Рішення № 37973365, 06.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р.- Справа № 911/4851/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України

по місту Києву,

01032, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 50-Г

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 21 445,51 грн.

за участю представників:

позивача - Чумаченко О.С. (довіреність від 05.02.2014 № 05);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 21 337,37 грн., з яких: 19 980,00 грн. - заборгованість з орендної плати, 1 147,39 грн. - пеня, 209,08 - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2006 № 3536.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2014 розгляд справи відкладено на 11.02.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2014 розгляд справи відкладено на 18.02.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2014 розгляд справи відкладено на 27.02.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2014 розгляд справи відкладено на 06.03.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2014 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

05.03.2014 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 3955/14 від 05.03.2014) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою заявлено до стягнення 21 455,51 грн.,

з яких 19 980,90 грн. - основний борг, 1257,20 грн. - пеня, 209,08 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям господарським судом збільшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову - 21 455,51 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір в даному провадженні.

При розгляді збільшених позовних вимог у судовому засіданні 06.03.2014, судом враховано, що вони обґрунтовані тими ж обставинами, що зазначені в позовній заяві та доказами, що були наявними в матеріалах справи до подання такого збільшення, зважаючи на правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 3 пункту 7. постанови «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.03.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2006 № 3536 (далі - Договір), згідно з яким, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 130,20 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2 літ. А (на цокольному поверсі), що знаходиться на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України (далі - балансоутрмувач), майно передається в оренду з метою розміщення підприємства громадського харчування - студентського буфету (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Орендар зобов'язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Відповідно до положень пунктів 3.1., 3.2. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить, без ПДВ, за базовий місяць розрахунку - серпень 2006 року: 1 108,33 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2006 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У пункті 3.3. Договору визначено, що перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується на рахунок балансоутримувача.

Згідно з пунктом 5.6. Договору, орендар зобов'язується подавати позивачу копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на вимогу орендодавця, на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

У разі закінчення терміну дії Договору (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі - приймання.

Договір укладено на строк з 20.09.2006 до 20.08.2007 (пункт 10.1. Договору).

Сторони неодноразово продовжували строк дії Договору, зокрема, договором від 06.07.2009 № 3536/02 до 06.06.2012.

Крім того, пунктом 10.5. Договору передбачено,що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором , з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Договору. Доказів наявності заяви однієї зі сторін про припинення Договору, матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про дію Договору у спірний період.

Додатковим договором від 14.05.2007 №1 сторони погодили, що розмір орендної плати, без ПДВ, за перший /базовий/ місяць розрахунку - січень 2007 року становить 1 429,68 грн.

Додатковим договором від 05.06.2007 №2 сторони погодили, що розмір орендної плати, без ПДВ, за базовий місяць розрахунку - квітень 2007 року становить 965,56 грн.

Договором від 29.04.2010 №3536/03 змінено умови Договору та визначено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%, щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до Договору від 16.09.2010 №3536/04 сторони змінили умови Договору та визначили, що орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50%, щомісяця, не пізніше 10 числа, місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

На виконання умов Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно, загальною площею 130,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 літ "А" (цокольний поверх), про що свідчить акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 20.09.2006, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача і відповідача та погоджений балансоутримувачем, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідач, всупереч умов Договору, не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів до Державного бюджету України, у визначеному пунктом 3.3. Договору співвідношенні, в повному обсязі, за період з листопада 2011 року до листопада 2013 року, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів до Державного бюджету України в розмірі 19 980,90 грн.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правовідносини сторін Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 статті 1 цього Закону, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору, позивач за актом прийому-передачі передав, а відповідач прийняв майно за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач на адресу відповідача направив лист від 18.11.2013 №30-05/12804 із вимогою терміново сплатити заборгованість у сумі 19 980,90 грн.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.14. Договору, в разі закінчення терміну дії Договору, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пеню та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Доказів сплати вказаного боргу, а також повернення майна з оренди, матеріали справи не містять.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки заборгованість відповідача у сумі 19 980,90 грн. зі сплати орендних платежів не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 19 980,90 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі пункту 3.5. Договору заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, яка за його розрахунком за період прострочення з 11.12.2011 до 12.12.2013

складає 1 257,20 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 255,53 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 209,08 грн. інфляційних втрат за період з 10.12.2011 по 10.12.2013.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом враховане наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При перевірці нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, судом виявлена помилковість обрахування, і здійснено перерахунок інфляційних втрат за період, що вказан позивачем та встановлено, що у зв'язку з тим, що у вказані періоди мала місце дефляція, розрахунок позивача є невірний, а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 209,08 грн. не підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній місяць, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (у яких) мала місце інфляція, з визначеним до розрахунку й періодів часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці (тобто мала місце дефляція), з урахуванням абзацу 3 підпункту 3.2. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 980,90 грн. основного боргу та 1 255,53 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 209,08 грн. та пені у розмірі 1,67 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у

розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача - 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва: плата за оренду майна бюджетних установ) 19 980 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 90 коп. основного боргу та 1 255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп. пені.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19030825) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 11.03.2014.

Суддя С.О. Саванчук