Ухвала суду № 37975833, 31.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р.Справа № 820/10238/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі № 820/10238/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК СКСМ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МК СКСМ", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також відповідач зазначає, що позивачем не надано достатніх доказів того, що відображені ним в податковому обліку витрати дійсно мали місце за наслідками здійснення реальної господарської діяльності, що такі витрати обумовлені об'єктивними потребами здійснення господарської діяльності та спрямовані на отриманий доходу, а також підтверджені належним чином оформленими документами, котрі складаються в звичайних умовах ведення такого виду діяльності. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю понесення спірних витрат, отриманням внаслідок цього конкретного результату та досягненням завдяки цьому певної економічної мети.

Позивачем через канцелярію суду надано заперечення на апеляційну скаргу, в якій зазначено, що відповідачем не виявлено дефектів форми, змісту або походження первинних документів, які в силу с т.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст..44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Також вказує, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по реально здійсненими операціям з ТОВ «РТК Трейд», а за таких обставин об'єкт оподаткування за березень 2013 року сформувався у відповідності до вимог, визначених законом. Виходячи з вищевикладеного, вважає, що порушення п. 198.3 Податкового кодексу України з підстав відсутності доказів придбання позивачем товарів у TOB «РТК Трейд» є таким, що не відповідає документам бухгалтерського та податкового обліку позивача та базується виключно на припущеннях перевіряючих.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "МК СКСМ" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.08.2005 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 427433 (т. 1 а.с. 24), перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 13.08.2002 р. за № 240 (т. 1 а.с. 26).

Позивач є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100320424, індивідуальний податковий номер 321329820326 (т. 1 а.с. 27).

Згідно довідки серії АА № 746347, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД-2010: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво металевих дверей і вікон; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т. 1 а.с. 28).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "МК СКСМ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "РТК ТРЕЙД" за березень 2013 року, за результатами якої складено акт № 591/20-31-22-01-07/32132983 від 25.09.2013 р. (т. 1 а.с. 12-23).

В акті зазначено про порушення ТОВ "МК СКСМ": п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2013 року на суму 56384,00 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 84576,00 грн., з яких: за основним платежем - 56384,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28192,00 грн. (т. 1 а.с. 11). Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ "РТК ТРЕЙД" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку відповідача покладено відомості акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 24.07.2013 р. № 102/221 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РТК ТРЕЙД" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р.", яким встановлено, що ТОВ "РТК ТРЕЙД" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій у березні 2013 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "МК СКСМ" з ТОВ "РТК ТРЕЙД", які виконувались в березні 2013 року, мають ознаки нереальності здійснення.

Не погоджуючись з висновком Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача щодо нікчемності угоди є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений договір виконаний з боку ТОВ "МК СКСМ" у повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "РТК ТРЕЙД". Між ТОВ "МК СКСМ" (Покупець) та ТОВ "РТК ТРЕЙД" (Постачальник) 08.01.2013 р. укладено договір поставки, згідно якого Постачальник приймає на себе зобов'язання відповідно до умов цього договору поставити Покупцю металопрокат та труби, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами даного договору (т. 1 а.с. 89-90).

Відповідно до вказаного договору позивачу був поставлений металопрокат, згідно рахунків-фактур (т. 1 а.с. 130-138), видаткових накладних (т. 1 а.с. 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115).

Перевезення товару від ТОВ "РТК ТРЕЙД" до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114).

ТОВ "РТК ТРЕЙД" виписані позивачу податкові накладні за №№ 60, 62, 74, 75, 76, 106, 107, 118, 166, 167, 168, 205, 235, 236 на загальну суму 281918,12 грн., в т.ч. ПДВ - 56383,62 грн. (т. 1 а.с. 116-129). Позивачем здійснена оплата поставленого товару шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "РТК ТРЕЙД".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позиція відповідача є безпідставною про те, що правочини між ТОВ "МК СКСМ" та ТОВ "РТК ТРЕЙД" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "МК СКСМ") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "МК СКСМ" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товарів, поставлених контрагентом ТОВ "РТК ТРЕЙД", який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "МК СКСМ" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а тому колегія суддів дійшла висновку, що договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно винесено податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі № 820/10238/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О.