Рішення № 37979127, 31.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р.Справа № 922/928/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Украгрозапчастина" м. Харків до ТОВ "Сінтал Агро Трейд", с. Олександрівка про стягнення 50 714,14грн. за участю представників сторін:

позивача - Гаврильченко Ю.О., дов. б/н від 03.03.14р.;

відповідача - Колосов А.В., дов. б/н від 05.09.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 43 191,19грн., штраф в розмірі 5 182,94грн., збитки від інфляції в розмірі 820,63грн., 3% річних в розмірі 1 519,38грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 130 від 13.01.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач надав невірний розрахунок суми основного боргу та, відповідно, 3% річних, штрафу та збитків від інфляції.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13.01.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 130 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та оплатити його вартість.

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Позивач на виконання умов договору протягом 2012 року поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 178 775,14грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Умови оплати за поставлений за договором товар сторони погодили у п.3.1 договору, а саме оплата товару відповідачем проводиться з відстрочкою платежу до 20 днів з моменту відвантаження кожної партії за накладними.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, на загальну суму 135 583,95грн.

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором товар в розмірі 43 191,19грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачем не надано до матеріалів справи видаткові накладні № УА-000900 від 11.02.13р. на суму 110,88грн. та № УА-0001882 від 11.03.13р. на суму 369,32грн., посилання на які містяться у акті взаєморозрахунків станом на 13.03.14р. Тому, на думку відповідача, його заборгованість за спірним договором є меншою на загальну суму цих накладних та складає 42 710,99грн.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки наявність або відсутність заборгованості повинна доказуватись певними засобами доказування.

Предметом спору у даній справі є сума боргу за поставлений за договором товар. Позивач, в обґрунтування позову, надав суду належні та допустимі докази в підтвердження поставки ним на користь відповідача товару та доказів того, що цей товар був повністю відповідачем оплачений в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт наявності заборгованості за спірним договором на суму 43 191,19грн., підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 43 191,19грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної або неповної оплати кожної партії товару відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 2% від простроченої суми, якщо прострочення складає від 3-х днів до одного місяця, 6% - при простроченні від одного до трьох місяців, 12% - при простроченні понад трьох місяців.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання понад трьох місяців (термін прострочення виконання зобов'язання з оплати товару у відповідача настав з 10.01.13р.), позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 5 182,94грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок штрафу, який відповідає умовам договору, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 10.01.13р. по 13.03.14р. 3% річних в розмірі 1 519,38грн. та збитки від інфляції в розмірі 820,63грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 820,63грн., перевіривши правомірність їх нарахування, суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню в сумі 562,07грн. з наступних підстав.

Позивач при здійсненні розрахунку збитків від інфляції за період з 10.01.13р. по 13.03.14р. застосував невірний індекс інфляції, який не відповідає середньому індексу інфляції за період, за який виникла заборгованість.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період заборгованості з 10.01.13р. по 13.03.14р. середній індекс інфляції становить 1.013%. Тоді як позивачем за вищенаведений період було застосовано середній індекс інфляції 1.019%.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 562,07грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтею 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", код ЄДРПОУ 33817183 (62203, смт. Золочів, вул. Піонерська, 40, п/р 2600810745 в ПАТ "Мегабанк" м. Харкова, МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", код ЄДРПОУ 25188223 (61124, м. Харків, вул. Матросова, 1-А, п/р 26004052310172 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) - 43 191,19грн. основного боргу, 5 182,94грн. штрафу, 1 519,38грн. 3% річних, 562,07грн. збитків від інфляції, 1 817,69грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 258,56грн. відмовити.

Повне рішення складено 02.04.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк