Постанова № 37976301, 31.03.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 березня 2014 р. № 820/4753/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до відділу державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №42037364 від 03.03.2013 року неправомірними;

- визнати незаконною та скасувати постанову відповідача ВП №42037364 від 03.03.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження;

- зобов'язати відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2а-12677/11/2070 від 24 листопада 2011 року виданого Харківським окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з садівничого товариства “Ювілейний” у розмірі 6316,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою відділу державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП №42037364 від 03.03.2013 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 № 1484/12/13-13 з питань, які виникли у судовій практиці у справах, пов'язаних із порядком виконання судових рішень про стягнення з платників податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, та норм Податкового кодексу України. На думку позивача, вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких послався на те, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, органами стягнення, які здійснюють процедуру примусового виконання за такими рішеннями, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України, органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Отже, на думку відповідача, у ВДВС Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області не було підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року у справі №2а-12677/11/2070 адміністративний позов Куп'янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області до Садівничого товариства "Ювілейний" про стягнення податкового боргу – задоволено, стягнуто з Садівничого товариства "Ювілейний" (63700, Харківська обл. м. Куп’янськ вул. Леніна б. 110А) на користь бюджету податковий борг в розмірі 6316,54 грн. (а.с. 7-9).

Постанова набрала законної сили 30.01.2012 року. Судом встановлено, що 20.03.2012 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по вказаній справі, який позивачем був направлений до ВДВС Куп'янського МРУЮ Харківської області для виконання.

З матеріалів справи вбачається, що постановою ВДВС Куп'янського МРУЮ Харківської області від 17.02.2014 року – відкрито виконавче провадження № 42037364 з виконання виконавчого листа № 2а-12677/11/2070, виданого 20.03.2012 р. Харківським окружним адміністративним судом.

Постановою ВДВС Куп'янського МРУЮ Харківської області від 03.03.2014 року про перевірку виконавчого провадження на підставі ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» - скасовано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 42037364 від 17.02.2014 року та постановлено державному виконавцю винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Так, постановою ВДВС Куп'янського МРУЮ Харківської області від 03.03.2014 року (ВП № 42037364) – відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-12677/11/2070, виданого 20.03.2012 р. Харківським окружним адміністративним судом на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження при наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому в оскаржуваній постанові відповідач, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, послався на лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/12/13-13 "Щодо порядку виконання судових рішень про стягнення з платників податків коштів у рахунок погашення податкового боргу" та норми статей 95-99 Податкового кодексу України, якими регулюється порядок стягнення податкового боргу з платників податків.

Так, відповідно до п. 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, Податковим Кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового Кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений гл. 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ствердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 № 22.

Якщо достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз. 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями у порядку визначеному п.п. 95.7-95.21 ст. 95 Податкового кодексу України.

Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що зазначені положення Податкового кодексу України не виключають здійснення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого відповідно до законодавства України.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець крім іншого зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Вимоги до виконавчого документа визначені ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Дослідивши зміст виконавчого листа № 2а-12677/11/2070, виданого 20.03.2012 року Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з садівничого товариства "Ювілейний" (код 23465428, 63700, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Леніна, 110А) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 6316.54 грн. (шість тисяч триста шістнадцять грн. 54 коп.) на р/р 33217811700013, отримувач: Куп'янське УДК , код отримувача: 24134515, МФО: 851011, банк: ГУДКУ в Харківській області; р/р 33217811700336, отримувач: Куп'янське УДК, код отримувача: 24134515, МФО: 851011, банк: ГУДКУ в Харківській області, суд зазначає, що він відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та строк пред'явлення якого до виконання не закінчився.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.03.2014 р. зазначено п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", однак, державним виконавцем не було зазначено, які саме обставини виключають здійснення виконавчого провадження. Із змісту вказаної постанови неможливо встановити наявність будь-яких підстав, що виключають здійснення виконавчого провадження на підставі чинного виконавчого листа, виданого судом.

Посилання відповідача на перевірку матеріалів виконавчого провадження та лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13 суд вважає необґрунтованим, оскільки законом така підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження не передбачена.

Крім того, суд звертає увагу, що лист Вищого адміністративного суду України, на який посилається державний виконавець, містить роз'яснення порядку стягнення податкового боргу, однак носить лише інформаційний та рекомендаційний характер.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині скасування постанови відділу державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області ВП № 42037364 від 03.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною постанови відділу державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області ВП № 42037364 від 03.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та визнання дій відповідача щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №42037364 від 03.03.2013 року неправомірними, суд зазначає, що вказані вимоги є похідними, а належним способом захисту, а також достатнім для поновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача як стягувача за виконавчим провадженням у спірних правовідносинах є скасування рішення відповідача. Отже, вищевказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2а-12677/11/2070 від 24 листопада 2011 року, виданого Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення заборгованості з садівничого товариства “Ювілейний” у розмірі 6316,54 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, суд не може підміняти суб’єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб’єкта. Питання про відкриття виконавчого провадження віднесено виключно до компетенції державного виконавця та не входить до компетенції суду, а тому вказані позовні вимоги є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Водночас, частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи висновок суду про обґрунтованість позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача вчинити дії з розгляду питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-12677/11/2070, виданого 20.03.2012 року Харківським окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з садівничого товариства “Ювілейний” у розмірі 6316,54 грн. з урахуванням висновків суду у даній справі.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до відділу державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області ВП №42037364 від 03.03.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Куп’янського міськрайонного управління юстиції Харківської області вчинити дії з розгляду питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-12677/11/2070, виданого 20.03.2012 року Харківським окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з садівничого товариства “Ювілейний” у розмірі 6316,54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.О. Севастьяненко