Постанова № 37985286, 25.03.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Житомир справа № 806/852/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛДІ - Житомир" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДІ-Житомир» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2013 року №0002532201. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Житомирською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОЛДІ-Житомир» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельний двір», ПП «Сеть ОПТ Торг» за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт №3202/22-01/35238424 від 15 листопада 2013 року. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення рішення від 09 грудня 2013 року №0002532201, яким позивачу донараховано грошові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 249792 грн. у т.ч.166528 грн. – за основним платежем та 83264 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення, оскільки на його думку, висновки у акті на підставі якого воно винесено ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених документально, а тому істотно порушує права та інтереси позивача у зв’язку з чим, позивач просить його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОЛДІ-Житомир» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельний двір», ПП «Сеть ОПТ Торг» за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт №3202/22-01/35238424 від 15 листопада 2013 року, яким встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у загальній сумі 166528 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення рішення від 09 грудня 2013 року №0002532201, яким позивачу донараховано грошові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 249792 грн. у т.ч.166528 грн. – за основним платежем та 83264 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем для здійснення господарських операцій було укладено договори поставки №200278 від 06 червня 2012 року з ПП «Сеть ОПТ Торг» та №400254/12 від 05.01.2012 року з ТОВ «Будівельний двір» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції між ТОВ «ОЛДІ-Житомир» та ПП «Сеть опт торг», а також ТОВ «Будівельний двір» підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими, а також товарно-транспортними накладними. Зауважень що вказаних документів у відповідача немає, тобто вони підтверджені первинними документами наданими позивачем у відповідності до вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідач у акті вказує, що не має можливості встановити отримання ТОВ «ОЛДІ-Житомир» товарів від ПП «Сеть опт торг», а також ТОВ «Будівельний двір», оскільки до перевірки не було надано специфікації та замовлення по угодах з даними контрагентами. Наведені обставини і стали єдиною підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суд не приймає таке твердження відповідача до уваги та вважає його безпідставним, та з цього приводу вказує, що Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Водночас, твердження контролюючого органу щодо того, що ТОВ «ОЛДІ-Житомир» не надало специфікації та замовлення по угодах з даними контрагентами було спростовано у ході розгляду справи наявними у ній письмовими доказами, зокрема запереченнями на акт перевірки у додатках до яких позивач чітко вказує, що додаються специфікації та замовлення по угодах з ТОВ «Будівельний двір» та ПП «Сеть опт торг».

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 ст. 44 Кодексу платник податків не надає псадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого залучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким латником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 ст. 44 Кодексу), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На думку суду не прийняття до уваги наданих позивачем документів свідчить про допущення контролюючим органом порушень вимог Податкового кодексу, що призвело до порушень прав платника податків та безпідставного донарахування йому грошових зобов’язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару у серпні 2013 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158, 163-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛДІ - Житомир" задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 09 грудня 2013 року №0002532201 протиправним та скасувати його.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 31 березня 2014 р.