Постанова № 37973227, 25.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1581/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2014 № Ф-152,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Алчевська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2014 № Ф-152.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він зареєстрований з 04 вересня 1999 року виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області як фізична особа - підприємець за №2 385 017 0000 000257 та як фізична особа - підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування.

22 лютого 2014 року позивач отримав поштою вимогу Алчевської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-152 від 19 лютого 2014 року, відповідно до якого відповідач вимагає сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 1 218, 67 грн. Позивач зазначив, що дана сума боргу розрахована станом на 31 січня 2014 року.

Позивач не згоден з вимогою про сплату боргу (недоїмки) Алчевської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області (Брянківське відділення) №Ф-152 від 19 лютого 2014 року та вважає, що зазначена вимога винесена всупереч нормам чинного законодавства, оскільки з 04 липня 2013 року позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, від нього надійшла письмова заява, в якій просить справу розглянути за його відсутністю. Також в заяві позивач зазначив, що просить вважати вірним відповідачем по справі Алчевську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, від нього до суду надійшли письмові заперечення, в яких серед іншого зазначив, що у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження позов просить розглянути без його участі. Також на підставі викладеного в запереченнях представник відповідача зазначив, що Алчевська ОДПІ діяла у межах своїх повноважень, в порядку та способом, передбаченим законами, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності позивача та представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку з 01 січня 2012 року, про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку Серії НОМЕР_2 (а.с.8). Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно зі статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття "пенсія"- як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Судом встановлено, що відповідач є пенсіонером за віком з 04 липня 2013 року, що підтверджується пенсійним посвідченням №2317820479. (а.с. 10).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інше.

Частинами 1, 5 статті 9 Закону № 2464 серед іншого визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

В судовому засіданні встановлено, що Алчевською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області відносно позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 19 лютого 2014 року сформована вимога № Ф 152 (арк. спр. 9) про сплату боргу в розмірі 1218 грн. 67 коп.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, зазначеною нормою ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011 р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи - підприємці , які є інвалідами та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно зазначене спростовує доводи відповідача стосовного того, що на позивача не розповсюджується дія частини 4 статті 4 Закону №2464 в редакції Закону України від 07 липня 2011 року №3609 - УІ, оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах згідно статті Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст.10 Закону України № 2464.

Відповідно до зазначеної норми платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування; громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 2-14 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

У договорі про добровільну участь зазначаються: назва документа; відомості про особу, які вносяться до системи персоніфікованого обліку (частина третя статті 20 цього Закону); вид (види) загальнообов'язкового державного соціального страхування, в якому особа братиме участь;строк дії договору;порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися; умови набуття застрахованою особою права на виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону; умови розірвання договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором про добровільну участь, що не суперечать законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Єдиний внесок для осіб, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі, визначеному частиною одинадцятою статті 8, та розподіляється відповідно до частини двадцять третьої статті 8 цього Закону.

Для осіб, зазначених в абзацах третьому - п'ятому частини першої цієї статті, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, розмір єдиного внеску визначається у таких відсотках до бази нарахування єдиного внеску, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону: на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 33,2 відсотка, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 1,5 відсотка, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - 1,9 відсотка, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - 1,51 відсотка.

Єдиний внесок для осіб, зазначених в абзацах третьому - п'ятому частини першої цієї статті, які виявили бажання брати участь у декількох видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, встановлюється у розмірі, визначеному частиною одинадцятою статті 8, та розподіляється відповідно до частини двадцять третьої статті 8цього Закону.

Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року.

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Договір про добровільну участь може бути достроково розірваний:1) застрахованою особою: за її бажанням, якщо договір діяв не менше одного року; у разі систематичного порушення умов договору територіальним органом Пенсійного фонду; 2) органом доходів і зборів у разі: набуття застрахованою особою відповідно до цього Закону зобов'язань щодо участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; виникнення обставин, що не відповідають визначеним цим Законом вимогам до осіб, які мають право брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;систематичного порушення застрахованою особою умов договору;смерті застрахованої особи;3) за згодою сторін, якщо договір діяв не менше одного року.

В інших випадках дострокове розірвання договору про добровільну участь не допускається.

Виходячи з системного аналізу ст. 4, 10 Закону України суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464.

В судовому засіданні встановлено, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.

Таким чином, наявність пільги у позивача свідчить про відсутність у нього за законом обов'язку сплачувати єдиний внесок, що виключає можливість виставлення йому органом доходів і зборів вимоги, яка є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню без врахування наявності у позивача пільг.

Оскільки під час розгляду справи достовірно встановлено, що відповідач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з відповідачем, тому у Алчевській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області були відсутні підстави для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на січень 2014 року, який становить 1218,00 грн.

Згідно статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що майнові вимоги за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2012 № Ф-152 складають 1218,67 грн. тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.). Але позивач скористався правом передбаченим ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) та сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору (182,70 грн.), що підтверджується оригіналом квитанції №81 від 01 березня 2014 року.(а.с.2).

Таким чином, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VII від 19.09.2013) решта суми судового збору, яка підграє стягненню з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України складає 1644,30 грн.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України та оскільки адміністративний позов ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2012 № Ф-152 підлягає задоволенню в повному обсязі, сума сплаченого судового збору, яка повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивача складає 182,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2014 № Ф-152, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Алчевської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області №Ф-152 від 19 лютого 2014 року на суму 1218,67 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 67 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок) в доход Державного бюджету України за такими банківськими реквізитами: Отримувач УДКСУ у м. Луганську, Код ОКПО 37991503, МФО 804013, Банк отримувача ГУДКУСУ у Луганській області, Рахунок 31213206784006, Код платежу 22030001, Символ звiтностi банку 206, Призначення платежу: решта суми судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2014 року.

Суддя Є.О. Кисельова