Постанова № 37969434, 12.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року № 813/513/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача Захарчука І.,

представника відповідача Галуги Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «!Фест» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!Фест» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 84 119,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» встановлено в 2012 р. норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2 особи. Оскільки у звітному 2012 році на підприємстві фактично працював лише 1 інвалід, підприємство згідно ст. 20 цього Закону зобов'язане сплатити на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у сумі 80621,7 грн. (основний борг), а також пеню за несвоєчасну сплату санкцій в сумі 3497,69 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів наведених у позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» позовні вимоги заперечив повністю, покликаючись на те, що в діях відповідача відсутній факт правопорушення, за який застосовуються адміністративно-господарські санкції. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, покази свідка, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи.

У серпні 2013 р. Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області було проведено позапланову перевірку ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» з питань дотримання законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів, про що складено акт №13010291285 від 29.08.2013 р.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» у 2012 р. не виконало нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є порушенням ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Також встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників в 2012 р. в ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» становила 57 осіб, з них 1 особа - фактично працюючий інвалід. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 р. для ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» становить 2 особи. Тому не виконано норматив робочих місць для працевлаштування ще на 1 особу інваліда.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів провело розрахунок адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2012 р. становила 80621,7 грн.; нараховано 80621,7 грн. основного боргу. Сума пені за 1 день прострочення - 17,23 грн. Кількість днів існування боргу з 16.04.2011 р. по 06.11.2013 р. - 203 дні. Сума пені, яку необхідно сплатити 3497,69 грн. Загальна сума 84 119,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судом встановлено, що ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» подано за 2012 рік звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів, з якого вбачається, що середньооблікова чисельність працівників, що використовувалась відповідачем у 2012 р. становила 57 осіб, з них 2 особи інваліди. Відповідно, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для зазначеного підприємства становить 2 особи.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування на 1 особу інваліда.

Дана обставина, зокрема підтверджується з долученого до матеріалів справи листа Управління Служби безпеки України у Львівській області від 24.10.2014 р. №8/1-1993, та листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.09.2013 р. № 8922/11-16, відповідно до котрого на підприємстві працевлаштовано лише одну особу інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом

Факт того, що на підприємстві по при встановлений норматив робочих місць в 2012 р. у кількості 2-х осіб інвалідів, фактично працювала лише одна особа відповідач не заперечив, водночас ствердив, що державною службою зайнятості не було спрямовано на підприємство жодного кваліфікованого інваліда для подальшого його працевлаштування, як наслідок вини в його діях не має.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з наступних мотивів.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем 08.06.2012 р. до Львівського міського центру зайнятості в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, якою затверджено «Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування» звіт форми № 3-ПН, в якому ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» інформувало Львівський міський центр зайнятості про наявність вільних вакансій для працевлаштування інвалідів, в кількості 2-х осіб за такими посадами: «кур'єр» та «спеціаліст з реклами».

Як встановлено судом у судовому засіданні вакантною посадою на підприємстві, та котру необхідно було заповнити була посада кур'єра.

Впродовж 2012 року в рахунок створених робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідача, Львівським міським центром зайнятості було скеровано згідно долучених до матеріалів справи скерувань 22 особи з числа осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості, та відносяться до осіб з обмеженою працездатністю, а саме: ОСОБА_6 (скерування від 15.06.2012 р. №1350120680045007) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_7 (скерування від 11.06.2012 р. №1350120680045002) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_8 (скерування від 11.06.2012 р. №1350120680045001) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_9 (скерування від 06.11.2012 р. №1350120680045026) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_10 (скерування від 06.11.2012 р. №1350120680045025) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_11. (скерування від 27.07.2012 р. №1350120680045020) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_12 (скерування від 09.07.2012 р. №1350120680045018) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_13 (скерування від 25.06.2012 р. №1350120680045015) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_14 (скерування від 12.06.2012 р. №1350120680045004) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_15 (скерування від 15.06.2012 р. №1350120680045009) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_16 (скерування від 18.12.2012 р. №1350120680045030) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_17 (скерування від 19.06.2012 р. №1350120680045013) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_18 (скерування від 22.06.2012 р. №1350120680045014) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_19 (скерування від 06.12.2012 р. №1350120680045028) згідно довідки МСЕК III група інвалідності; ОСОБА_20 (скерування від 18.06.2012 р. №1350120680045011) згідно довідки МСЕК II група інвалідності; ОСОБА_21 (скерування від 12.06.2012 р. №1350120680045006) згідно довідки МСЕК II група інвалідності; ОСОБА_22 (скерування від 30.08.2012 р. №1350120680045022) згідно довідки МСЕК II група інвалідності; ОСОБА_23 (скерування від 12.06.2012 р. №1350120680045005) згідно довідки МСЕК II група інвалідності; ОСОБА_24 (скерування від 12.11.2012 р. №1350120680045027) згідно довідки МСЕК II група інвалідності; ОСОБА_25 (скерування від 11.06.2012 р. №1350120680045003) згідно довідки МСЕК II група інвалідності; ОСОБА_26 (скерування від 18.07.2012 р. №1350120680045012) інформація про групу інвалідності не надано; ОСОБА_27 (скерування від 15.06.2012 р. №1350120680045010) інформацію про групу інвалідності не надано.

