Вирок № 37980962, 02.04.2014, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 500/216/14-к

Провадження № 1-кп/500/111/14

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

ВИРОК

Іменем України

02 квітня 2014 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Наконечної В.А.,

прокурора Івахіва М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 кримінальне провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, від покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2009 р. звільнений постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.10.2010 р.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

встановив:

13 вересня 2013 року, у період часу з 13:56 години до 13:58 години, ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованого по АДРЕСА_3, на ґрунті неприязних відносин, в ході раптово виниклого умислу, відкрито, у присутності продавця ОСОБА_3, відкрито викрав гроші в сумі 100 грн., які належать ОСОБА_2, після чого з викраденими грошима з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду потерпілому на зазначену суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину свою у вчиненні вказаного злочину не визнав та пояснив, що приблизно у вересні 2013 року, в обідній час, він знаходився в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6» по АДРЕСА_3, оскільки хотів придбати будівельні матеріали, проте співробітники магазину не видали йому частину товару, що він виявив вже вдома. На автомобілі він повернувся за товаром, посварився з персоналом магазину, зайшов в приміщення магазину, де розкидав гроші, після чого взяв товар і поїхав. Вантажник відмовився видати йому сплачений ним товар. Тільки після скандалу він отримав свій товар, до конфлікту товар він не бачив. Згодом з'ясувалося, що співробітники магазину не встигли зібрати відразу весь товар, а він поїхав, оскільки поспішав. В магазині в той час були відвідувачі і співробітник магазину ОСОБА_3. Під час сварки він активно жестикулював, в руках у нього була іграшкова бита, проте він нею не погрожував та не завдавав тілесних ушкоджень. Він зайшов за прилавок магазину тільки однією ногою. Гроші знаходилися в ящику столу, який стояв торцем до входу, а за столом стояв співробітник магазину. В началі судового розгляду ОСОБА_1 пояснював, що усі купюри грошей, які він взяв з ящику столу, він розкидав, собі нічого не взяв, а в кінці судового розгляду ОСОБА_1 пояснив, що після того, як він кинув гроші на підлогу, у нього в руці залишилася одна купюра, яку кинув біля вхідних дверей в магазин. Він кинув саме гроші, оскільки вони підпали йому під руку. Співробітникам міліції гроші він не видавав. Спочатку ОСОБА_1 пояснював, що працівники міліції самі взяли з панелі його автомобіля його власні гроші, а потім показав, що він видав працівникам міліції ці гроші, але видав свої власні гроші, а не гроші потерпілого.

