Ухвала суду № 37976677, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15381/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Шевченківського району ГУ Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг" до Державної податкової інспекції Шевченківського району м. Києва ДПС про зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " БМС Консалтінг" задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Софтліст" за період з 01.11.2012 р. по 31.12.2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 27.06.2013 р. за №198/2240/24932263.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акту, відповідачем порушено вимоги п.п. 138.2, ст. 138, 139.1.6, пп. 139.1.1, п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198,6 ст. 198, ст.. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та в результаті чого було занижено податку на додану вартість на загальну суму 2 699 358,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 2 834 326 грн.

16 липня 2013 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002062240, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 4 049 037,00 грн.; та №0002072240, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 4 251 489,00 грн.

Подану позивачем скаргу на податкові повідомлення-рішення Головним управлінням Міністерства доходів та зборів України було залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про наявність всіх правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.04.2011 року між Позивачем та ТОВ «Софітліст» було укладено Договір №SL-ВМS/1.

Відповідно до договору, виконавець бере на себе зобов'язання, за дорученням Замовника, надати Замовнику послуги з постачання програмного забезпечення, а Замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги і оплатити їх на умовах, зазначених в даному Договорі. Форма здійснення розрахунків - безготівкова. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця, відповідно до вказаних банківських реквізитів в розділі 9 даного Договору. Виконавець по даному Договору має статус платника податку на прибуток на загальних умовах. Предмет договору не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з п.п. 196.1.14 ст. 196 Податкового Кодексу України.

На виконання умов договору було надано підтверджуючі належним чином оформлені документи, зокрема це додаткові угоди, Акти надання послуг, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, Акти приймання-передачі ліцензій на програмні продукти, які були залучені до матеріалів справи та дослідженні судом першої інстанції, а тому зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі.

Крім того, всі податкові накладні, виписані на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Софтліст» були оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому суми ПДВ по цих податкових накладних були включені ТОВ «БМС Консалтінг» до складу власного податкового кредиту.

Таким чином на час складання звітних документів за перевіряємий період, у ТОВ "БМС Консалтінг" були в наявності оформлені належним чином первинні документи, згідно яких товариство на законних підставах віднесло до податкового кредиту та валових витрат суми по взаємовідносинах з ТОВ «Софтліст».

Також позивачем до суду апеляційної інстанції було додано ряд договорів та підтверджень їх виконання, які доказують, що придбане програмне забезпечення у ТОВ "Софліст" в подальшому було реалізоване кінцевим користувачам, та отримано прибуток, що свідчить про наявність ділової менти позивача та його добросовісність.

Крім того, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг» зареєстроване як юридична особа 07.07.1997 року, ідентифікаційний код 249322263, перебуває на обліку в ДПІ Шевченківського району ГУ Міндоходів у м.Києві та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 37828711.

Крім того, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем не надано доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента саме під час укладання та виконання договору.

Отже, господарські операції між позивачем та ТОВ «Софтліст» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З наведеного слідує, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведений факт здійснення господарських операцій з контрагентом.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Шевченківського району ГУ Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.П.Мельничук

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.