Як свідчать матеріали справи, а саме перелічені вище скерування осіб та додані до них довідки по інвалідності, у 14-х з 22-х зазначених осіб встановлена третя група інвалідності, тобто та група, котру зазначив у звіті форми № 3-ПН відповідач, вимог кваліфікацій згідно поданого звіту до посади кур'єра відповідачем не ставилось.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

З показань свідка ОСОБА_28, котра займає посаду фахівця відділу з роботи з персоналом ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест», вбачається що причиною для відмови у працевлаштуванні відповідачем усіх скерованих службою зайнятості осіб на роботу служило те, що зазначеним особам через встановлену їм інвалідність згідно довідок МСЕК була протипоказана важка фізична праця, з тих причин відповідач не приймав на роботу, оскільки фактично на власний розсуд здійснював віднесення посади кур'єра до категорії робіт з важкими умовами праці.

В той час як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, що атестації робочих місць для віднесення конкретної посади до відповідної категорії згідно вимог чинного законодавства на підприємстві не проводилось.

Відтак суд вважає, що відповідач проявив суб'єктивний підхід для виконання нормативу робочих місць, на власний ризик, не приймав направлених осіб на створені ним же посади, що послужило застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» не було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, наслідком чого є наявність вини в діях останнього.

А відтак, з врахуванням того, що підприємством не було фактично працевлаштовано інвалідів у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць виконано не було.

Твердження відповідача про те, що, державною службою зайнятості не було спрямовано на підприємство жодного кваліфікованого інваліда для подальшого його працевлаштування спростовуються наявними в матеріалах справи листом Львівського міського центру зайнятості від 07.03.2014 року №09/2122, та корінцями направлень на працевлаштування, згідно яких товариству скеровувались згадані вище безробітні інваліди.

Щодо посилань відповідача на постанову Галицького районного суду м. Львова від 02.10.2013 р. №461/11269/13-п, котрою ОСОБА_29, котра займає посаду директора ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест», було звільнено від адміністративної відповідальності, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

До адміністративної відповідальності за КУпАП притягуються фізичні особи.

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Згідно приписів ч. 4 ст. 71 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_29 є директором ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» і за характером виконуваної роботи є посадовою особою.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення суду прийняте щодо ОСОБА_29, як до посадової особи, а не щодо самого ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест», а відтак дане рішення прав та інтересів відповідача не визначає.

Додатково, суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 70 КАС України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В даному випадку, суд зазначає, що предметом спору, що розглядається є стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак покликання відповідача на рішення Галицького районного суду, як на підставу для відмови у позові, є необґрунтованим, дане рішення може мати доказове/преюдиціальне значення при вирішенні спору про протиправність дій чи бездіяльності позивача при проведенні перевірки, при оцінці дій позивача щодо застосування санкцій до відповідача, тощо, а відтак таке посилання відповідача виходить за межі предмету доказування та не впливає на вирішення спору по суті.

Зокрема, даним рішенням не спростовується факт несплати відповідачем у встановлений законодавством термін суми адміністративно-господарських санкцій, оскільки, згідно вже наведеної судом вище ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів встановлюється «Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 (надалі - Порядок).

Відповідно до зазначеного Порядку роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. У разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства. Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

В звіті форми № 10-ПІ відповідач самостійно не визначив суму адміністративно-господарських санкцій, а тому така визначена позивачем в розмірі 80621,7 грн. (основний борг). Позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3497,69 грн. Отже, загальна сума заборгованості становить 84 119,39 грн.

Станом на дату судового засідання відповідач вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не дотримав, вказану суму заборгованості не сплатив.

Суд згідно ч. 6 ст.71 КАС України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що оскільки у діях ТзОВ «Холдинг емоцій «!Фест» наявний склад правопорушення у сфері господарювання, останнім не було вжито всіх залежних від нього заходів, передбачених чинним законодавством України, з метою недопущення господарського правопорушення, а отже позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!Фест» (79008, м. Львів, пл.. Ринок, 14, ЄДРПОУ 37741752) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79000, м. Львів, пл. Маланюка, 6, ЄДРПОУ 38008294) заборгованість в розмірі 84 119 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 39 коп.

Судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Сидор Н.Т.

Повний текст постанови складено та підписано 14.03.2014 року.