Ухвала суду № 37981938, 02.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/463/13-ц

Провадження № 22-ц/779/871/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В. М. В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою представника СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" - Гнатюк Т.Б. на заочне рішення Рожнятівського районного суду від 01 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рожнятівського районного суду від 01 квітня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" про стягнення боргу за договором позики. Стягнуто з СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" на користь ОСОБА_2 5647 грн. 05 коп. по договору позики та 429 грн. 40 коп. судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі представник СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" - Гнатюк Т.Б. посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неналежному дослідженні судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Представник апелянта свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2012 року було порушено справу про банкрутство СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення по справі. Ухвалою того ж суду від 14.02.2013 року зобов'язано боржника подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода", розпорядника майном Хлібейчука І.М. - скласти реєстр вимог кредиторів. На виконання вимог даної ухвали 27.02.2013 року в газеті "Урядовий кур'єр" №39 офіційно опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода", а в подальшому ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2013 року судом було затверджено вимоги кредиторів та ухвалено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними.

На підставі положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а тільки встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів. Оскільки, ОСОБА_2 звернувся до Рожнятівського районного суду із даним позовом, однак, в той же час не заявив своїх вимог у справі про банкрутство у встановлені законом порядку та строки, то його вимоги вважаються погашеними.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" зобов'язано повернути позивачу одержані в позику грошові кошти, врахувавши індекс інфляції та три проценти річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.12.2011 року ОСОБА_2 позичив відповідачу в особі директора Осіпова О.Є. грошові кошти в сумі 5471 грн. 95 коп. строком до 31.12.2012 року, що підтверджується копією договору про поворотну фінансову допомогу №611018. Строк виконання договору позики закінчився, однак позичальник кошти не повернув. Починаючи з 01.01.2013 року ОСОБА_2 неодноразово в усній формі звертався до адміністрації відповідача з вимогою повернення боргу, на що остання обіцяла їх повернути, однак постійно ухиляється від своїх зобов'язань. Такі обставини справи сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно визначив фактичні обставини справи та відносини, які виникли між сторонами і правильно застосував до них положення статей 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України. Стягуючи з відповідача суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних в загальній сумі 5471 грн. 95 коп. суд обґрунтовано виходив з розрахунку позивача.

Доводи представника апелянта про підсудність даного спору Господарському суду Івано-Франківської області, ухвалою якого 06.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода", колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22.12.2011 "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - зазначений Закон викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 7 "Прикінцевих та перехідних положень" ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 02.10.2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань", розділ X "Прикінцевих та перехідних положень" ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, колегія суддів вважає, що у даному випадку слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги ст.15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про банкрутство СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника постановлено 06.12.2012 року, тобто до набрання чинності вищезазначеним Законом України, а тому даний спір згідно з приписами ст.ст. 2, 8, 15 ЦПК України повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Посилання представника апелянта на те, що зазначеною ухвалою господарського суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження в справі не стосується визначення підсудності спору.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника СП ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" - Гнатюк Т.Б. відхилити.

Заочне рішення Рожнятівського районного суду від 01 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута