Постанова № 37979100, 31.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. Справа№ 910/23/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Кисіль А.В.

від відповідача - Жигала О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче

акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-

Західна залізниця", в особі пасажирського вагонного депо Бахмач

про стягнення 171501,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 10.02.2014 року по справі №910/23/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", в особі пасажирського вагонного депо Бахмач на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" 163900,00 грн. - заборгованості, 5611,34 грн. - пені, 1294,92 грн. - 3 % річних, 695,60 грн. - інфляційних втрат та 3431,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 31.03.2014 року.

В судове засідання 31.03.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30 липня 2013 року, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір №ПЗ/Л131717/НЮ (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на мовах Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 10 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця.

Згідно з п.6.1. Договору покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 173900,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме частково оплатив отриманий товар, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 163000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 163000,00 грн. - основної заборгованості, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Твердження апелянта, що місцевим господарським судом невірно розраховано розмір пені та 3% річних, колегією суддів визнано обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, п.11.2. Договору передбачено, що покупець у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунки позивача, відповідача та місцевого господарського щодо стягнення пені та 3% річних, прийшла до висновку що останні складені арифметично не вірно, а саме, невірно визначений період нарахування штрафних санкцій. Відтак, до стягнення підлягає сума штрафних санкцій в розмірі 7530,01 грн. відповідно до розрахунку.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу Період прострочення Кількість днів Сума пені

173900 грн. 30.08.2013 - 21.11.2013 84 5202,71

163900 грн. 22.11.2013 - 27.11.2013 6 350,25

Всього: 5552,96 грн.

Розрахунок 3 % річних

Сума боргу Період прострочення Кількість днів Сума пені

173900 грн. 30.08.2013 - 21.11.2013 84 1200,62

163900 грн. 22.11.2013 - 27.11.2013 6 80,83

Всього: 1281,45 грн.

Інфляційне збільшення боргу з врахуванням індексу інфляції за розрахунком позивача становить 695,60 грн., що не перевищує суму за розрахунком суду.

Твердження апелянта щодо порушення норм процесуального права, зокрема ст. 57 ГПК України, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки спростовуються чеком відділу поштового зв'язку з описом вкладень (а.с. 16-17). Крім того, відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 3)

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року по справі №910/23/14 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року по справі №910/23/14.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", в особі пасажирського вагонного депо Бахмач, (01033, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (40020, м. Суми, Курський проспект, 6, код ЄДБРПОУ 00220434), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: сума заборгованості в розмірі 163900,00 грн. (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот гривень 00 копійок); пеню в сумі 5552,96 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 96 копійок); 3 % річних в сумі 1281,45 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня 45 копійок); інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 695,60 грн. (шістсот дев'яносто п'ять гривень 60 копійок) та витрати по сплаті судового збору в сумі 3428,60 грн. (три тисячі чотириста двадцять вісім гривень 60 копійок).

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (40020, м. Суми, Курський проспект, 6, код ЄДБРПОУ 00220434) на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", в особі пасажирського вагонного депо Бахмач, (01033, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 1,20 (одна) грн. 20 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги."

Видачу наказів, на виконання постанови, доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №910/23/14 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.04.2014 року