Постанова № 37971289, 24.03.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 рокум. Ужгород№ 807/268/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.,

при секретарі судового засідання - Нагорна Л.І.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача 1: Туряниця О.І. ,

представника відповідача 2: Ковач О.Й. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач 1, Перечинська РДА), Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації (далі - відповідач 2, Управління соцзахисту населення Перечинської РДА), в якій просила:

1. Визнати розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області за № 4-0 від 02.01.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1» незаконним та скасувати.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 02 січня 2013 року по день поновлення на роботі.

4. Стягнути з Перечинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень моральної шкоди.

5. Стягнути з Перечинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати - оплату послуг адвоката в сумі 2500 гривень.

Позовні вимоги мотивує наступним. 02 січня 2013 року позивача ознайомили із розпорядженням голови Перечинської РДА за №4-0 від 02.01.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1». Згідно з вищевказаним розпорядженням позивача звільнено з посади начальника управління праці та соціального населення райдержадміністрації відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця, передбаченою статтею 17 цього Закону, з 02.01.2013 року. Таке розпорядження позивач вважає незаконним, а звільнення протиправним.

13 березня 2014 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог. Згідно із заявою, позивач просила:

1. Визнати протиправним, незаконним та скасувати розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області за №4-0 від 02.01.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1».

2. Визнати недійсним запис №24 від 02.01.2013 року в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної іністрації із 02 січня 2013 року.

4. Стягнути з Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 02 січня 2013 року по день поновлення на роботі.

5. Стягнути з Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень моральної шкоди.

6. Стягнути з Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати - оплату послуг адвоката в сумі 2500 гривень.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали з мотивів наведених у позовній заяві та просили суд задовольнити такий в повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечували з мотивів наведених у письмових запереченнях проти позову. Вважають оскаржуване розпорядження об'єктивним, а звільнення ОСОБА_1 - законним. Просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 26.02.2004 року була призначена на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення Перечинської РДА.

02 січня 2013 року розпорядженням голови Перечинської РДА за №4-о «Про звільнення ОСОБА_1» позивача було звільнено з посади начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації відповідно до статей 6 і 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», беручи до уваги Акт проведення службового розслідування на виконання розпорядження в.о. голови районної державної адміністрації від 12.11.2012 року за №307 «Про створення комісії з проведення службового розслідування» від 29.12.2012 року та погодження Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації від 02.01.2013 року за №1475/01-22.

Суд звертає увагу, на той факт, що згідно листа №1475/01-22 від 02.01.2013 року звільнення позивача із займаної посади відбулося з погодженням Головного управління праці та соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації (том 1, а.с.50), що встановлено Порядком призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 року за №1374 та статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Отже, відповідно до вищевказаного розпорядження позивача було звільнено за порушення Присяги державного службовця, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу».

Державною фінансовою інспекцією у Закарпатській області у четвертому кварталі 2012 року була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації за період з 01.01.2010 року по 01.01.2012 року в результаті якої були виявлені порушення фінансового характеру, в основному допущені під час перебування на посаді начальника - ОСОБА_1. Хоча у Довідці про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації за період з 01.01.2010 року по 01.01.2012 року було вказано, що порушення, виявлені в ході ревізії допущено з вини ОСОБА_1, головою Перечинської РДА 12.11.2012 року створено комісію із проведення службового розслідування з метою вивчення порушень викладених у довідці. Дана комісія провела декілька засідань, ОСОБА_1 надала свої пояснення. В результаті своєї роботи комісія дійшла висновку, що порушення мали місце, і допущені вони дійсно з вини ОСОБА_1, та рекомендувала голові РДА припинити перебування на державній службі в Перечинській райдержадміністрації відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» шляхом звільнення з посади начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації ОСОБА_1 за порушення Присяги державних службовців.

Оскільки суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулюються Законом України «Про державну службу», який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону №3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої у ст. 17 цього закону.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу», громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки». Текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення, яких могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов'язків, вона дійсно має на меті в загальному порядку публічно зобов'язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які у свою чергу, вже мають більш конкретний зміст та зобов'язують державного службовця дотримуватися певних правил. Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Аналізуючи текст присяги, суд дійшов висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що до неї, за час перебування на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення Перечинської РДА, жодного разу не застосовувались дисциплінарні стягнення. Однак, суд встановив протилежне, адже відповідно до Акту проведення службового розслідування від 29.12.2012 року вбачається, що позивач притягалась до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з 23 січня 2012 року за прогул без поважних причин відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 23.01.2012 року за №4-о «Про звільнення ОСОБА_1». Обставини справи, щодо факту наявності у позивача прогулу встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року в адміністративній справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Перечинської РДА Закарпатської області та Управління соціального захисту населення Перечинської РДА Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Перечинської РДА Закарпатської області та Управління соціального захисту населення Перечинської РДА Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії.

