Ухвала суду № 37979523, 25.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р.Справа № 820/13408/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/13408/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції треті особи Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова , Товариство з обмеженою відповідальністю "Тібра"

про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" ( далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ( далі - відповідач) треті особи: Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тібра", в якому просить:

Визнати протиправними дії Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, що знаходиться в іпотеці ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Зобов'язати підрозділ Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знати всі арешти накладені на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, що були накладені вказаним органом ДВС у зведеному виконавчому провадженні під час примусового виконання:

- виконавчого листа №2а-4992/12/2070 від 20.07.2012 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 10.05.2012 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 31406,10 грн.;

- виконавчого листа №2а-17458/11/2070 від 24.05.2012 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 29.03.2012 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 78515,25 грн.;

- виконавчого листа №2а-10958/11/2070 від 23.11.2011 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 02.11.2011 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 192561,02 грн.;

- виконавчого листа №2а-3574/10/2070 від 14.11.2011 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 02.11.2011 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 10789,75 грн.;

- рішення №3414 від 05.08.2013 року УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення з ТОВ "Тібра" на користь УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова 65,15 грн.;

- рішення №3413 від 05.08.2013 року УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення з ТОВ "Тібра" на користь УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова 80,80 грн.;

- рішення №3412 від 05.08.2013 року УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення з ТОВ "Тібра" на користь УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова 10,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що накладення арешту на майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра", що є предметом забезпечення по кредитному договору №332 від 01.08.2007р., порушує права банку задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитом. При цьому зазначив, що мав пріоритетне право на задоволення своїх вимог, оскільки право застави (іпотека) виникло раніше ніж був накладений арешт на заставлене майно та вартість заставленого майна є значно нижчою ніж розмір заборгованості боржника перед позивачем. Таким чином, вважає дії відповідача стосовно накладення арешту на заставлене майно протиправними. Крім того, позивач вказав, що звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з нерухомого майна нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, що знаходиться в іпотеці, проте дану заяву відповідачем залишено без уваги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Зобов'язано Дзержинський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції здійснити дії щодо зняття арешту з нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, накладеного постановою Дзержинського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 25.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні №40454786.

В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що державним виконавцем при зверненні стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" було дотримано встановлений законом порядок, а тому приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 01 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Будинок "Слобожанський" укладено Кредитний договір №332, за яким Банк надав кредит вказаному позичальнику сумі 2700000,0 дол. США. В подальшому умови Кредитного договору змінено додатковими угодами до Кредитного договору, а саме кредит було надано у сумі 26000000,0 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №332 від 01.08.2007р., між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та ТОВ "Тібра" було укладено іпотечний договір, посвідчений Тимченко Т.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, 01.08.2007 року за реєстровим №2349, відповідно до умов якого ТОВ "Тібра" як Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливають з кредитного договору №332 від 01.08.2007р., передав, а Іпотекодержатель ПАТ "ВіЕйБіБанк" прийняв в іпотеку в порядку та на умовах, визначених договором, нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, зі всіма об'єктами функціонального пов'язаними з цим нерухомим майном, літ. "А-2", цегляну, заг. пл. 1670,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Космічна, буд. 24. Нерухоме майно передано в іпотеку ПАТ "ВіЕйБіБанк" з усіма його належностями.

Згідно витягів про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек: №13734675 від 01.08.2007р. року, №29135788 від 05.11.2010р.. №29136010 від 05.11.2010р. та Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №13734469 від 01.08.2007р., вищевказаний договір іпотеки були зареєстрований в державному реєстрі іпотек та єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2012р. по справі №5023/3179/12 позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" було задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором № 332 від 01.08.2007 року у сумі 31 649 942,15 грн., а також судові витрати понесені позивачем у розмірі - 64380,0 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним Договором, що посвідченим 01 серпня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2349, а саме: нежитлову будівлю, зі всіма об'єктами функціонального пов'язаними з цим нерухомим майном, літ. "А-2", цегляну, загальною площею 1670,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Космічна, буд. 24, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною - 10046400,0 гривень.; передано предмет іпотеки за Іпотечним Договором, що посвідчений 01 серпня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №2349, а саме: нежитлову будівлю, зі всіма об'єктами функціонального пов'язаними з цим нерухомим майном, літ. "А-2", цегляну, загальною площею 1670,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул.Космічна, буд. 24, Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в управління на період до його реалізації.

