Ухвала суду № 37973387, 25.03.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

25 березня 2014 року Справа № 915/2316/13

Кредитор: Приватне акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма «Крістіна», вул. Адм.Нахімова, 6, м. Запоріжжя, 69057.

Банкрут: Публічне акціонерне товариство «Автопродсервіс», вул. Авангардна, 8, м. Миколаїв, 54042, код 03117910.

Ліквідатор: Шульга Дмитро Леонідович (АДРЕСА_1)

Суть справи: про визнання кредиторських вимог

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від кредитора: не з»явився.

Від банкрута: представник не з»явився.

Ліквідатор Шульга Дмитро Леонідович.

Суть спору: про про визнання кредиторських вимог

Приватне акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма «Крістіна» звернулась до господарського суду Миколаївської області із заявою від 14.02.2014 року № 12/1-35 про визнання кредиторських вимог на загальну суму 131 786,41 грн.

Ліквідатор у відповідності до наданого повідомлення від 24.02.2014р. заявлені вимоги визнає в повному обсязі.

Наявність зазначеної заборгованості кредитор підтверджує рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.12.2013р. у справі № 915/2152/13, згідно якого з боржника на користь кредитора присуджено до стягнення суму основного боргу в розмірі 42328,27 грн., суму пені в розмірі 3275,13 грн., суму відсотків за користування чужими коштами в розмірі 86183,01 грн., а загалом - 131786,41 грн., а також виданим на виконання судового рішення наказом від 21.01.2014 року.

Як встановлено рішенням суду від 30.12.2013р. у справі № 915/2152/13 10.04.2013 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №39-2010, згідно якого кредитор взяв на себе обов'язок постачати, а боржник прийняв на себе обов'язок отримувати товар (моторне паливо) та оплачувати згідно умов договору.

Згідно до п. 9.1 договору він набуває чинності із дати його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Згідно видаткової накладної №ДПН0000332 від 27.09.2012 року кредитор передав боржник дизпаливо на загальну суму 45491,40 грн., а згідно видаткової накладної №ДПН0000349 від 11.10.2012 року - дизпаливо на загальну суму 13807,81 грн.

Так, згідно п. 5.3.1 договору останній день строку оплати товару за накладною ДПН0000332 від 27.09.2012 року - 28.09.2012 року, а останній день строку оплати товару за накладною ДПН0000349 від 11.10.2012 року - 31.10.2012 року.

Проте боржник свого обов'язку по повній оплаті дизпалива не виконав, а сплатив лише у період з 21.09.2012 року по 12.12.2012 року 16970, 94 грн. При цьому, суму в розмірі 1970,94 грн. боржник зарахував як оплату за договором №39-2010 у зв'язку із надлишковою оплатою коштів боржником за іншим договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2. договору визначено, що за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

На підставі викладеного судом було задоволено вимоги по стягненню пені частково, в сумі 3275,13 грн.

Згідно п.5.3.2 договору у випадку порушення строків оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує проценти за користування чужими коштами в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Таким чином, судом було задоволено позовні вимоги щодо стягнення із суми відсотків за користування чужими коштами частково, в сумі 86183,01 грн.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, судом визнаються грошові вимоги Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційна фірми «Крістіна», та відповідно до ч. 1 ст. ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 128 511,28 грн. боргу слід віднести до четвертої черги кредиторських вимог, вимоги в сумі 3 275,13 грн. штрафу - до шостої черги задоволення кредиторських вимог.

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційна фірми «Крістіна» в сумі 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору, в сумі 128 511,28 грн. боргу та в сумі 3 275,13 грн. штрафу.

Суддя О.В.Ткаченко