Однак, не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) в повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він являється приватним підприємцем та магазин «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташований по АДРЕСА_3, належить йому. Про події злочину йому відомо зі слів співробітників його магазину та з відеозапису камери відеоспостереження. У вересні 2013 року, в обідній час обвинувачений приїхав в магазин отримати товар. Товар збирали ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які частинами виносили товар, але коли ОСОБА_5 виніс останню партію товару, ОСОБА_1 вже поїхав, оскільки бачив, що ОСОБА_4 перестав носити товар. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся, і ОСОБА_4 видав тому останню частину товару, на що ОСОБА_1 почав вимагати 100 грн. в якості компенсації за бензин, який він витратив щоб повернутися в магазин. Коли ОСОБА_4 відмовився, то ОСОБА_1 почав питати хто старший в магазині, взяв биту, зайшов в магазин та намагався вдарити битою ОСОБА_3, який сховався, після чого відкрив касу, взяв звідти гроші, з яких частину взяв собі, а інші розкидав по магазину. Ввечері вони перерахували гроші, і виявили нестачу 100 грн. Судячи з того, що ОСОБА_1 вимагав саме 100 грн., і що в касі утворилася нестача також в розмірі 100 грн., він прийшов до висновку, що ОСОБА_1 взяв собі 100 грн. На теперішній час співробітники міліції повернули йому купюру номіналом 100 грн., претензій до ОСОБА_1 він не має, останній вибачився.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він працював продавцем в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6». У вересні 2013 року, приблизно після обіду, він сидів за прилавком, біля нього в ящику столу знаходилися гроші. Відчинилися двері магазину і зайшов ОСОБА_1, який був знервований, щось казав, відштовхнув його, намагався вдарити дитячою биткою, зайшов за прилавок, відчинив шухляду стола, звідки взяв гроші, кинув їх на підлогу, а в руці залишилася одна купюра. Після цього, сказавши, що це він взяв собі, вийшов з магазину. Якого номіналу купюру взяв обвинувачений, він не бачив. В той момент він не зрозумів, в чому полягає причина поведінки обвинуваченого. Єдине, що він зрозумів з того, що казав обвинувачений, це: «Транспортні витрати». Невдоволення обслуговуванням, через те, що йому недодали якийсь товар, ОСОБА_1 в той момент не висловлював. Він не дозволяв ОСОБА_1 брати гроші. Після цих подій він підняв гроші, які ОСОБА_1 кинув на підлогу, купюри були складені і зав'язані гумкою, купюри не випадали і не розліталися. Інших купюр біля вхідної двері він не знаходив та не підбирав. В кінці робочого дня вони перевірили касу та виявили нестачу 100 грн.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що працює вантажником в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6». 13 вересня 2013 року ОСОБА_1 приїхав до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» з накладною за товаром. Він видав товар, за який він відповідає, і передав накладну іншому працівнику для збору та видачі іншої частини дрібного товару. Він допоміг винести декілька пакетів та сказав ОСОБА_1 ще трохи почекати, після чого працював з іншими клієнтами, а ОСОБА_1 поїхав. Вантажник виніс решту товару ОСОБА_1 і залишив біля нього, на випадок, якщо ОСОБА_1 повернеться. Коли ОСОБА_1 приїхав через 2 - 3 години, він покликав ОСОБА_5, який перевірив товар разом із ОСОБА_1, після чого останній поклав товар до своєї машини. ОСОБА_1 сказав їм при цьому: «Хто мені покладе в пакет гроші за витрачений бензин?», на що він відповів, що з таких питань йому слід звернутися до керівництва магазину. ОСОБА_1 вимагав покликати керівника, проте у зв'язку з тим, що керівника не було, він попросив ОСОБА_3 вийти і вирішити це питання, проте той відмовився виходити, оскільки був зайнятий з покупцями. Коли він вийшов і сказав про це ОСОБА_1, той пішов в приміщення магазину з битою, замахнувся битою в область обличчя ОСОБА_3, на що останній відскочив далі за прилавок, а ОСОБА_1 висунув ящик тумбочки столу, звідки взяв 100 грн., а інші гроші кинув, після чого вийшов з магазину, тримаючи купюру номіналом 100 грн. в руці, і разом з цією купюрою сів в свій автомобіль. Вказану купюру ОСОБА_1 не викидав. Він бачив як все це відбувалося через відчинені вхідні двері магазину, біля яких він стояв.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що восени 2013 року йому принесли накладну, він зібрав частину товару, і його забрали, коли він виніс решту товару, ОСОБА_1 вже не було на місці, у зв'язку з чим він залишив товар у ОСОБА_4 Коли ОСОБА_1 повернувся, він підійшов і разом із ОСОБА_1 перерахував товар, який в свою чергу поклав товар в автомобіль. ОСОБА_1 запитував у нього, хто поверне гроші на бензин, на що він відповів, що в нього грошей немає, розвернувся та пішов.

Згідно рапорту оперативного чергового Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області (далі - Ізмаїльський МВ) від 26.09.2013 р., 13.09.2013 р. о 16:25 год. по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що невідомий чоловік зайшов в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташований за адресою: АДРЕСА_3, і з каси викрав 100 грн. (а.с. 25).

Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 13.09.2013 р. вбачається, що ОСОБА_2 просить вжити заходів до невідомого чоловіка, який 13.09.2013 р., знаходячись в належному йому магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованому за адресою: АДРЕСА_3, погрожував фізичною розправою та, виражаючись нецензурною лайкою на адресу продавця магазина ОСОБА_3, заволодів грошовими коштами в сумі 100 грн., які, як той пояснив, винен персонал магазину за спричинені незручності (а.с. 26).

В ході огляду місця події, відповідно даним протоколу від 13.09.2013 р., був оглянутий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташований за адресою: АДРЕСА_3. Вхід в магазин здійснюється через металопластикові двері. Праворуч від входу знаходиться прилавок. В столі зі сторони продавця наявна шухляда із запірним пристроєм у вигляді врізаного замку, де знаходиться каса (грошові кошти). Запірний пристрій не пошкоджений. Під час огляду вилучений диск з відеозаписом (а.с. 51 - 53).

Заявою на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 13.09.2013 р. ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів провадження грошову купюру номіналом 100 грн. серії КБ №2931471 та дитячу бейсбольну биту, які він добровільно видає (а.с. 27).

В ході огляду предмету, згідно даним протоколу від 16.12.2013 р., а також фото-таблиці, доданій до нього, була оглянута бита жовтого кольору, виготовлена із алюмінію (а.с. 28- 29).

Під час огляду предмету, відповідно до даних протоколу від 06.01.2014 р., а також фото-таблиці, доданій до нього, була оглянута купюра номіналом 100 грн. серії КБ №2931471 (а.с. 30 - 31).

Разом з цим, суд не приймає до уваги дані висновку судової експертизи холодної зброї № 636 від 17.12.2013 р., оскільки вони не містять дані, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, тобто є неналежним доказом.