Постановою Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.11.2013 року ВП №40454786 накладено арешт на нерухоме майно на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, що належить боржнику - третій особі у справі Товариству з обмеженою відповідальністю "Тібра".

Як було встановлено під час розгляду справи, вищезазначену постанову прийнято у зведеному виконавчому провадженні під час примусового виконання: виконавчого листа №2а-4992/12/2070 від 20.07.2012 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 10.05.2012 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 31406,10 грн.; виконавчого листа №2а-17458/11/2070 від 24.05.2012 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 29.03.2012 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 78515,25 грн.; виконавчого листа №2а-10958/11/2070 від 23.11.2011 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 02.11.2011 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 192561,02 грн.; виконавчого листа №2а-3574/10/2070 від 14.11.2011 року Харківського окружного адміністративного суду, виданого на виконання рішення суду від 02.11.2011 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" на користь Державного бюджету України 10789,75 грн.; рішення №3414 від 05.08.2013 року УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення з ТОВ "Тібра" на користь УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова 65,15 грн.; рішення №3413 від 05.08.2013 року УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення з ТОВ "Тібра" на користь УПФУ у Дзержинському районі, м. Харкова 80,80 грн.; рішення №3412 від 05.08.2013 року УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення з ТОВ "Тібра" на користь УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова 10,14 грн.

Відповідач своїм листом від 02.12.2013 року повідомив позивача про те, що під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження №40454786 йому стало відомо про те, що нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, яка належить боржнику ТОВ "Тібра", код 32336175, знаходиться у заставі банку. Також відповідач у зазначеному листі повідомляв позивача про те, що ним було накладено арешт на зазначене вище нерухоме майно боржника, яке знаходиться в Іпотеці та просив повідомити банк про існуючий розмір заборгованості боржника станом на 25.11.2013р.

05.12.3013 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, згідно із якою повідомив про те, що вартість предмету іпотеки (літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24), яка належить боржнику ТОВ "Тібра" за рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2012р. по справі №5023/3179/12 складає лише 10046400,0 грн. і як наслідок, повністю не покриває заборгованість перед банком за кредитним договором №332 від 01.08.2007 року в сумі 31649942,15 грн. також про те, що згідно до Ухвали Господарського суду Харківської області від 26 червня 2013 року по справі № 5023/3179/12 він набув права власності на вищезазначене нерухоме майно та просив зняти з нього арешт, накладений при виконанні зведеного виконавчого провадження, де боржником є ТОВ "Тібра".

Відповідач у своїй відповіді на вищевказану заяву щодо зняття арешту на майно боржника, повідомив позивача про те, що 25.11.2013 року державним виконавцем за зведеним виконавчим провадженням було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №40454786, якою накладено арешт на все майно боржника у розмірі 344867,64 грн. і, що у постанові окремих видів майна, на яке накладено арешт не зазначено, тому підстав для зняття арешту не вбачається, послався на ч.1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" і запропонував звернутися до суду з відповідним позовом про зняття арешту з вказаного нерухомого майна.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними діями державного виконавця щодо накладення арешту на нежитлову будівлю, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» встановлено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Як було встановлено під час судового розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, позивач не є стороною у зведеному виконавчому провадженні №40454786,

Натомість, як вбачається із змісту заявлених позовних вимог, фактичною підставою для звернення до суду із даним позовом, є захист права позивача задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави - нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1670,50 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24.

Статтею 576 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що даному випадку існує спір про право, оскільки як позивач, так і інші особи мають право вимоги на арештоване майно.

Згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку фактично має місце не адміністративно-правовий спір про захист прав та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, а цивільно-правовий спір (спір про право), оскільки фактично має наслідком визнання права власності позивача на заставне майно, що перебуває під арештом.

Тобто, спірні правовідносини не є публічно-правовими, що як наслідок, унеможливлює розгляд вказаної справи в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку визначеному господарського процесуального законодавства, що унеможливлює їх розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку відносно того, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України, за насідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження по справі.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року по справі №820/13408/13-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про закриття провадження по справі.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/13408/13-а скасувати, провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 31.03.2014 р.