що особа, яка обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно частини третьої статті 10 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особи подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У судовому засіданні позивач заперечив участь у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а відповідач доказів добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування суду не надав.

При цьому, суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що ОСОБА_1 не є пенсіонером за віком в розумінні Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" оскільки вона не досягла пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, пенсійним посвідченням позивача підтверджено призначення пенсії за віком, а частиною четвертою статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обумовлено, зокрема, що особа звільняється від сплати за себе єдиного внеску, якщо є пенсіонером за віком. При цьому законом не встановлено жодних обмежень чи застережень по даному факту, в тому числі і щодо зменшення пенсійного віку за певних умов або при наявності певних обставин, що є тільки підставою для призначення пенсії за віком, та не змінює виду пенсійного забезпечення - пенсія за віком, а лише встановлює особливий порядок та підстави для набуття особою права на її призначення.

Суд відхиляє доводи відповідача, що наявність у особи пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком виходячи з наступного.

Згідно зі статтею першою Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

"Порядком обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 року №4-1, пенсійне посвідчення визначено як документ, який підтверджує призначення громадянину пенсії.

При цьому, пунктом третім цього ж Порядку передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечують у місячний термін виготовлення пенсійних посвідчень щодо тих осіб, які перебувають у них на обліку як одержувачі пенсії, на підставі, зокрема, відомостей щодо виду пенсії: за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років.

Таким чином, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 видане ОСОБА_1 із значенням виду пенсії - за віком та її призначення довічно підтверджує факт виходу особи на пенсію за віком з призначенням пенсії довічно, тобто саме статус пенсіонера за віком, у тому числі і в розумінні частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", норма якої є беззастережною та безумовною.

Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати за себе єдиного внеску, а жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу відповідач суду не показав, правові підстави для формування оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2014 року №Ф-286-17 відсутні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду ті обставини, на яких ґрунтувалися заперечення на адміністративний позов, та не підтвердив правомірність формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2014 року №Ф-286-17.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 182,70 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11.02.2014 року №Ф-286-17 в сумі 1218,67 грн.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 квітня 2014 року.