Оцінюючи твердження позивача про не вчинення нею дисциплінарного порушення у 2012 році, оскільки судом, що розглядав трудовий спір та задовольнив частково позовні вимоги, суд виходить з характеру наданої інформації, аналізуючи чи є вона фактичними твердженнями або оціночними судженнями. Оскільки сам факт вчинення правопорушення судом не скасовано, а лише визнано незаконним порядок застосування процедури дисциплінарного стягнення, то твердження позивача є оціночним судженням і не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Судом досліджено наявну в матеріалах справи доповідну записку (том 1, а.с.57) начальника управління праці та соціального захисту Перечинської РДА - Гартнера Ю.Ю. написану на ім'я в.о. голови Перечинської РДА - Ігнатиглак О.І. від 09.11.2012 року, відповідно до якої інформує, що з 06.11.2012 року в управлінні праці та соціального захисту Перечинської РДА проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності ДФІ у Закарпатській області. В наслідок проведеної ревізії було виявлено ряд порушень, які викладені в довідці від 09.11.2012 року.

03.12.2012 року Ужгородською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було винесено Вимогу про усунення порушень виявлених ревізією (том 1, а.с.237).

18.12.2012 року начальником управління - ОСОБА_1, Наказом за №50 «Про створення комісії для проведення контрольних обмірів» (том 1, а.с.187), було створено комісію для проведення контрольних обмірів обсягів.

20.12.2012 року комісією було складено Акт контрольних робіт, а 21.12.2012 року управлінням праці та соціального захисту населення Перечинської РДА було направлено лист за № 1929/02-07 начальнику Ужгородської ОДФІ інформацію про вжиті заходи та виконання вимог Ужгородської ОДФІ.

Однак, як встановлено судом, на момент звільнення позивача, у відповідача були відсутні докази усунення недоліків вказаних у вимозі Ужгородської ОДФІ. Документів, що така вимога скасована - не було.

Також, позивач 29.12.2012 року розпорядженням голови райдержадміністрації за №140-о «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» була вдруге притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення законодавства щодо фінансово-господарської діяльності управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації за період з 01.01.2010 року по 01.10.2012 року, в основному, допущені під час перебування на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації ОСОБА_1

Правомірність даного розпорядження було встановлено постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Перечинської РДА Закарпатської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Перечинської РДА «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» від 29 грудня 2012 року за №140-о, стягнення моральної шкоди у сумі 1600,00 грн. та судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2500,00 грн. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року, якою постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року залишено без змін.

Посилання позивача на неприязні відносини з головою робочої групи, направлення свого заступника на засідання групи, зайнятість на іншій роботі, на погляд суду не заслуговують на увагу, так як оцінка повноцінності чи змістовності засідання групи у відсутності позивача, як такої, що готувала питання на її засідання належить керівнику групи, а не позивачу, а факт засідання на засіданні позивача не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність оскарженого рішення - розпорядження «Про звільнення ОСОБА_1», що встановлено в судовому засіданні та підтверджено дослідженими в межах розгляду справи належними доказами, в зв'язку з чим вимоги позовної заяви щодо визнання його незаконним та скасування - є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та в задоволенні позову слід відмовити.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги позовної заяви про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., оскільки, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року за № 5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Оскільки судом не встановлено незаконні дії чи бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах - відсутні підстави для задоволення вимог позову в цій частині.

Стосовно вимоги стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2500,00 грн., суд приходить до висновку про відмову в задоволенні такої, виходячи з наступного: оскільки ст. 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката, що надається за договором, несуть сторони, при цьому, нормами ст. 94 КАС України передбачено розподіл судових витрат (в тому числі, витрат на правову допомогу) пропорційно до задоволених вимог та в зв'язку з відмовою у задоволенні вимог позову - не підлягає до задоволення вимога щодо стягнення витрат на оплату праці адвоката.

У відповідності до ч. 5 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати по справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 99, 137, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяЯ.М. Калинич