Рішення № 37969574, 13.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25556/13 13.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Артес-М»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Тронка-АТ» Простягнення 122 058, 22 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Єпіфанов Я.В. - дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору №8ЕХW/02-13Н, укладений між Позивачем та Відповідачем, про стягнення з відповідача на свою користь суми попередньої оплати в розмірі 32 247, 02 грн., штрафу в розмірі 66 367, 20 грн. та збитків у розмірі 23 434, 00 грн.

В процесі розгляду справи представник позивача зменшив позовні вимоги, а саме просить розірвати договір №8ЕХW/02-13Н та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 32 247, 02 грн., штрафу в розмірі 66 367, 20 грн. та збитків у розмірі 15670, 00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 114 284,22 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 30.12.2012 р. про порушення провадження у справі та ухвалами суду від 06.02.2014р. від 25.02.2014р. про відкладення розгляду справи не подав.

Судом ухвала про призначення судового засідання від 30.12.2013р. та ухвали від 06.02.2014р. та від 25.02.2014р. були надіслані відповідачу за юридичною адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру (http://irc.gov.ua/ua/search.html), технічним адміністратором (розпорядником) якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", доступ до якої впроваджено відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5, а саме: 02002 м. Київ, вул. М.Раскової, б.19.

Дані ухвали суду були повернуті суду поштою з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 06.02.2014р., 25.02.2014р. з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 8ЕХW/02-13Н, згідно з умовами якого Відповідач зобов'язався продати та здійснити шеф-монтаж та налагоджувальні роботи, а Позивач прийняти та оплатити обладнання відповідно до специфікації.

Відповідно до п.1.4. Договору, загальна сума договору складає 663 672, 00 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору поставка обладнання здійснюється протягом 64 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.1.1 договору Замовник перераховує Виконавцю в якості авансової пре доплати суму 50% суми від загальної суми договору на протязі 5 днів після підписання договору, тобто 331 836, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1.2 договору залишкова сума в розмірів 331 836,00грн., що складає 50% від загальної суми договору, Замовник сплачує на протязі 3-х банківських днів з моменту повідомлення виконавцем про готовність обладнання до відгрузки.

Позивачем було виконано обов'язок, щодо здійснення попередньої оплати обладнання та сплачено відповідачу 331 836, 00 грн. Остаточне перерахування попередньої оплати відповідно до п. 3.1.1 було здійснено 21.03.2013р.

Таким чином, поставку обладнання відповідач мав здійснити 24.05.2013р.

Судом встановлено, що 16.08.2013р. відповідачем було частково, виконано умови договору та поставлено частину обладнання на загальну суму 299 588, 98 грн.

Так, відповідачем не було поставлено горизонтальну пакувальну машину, яка входить до складу обладнання та передбачена специфікацією.

Станом на 11.09.2013р. відповідачем не було здійснено остаточної поставки обладнання.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

Згідно з п. 2.2. Договору поставка обладнання здійснюється протягом 64 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Матеріалами справи доведено, що відповідач не в повному обсязі поставив оплачений позивачем товар за договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що позивачем не був отриманий товар, передбачений умовами договору, і позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, суд дійшов висновку, що таке порушення зобов'язання є істотним.

За вказаних обставин, позовні вимоги про розірвання договору № 8ЕХW/02-13Н від 1.03.2013 р. підлягають задоволенню.

27.12.2014 р. позивач звернувся до відповідача з позовом про повернення грошових коштів у сумі 32 247,02 грн., сплачених за договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не надав доказів поставки товару, обумовленого специфікаціями, або доказів повернення отриманої суми попередньої оплати, та не навів підстав для звільнення його від обов'язку поставити товар чи повернути одержані ним кошти.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору та стягнення попередньої оплати підлягає задоволенню.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, сторони мають право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення стороною договору свого зобов'язання.

Сторонами в пункті 5.2. договору № 8ЕХW/02-13Н від 11.03.2013 р. передбачено відповідальність Виконавця (Відповідача) за порушення терміну поставки товару у вигляді сплати штрафу в розмірі 0,5% від загальної суми Договору за кожен день прострочки, але не більше 10% загальної суми договору.

Наведені умови договору не суперечать змісту частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, яка передбачає неустойку, як окремий вид штрафних санкцій, тоді як викладення у частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України змісту понять таких форм неустойки як штраф та пеня, не звужує предмету неустойки.

Крім того, право учасників господарських відносин встановлювати види відповідальності узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі викладеного, вимога про стягнення неустойки за порушення терміну поставки товару в розмірі 66 367,20грн., що нарахована як 10% від загальної суми договору, підлягають задоволенню.

Вимогу позивача про стягнення з відповідачів збитків в розмірі 15670,00 грн., суд не задовольняє з наступних підстав.

Позивач заявляючи вимогу про стягнення збитків обґрунтовує її ст. 623 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За твердженням Позивача ним були понесені додаткові витрати у розмірі 15 670,00грн. Зазначена сума є різницею між вартістю пакувальної машини, яку мав поставити відповідач та вартістю пакувальної машини, яку фактично придбав відповідач у третьої особи, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки. (160 000,00грн-1444 330,00грн.= 15 670,00грн.).

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Разом з тим, позивачем, в порушення норм зазначених статей, не доведено належними та допустимими доказами наявності збитків.

Позивачем не було надано суду жодного доказу придбання у третьої особи (покупця - Малого приватного підприємства «Базис») за договором №26/13 від 05.09.2013р. саме горизонтальної упаковочної машини типа (Flow-pack) за яку ним було перераховано кошти у розмірі 144 330,00грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Тронка-АТ».

З наданих рахунку-фактури від 05.09.2013р. №БЗ-0000174 та платіжних доручень від 05.09.2013р. №4560 та від 16.09.2013р. №4602 в призначенні платежу значиться, що сплата здійснена за горизонтальний пакувальник DCWB-320 D з термопринтером, тобто оплата здійснена за неідентичне обладнання.

Тому зазначені докази не приймаються судом до уваги, оскільки останні не обґрунтовують наявність збитків на суму 15 670,00грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артес-М» підлягають задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тронка-АТ» 32 247,02 грн. суми коштів недопоставленого, але оплаченого товару, 66 367,20 грн. штрафу. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 15 670,00грн. господарський суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір від 11.03.2013р. № 8ЕХW/02-13Н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артес-М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тронка-АТ» .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тронка-АТ» (02002, м.

Київ, вул. М. Раскової, 19; Код: 35727867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артес-М» (61105, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 147; Код: 31152071) суму попередньої оплати в розмірі 32 247, 02 грн. (тридцять дві тисячі двісті сорок сім грн. 02 коп.), 66 367 (шістдесят шість тисяч триста шістдесят сім)грн.20коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 972( одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн.28коп. .

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення збитків - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.03.2014

Суддя І.І. Борисенко