Також, суд не приймає до уваги дані відеозапису з камери відеоспостереження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», вилученому в ході проведення огляду місця події 13.09.2013 р., а також дані протоколу перегляду вказаного відеозапису від 13.12.2013 р., наданих стороною обвинувачення, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 поставив під сумнів дійсність вказаного відеозапису, а сторона обвинувачення не спростувала його міркування. Крім того, стороною обвинувачення не наданий суду первісний пакет, в який CD-диск з відеозаписом був упакований у присутності понятих після його видачі потерпілим в ході огляду місця події, а пакет, в який CD-диск з відеозаписом був поміщений у присутності понятих після його перегляду, був запакований канцелярськими скобами, що не може гарантувати неможливість доступу до нього. Тому вищенаведені обставини, незважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що це саме той відеозапис, який він видав працівникам міліції, не можуть гарантувати дійсність вказаного відеозапису та викликають обґрунтовані сумніви щодо його змісту.

Суд критично оцінює та не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1, дані ним в судовому засіданні в частині, що вантажник відмовився видати йому сплачений ним товар, і тільки після скандалу він отримав свій товар, а до конфлікту товар він не бачив, усі купюри він розкидав, а собі нічого не взяв, співробітникам міліції гроші він не видавав, ті самі взяли на панелі автомобіля його власні гроші, оскільки ці показання обвинуваченого є непослідовними, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 декілька разів їх змінював та вони повністю спростовуються вищенаведеними доказами, що були досліджені в судовому засіданні, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та іншими дослідженими документами.

Так, з досліджених в судовому засіданні доказів випливає, що обвинувачений ОСОБА_1, повернувшись до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» за недоотриманим товаром, спочатку отримав його та поклав до себе в машину та почав вимагати від працівників магазину 100 грн. в якості відшкодування витрат на бензин, у зв'язку з тим, що за товаром він їздив двічі, однак через те, що вантажники відмовилися компенсувати йому вказані витрати, а продавець ОСОБА_3 не вийшов до нього, оскільки був зайнятий з іншими покупцями, із почуття образи, з корисних мотивів, зайшов в приміщення магазину, де почав кричати, висловлюватися нецензурною лайкою, вимагаючи відшкодування за транспортні витрати, при цьому емоційно розмахував руками, після чого зайшов за прилавок, де умисно відчинив ящик столу та дістав звідти пачку грошових коштів, скріплених гумкою, з яких умисно дістав одну купюру номіналом 100 грн. та взяв її в руку, а інші демонстративно кинув на підлогу. Після цього ОСОБА_1, голосно заявивши, що забрав належні йому гроші, вийшов з магазину, тримаючи купюру номіналом 100 грн. в руці, з якою він сів в свій автомобіль.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що версія обвинуваченого про те, що конфлікт відбувся через те, що йому не видавали оплачений ним товар, а гроші він не викрадав, а просто кинув їх, оскільки вони попали йому під руку, є неспроможною і повністю спростована сукупністю вищенаведених доказів, що були досліджені в судовому засіданні, оскільки як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 почав сварку вже після того, як отримав товар, і предметом його сварки з персоналом магазину було відшкодування транспортних витрат в розмірі 100 грн., у зв'язку з чим, він і викрав з каси саме 100 грн., кинувши решту грошей на підлогу.

Посилання обвинуваченого на те, що він видав працівникам міліції свою купюру номіналом 100 грн., не впливають на обставини відкритого викрадення обвинуваченим грошових коштів з магазину, а є обставиною, яка підлягає врахуванню при призначенні покарання. Посилання обвинуваченого на те, що оскільки він видав працівникам міліції грошову купюру ввечері, то працівники міліції не мали права проводити ці дії, суд не приймає до уваги, у зв'язку з тим, відповідно до ч. 4 ст. 223 КПК України проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладених випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, а як сам пояснив у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, він видав купюру працівникам міліції на їх вимогу в період часу з 21 до 22 години, тобто в межах часу, дозволенного наведеною нормою.

Невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд пов'язує з обраною ним позицією захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене.

Таким чином, аналіз сукупності усіх даних, що містяться в досліджених у суді доказах, дозволяє суду прийти до висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.

Тому, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 50).

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд відносить добровільне відшкодування завданого збитку.

Суд також враховує те, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1, суд не вбачає.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій, вважає, що винному ОСОБА_1 необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання нових злочинів буде призначення покарання у виді позбавлення волі межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки призначення інших видів покарання, передбачених вказаною санкцією, не досягне мети його застосування.

Також приймаючи до уваги вищезазначені обставини провадження, а саме те, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував завданий збиток, на теперішній час є таким, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також позицію потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, просив не позбавляти того волі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2013 р. відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до 14.02.2014 р., строк дії якого на теперішній час закінчився. Клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло.

Що стосується витрат на залучення експерта для проведення судової експертизи холодної зброї в розмірі 880,20 грн. (а.с. 37, 38 - 41), то вказані витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки застосування холодної зброї, дослідження якої проводилося експертом, ОСОБА_1 не інкримінується і не стосується пред'явленого обвинувачення.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців.

В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 02 квітня 2014 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко