Ухвала суду № 37973657, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 818/8692/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/8692/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0004741502/16486 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 48249,95 грн. та нарахування 24124,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 11.11.2013р. № 0004741502/16486 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 16258,48 грн. основного платежу та 8129,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" та Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області подали апеляційні скарги.

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" в апеляційній скарзі просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення даної частини позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 11.11.2013 року № 0004741502/16486 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 31 991,47 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15 995,74 грн. по операціям з ТОВ "Аромат" філія "Сумський молочний завод".

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволенних позовних вимог щодо договірних взаємовідносин з ТОВ "Бізнестехресурс" та з ПАТ "Мегарост" та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 16258,48 грн. основного платежу та 8129,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, з 07.10.2013 року по 15.10.2013 року ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Сумихімпром" щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2013 року № 1447/18-19-15-02/05766356 (а.с.11-125),

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виявилось у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2013 року у розмірі 7003,08 грн. та за липень 2013 року у розмірі 41246,87 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року у розмірі 7003,08 грн. та за липень 2013 року у розмірі 41246,87 грн.

На підставі акт перевірки від 24.10.2013 року № 1447/18-19-15-02/05766356 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0004741502/16486, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 48249,95 грн. та застосовано 24124,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.126).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище висновки податковий орган встановив в зв'язку із відсутністю у позивача первинних документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ "Бізнестехресурс" та ПАТ «Мегарост»

На підставі вказаного, податковим органом зроблено висновок про те, що сума податку на додану вартість в розмірі 7003,08 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2013 року та 855,40 грн. податку на додану вартість за липень 2013 року не підтверджені належними первинними документами, а тому вказані суми неправомірно включені до складу податкового кредиту за червень та липень 2013 року по правовідносинам із ТОВ "Бізнестехресурс".

Аналогічних висновків податковий орган дійшов при перевірці господарських операцій по контрагенту ПАТ "Мегарост", зокрема, встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 8400,00 грн.

Разом з тим, встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, між ПАТ "Сумихімпром" (покупець) та ТОВ "Бізнестехресурс" (постачальник) укладено договір поставки від 14.05.2013 року № 27/1414 (а.с.143-144). Згідно вказаного договору, постачальник передає покупцю товар, визначений в п. 1.2 договору на суму 47150,89 грн.

Згідно п. 4.1 договору товар поставляється покупцю на умовах СРТ, м. Суми, за умови попередньої оплати в розмірі 50 % вартості товару.

Згідно рахунку-фактури від 28.05.2013 року № 772805 загальна вартість товару (ланцюги) складає 47150,89 грн., в тому числі 7858,48 грн. податку на додану вартість (а.с.147).

Як вбачається із платіжних доручень від 03.07.2013 року № 40631 та від 12.06.2013 року № 39447 позивачем було перераховано ТОВ "Бізнестехресурс" за ланцюги згідно рахунку від 28.05.2013 року № 772805 - 47150,89 грн., в тому числі 7858,48 грн. податку на додану вартість (а.с.145, 146).

ТОВ "Бізнестехресурс" видало ПАТ "Сумихімпром" податкові накладні від 12.06.2013 року № 123 на загальну суму 23575,45 грн., в тому числі 3929,24 грн. податку на додану вартість (а.с.148), від 26.06.2013 року № 345 на загальну суму 18443,04 грн., в тому числі 3073,84 грн. податку на додану вартість (а.с.149) та від 03.07.2013 року № 32 на загальну суму 5132,40 грн., в тому числі 855,40 грн. податку на додану вартість (а.с.150).

Товар передано позивачу згідно видаткових накладних від 10.07.2013 року № 771007 на суму 5132,40 грн., в тому числі 855,40 грн. податку на додану вартість, та від 26.06.2013 року № 772606 на суму 42018,49 грн., в тому числі 7003,08 грн. податку на додану вартість (а.с.152), який було транспортовано до м. Суми перевізником - ТОВ "Делівері", що підтверджується копією акту отримання багажу від 01.07.2013 року № А-СУ-103571, талоном на склад від 01.07.2013 року № А-СУ-103571 та актом отримання багажу від 01.07.2013 року № А-СУ-103571 (а.с.242); актом отримання багажу від 12.07.2013 року № А-СУ-104867, талоном на склад від 12.07.2013 року № А-СУ-104867 та актом отримання багажу від 12.07.2013 року № А-СУ-104867 (а.с.153). Товар оприбутковано ПАТ "Сумихімпром" згідно прибуткових накладних від 01.07.2013 року № 3700 (а.с.154) та від 12.07.2013 року № 3949 (а.с.155).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне виконання договору поставки від 14.05.2013 року № 27/1414, укладеного між ПАТ "Сумихімпром" та ТОВ "Бізнестехресурс".

Також, між ПАТ "Сумихімпром" (покупець) та ПАТ "Мегарост" (постачальник) укладено договір поставки від 22.07.2013 року № 27/1329 (а.с.157-158). Згідно вказаного договору, постачальник передає покупцю товар (пластина поліізобутиленова), визначений в п. 1.2 договору на суму 50400,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору товар поставляється покупцю на умовах EXV, м. Дніпропетровськ (склад постачальника), за умови попередньої оплати в розмірі 100 % вартості товару.

Як вбачається із платіжного доручення від 24.07.2013 року № 41925 позивачем було перераховано ПАТ "Мегарост" за товар згідно рахунку від 09.07.2013 року № 0907-3 - 50400,00 грн., в тому числі 8400,00 грн. податку на додану вартість (а.с.159).

ПАТ "Мегарост" видало ПАТ "Сумихімпром" податкову накладну від 24.07.2013 року № 105 на загальну суму 50400,00 грн., в тому числі 8400,00 грн. податку на додану вартість (а.с.160).

Матеріалами справи підтверджується, що товар передано позивачу згідно видаткової накладної від 24.07.2013 року № 2407 на суму 50400,00 грн., в тому числі 8400,00 грн. податку на додану вартість (а.с.161).

Товар доставлено до м. Суми згідно товарно-транспортної накладної від 24.07.2013 року № 52981 (автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_1.) (а.с.163) та оприбутковано ПАТ "Сумихімпром" згідно прибуткової накладної від 26.07.2013 року № 4316 (а.с.164).

Отже має місце фактичне виконання договору поставки від 22.07.2013 року № 27/1329, укладеного між ПАТ "Сумихімпром" та ПАТ "Мегарост".

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнестехресурс" і ПАТ "Мегарост" у перевіряємий період підтверджується документально.

Позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується також із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0004741502/16486 про зменшення ПАТ «Сумихімпром» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по правовідносинам із ТОВ "Бізнестехресурс" і ПАТ "Мегарост" в сумі 16258,48 грн. та застосованих 24124,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а саме: належним чином оформленими податковими накладними, іншими первинними документами.

Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 11.11.2013 року № 0004741502/16486 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 31 991,47 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15 995,74 грн. по операціям з ТОВ "Аромат" філія "Сумський молочний завод", з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що податковим органом при проведенні перевірки встановлено, що ПАТ "Сумихімпром" у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року відображено суму 191948,82 грн., в тому числі 31991,47 грн. податку на додану вартість, по контрагенту ТОВ "Аромат" філія "Сумський молочний завод" згідно податкової накладної від 31.07.2013 року № 836/4 на суму ПДВ в розмірі 31991,47 грн. Вказану суму віднесено до складу податкового кредиту за липень 2013 року.

Також судовим розглядом встановлено, що при проведенні перевірки ПАТ «Сумихімпром» перевіряючим не було надано зазначеної податкової накладної від 31.07.2013р. за № 836/4 на суму ПДВ в розмірі 31991,47 грн.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Матеріалами справи підтверджується, що після закінчення перевірки, 18.10.2013 року, ПАТ "Сумихімпром" було подано до ДПІ у м. Сумах уточнення до податкової звітності, згідно якої ПАТ "Сумихімпром" було виправлено помилки, що виявлені під час перевірки (а.с.219-222).

Слід зазначити, що уточнююча декларація була подана вже після проведення перевірки, при цьому податковий орган не позбавлений можливості в подальшому провести камеральну перевірку уточнюючої декларації в порядку, передбаченого ст. 78 (п. 78.1.3) ПК України.

Враховуючи те, що позивачем на момент проведення перевірки не було підтверджено правомірність формування податкового кредиту за липень 2013р. в сумі 31991,47 грн. податковою накладною від 31.07.2013 року за № 836/4 на суму 31991,47 грн., податковим органом правомірно зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/8692/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/8692/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.