Ухвала суду № 37976637, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6796/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області - Макаренка Святослава Володимировича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салмо Фиш» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання рішення протиправним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Салмо Фиш» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання рішення протиправним. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає висновки відповідача про порушення ним норм податкового законодавства України помилковими та необгрунтованими, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Просить визнати дії щодо безпідставного неприйняття уточнюючих розрахунків до податкової звітності протиправними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправними дії Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з додатками, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Салмо Фиш» 14 жовтня 2013 року. Зобов'язано Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів у Київській області прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з додатками, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Салмо Фиш» 14 жовтня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області - Макаренко Святослав Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку декларацій з ПДВ позивача за звітній податковий період «липень 2013 року» від 15.08.2013 року № 9050532490, за звітній податковий період «серпень 2013 року» від 19.09.2013 року № 9058610318 та додатків до них, які є невід'ємною частиною.

За результатами перевірки складено Акт від 27.09.2013 року № 159/20-2/37644484, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме; заниження суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року на 300698 гривень та завищено показник рядка 24 «залишку суми від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету поточного звітного податкового періоду до декларації з ПДВ за липень 2013 року на 300698,00 гривень; пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду серпень 2013 року на суму 172148,00 гривень.

Акт про результати камеральної перевірки від 27.09.2013 року було отримано позивачем 09.10.2013 року, що підтверджується відомостями повідомлення про вручення поштового відправлення.

21.10.2013 року позивачем направлено в порядку подання електронної звітності уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року № 9064486337 від 14.10.2013 року.

Прийняття та вірність електронного цифрового підпису підтверджується квитанцією № 2 від 21.10.2013 року о 16 годині 22 хвилини.

Разом з уточнюючим розрахунком направлені також Додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та Додаток № 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів» за податковий період «серпень 2013 року» до додатків за жовтень відповідно за №№ 9064486344 та 9064486342 від 14.10.2013 року.

Листом від 30.10.2013 року відповідач повідомив, що уточнюючий розрахунок та додатки № 2 та № 5 вважаються неподаними та вказав на порушення подання уточнюючих розрахунків в період проведення перевірки.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи такі його дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, обов'язок подати уточнюючу декларацію виникає у платника податку за умови одночасної наявності таких обставин:

наявності у платника податку майбутнього податкового періоду (відсутність факту припинення, ліквідації платника податків, наявність у особи статусу платника окремого виду податків у періоді, який розглядається як майбутній);

додержання платником податків строків давності;

наявності прийнятої податковим органом первинної декларації, яка уточнюється;

помилки у первинній декларації мають бути виявлені таким платником податків самостійно.

Отже, наявним є обов'язок позивача як платника податків подати уточнюючу декларацію, оскільки ним додержані всі умови виникнення такого обов'язку, у тому числі помилки виявлені із додержання платником податків строків давності 1095 днів, помилки у первинній декларації, в тому числі й після первинного уточнення, виявлені платником податків самостійно.

Так, самостійність виявлення помилки підтверджується тим, що змінені платником податків показники первинної та уточнюючих декларацій не співпадають із визначеними показниками у ході камеральної перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем уточнюючий розрахунок подавався у зв'язку з отриманням податкових накладних із запізненням.

Обмеження обов'язку подати уточнюючу декларацію за умови додержання вищевикладених судом умов передбачені пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу, а саме: випадки оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, закон виключає обов'язок платника податків уточнити раніше подану податкову звітність: під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок; з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, за будь-який звітний (податковий) період.

Отже, доводи відповідача про неможливість подання спірних уточнених податкових декларацій з огляду на проведення камеральної перевірки є необґрунтованими, оскільки закон не встановлює таке обмеження.

Поряд з цим, пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України встановлено правило, згідно якого, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Так, зазначеними пунктами передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 49.9 статі 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених зазначеною статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

З підпункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України вбачається, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою, протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Судом першої інстанції зі змісту листа від 30.10.2013 року встановлено, що податковий орган керувався пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України та вказував на порушення пунктів 48.3 та 48.4 статі 48 Податкового кодексу України.

Водночас, лист від 30.10.2013 року не є рішенням про відмову у прийнятті податкової звітності, а є фактично інформацією про те, що подана податкова звітність вважається неподаною.

Однак, посилання на пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України та на код причини « 111» додатку № 6 «Довідник причин, з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією» Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 року № 516 створюють для платника податків ризик проведення подальших перевірок і винесення податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб уточнюючі розрахунки та додатки до них були визнані поданими.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формально прийнявши уточнюючу податкову звітність, не надавши рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, а надіславши спірний лист про фактичне неподання податкової звітності, податковий орган порушив як встановлену податковим законодавством процедуру прийняття або відмови у прийнятті податкової звітності, так і права та інтереси позивача на подання податкової звітності, що може вплинути на показники у майбутніх податкових періодах.

Факт неприйняття (неврахування) уточнюючого розрахунку з додатками до декларації встановлений судом першої інстанції. Підстави неприйняття (неврахування) суперечать вимогам чинного податкового законодавства, оскільки в даному випадку податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством.

Такі висновку ґрунтуються на тому, що в даному випадку відповідач фактично прийняв податкову звітність (факт прийняття підтверджується квитанцією), однак вважає таку податкову звітність неподаною. Підставами для висновку про те, що податкова звітність вважається неподаною є ще й факт відсутності реєстру отриманих та виданих податкових накладних до уточнюючого розрахунку.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що у листі від 30.10.2013 року взагалі відсутнє посилання на таке порушення, а загальні норми пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України не дають можливості дійти таких висновків, зміст порушення податковим органом викладено як «подання уточнюючих розрахунків в період проведення перевірки». Податковим органом було запропоновано надати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ та додатки № 5 та № 2 за відповідний звітний період, оформлені належним чином.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ні Податковим кодексом України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов'язкового подання уточнюючих реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Інформація щодо уточнюючих показників міститься в Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до уточнюючого розрахунку.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що такі доводи податкового органу хибними.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (пункт 49.13 статті 49 Податкового кодексу України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що листом від 30.10.2013 року податковий орган фактично відмовив у прийнятті податкової звітності, однак без прийняття відповідного рішення, яке може бути скасоване у судовому порядку, чим порушив як встановлену податковим законодавством процедуру, так і права позивача.

Отже, визнання протиправним та скасування рішення від 30.10.2013 року не є належним способом захисту порушених прав, враховуючи, що податковий орган вважає його листом інформаційного характеру, однак з огляду на встановлення протиправності дій податкового органу та враховуючи правила ст. 162 КАС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги повинні бути задоволені шляхом визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та зобов'язання відповідача прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. У зв'язку з чим у задоволенні позовним вимог про скасування рішення від 30.10.2013 року необхідно відмовити, враховуючи встановлений належний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області - Макаренка Святослава Володимировича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.