Ухвала суду № 37968672, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/59162/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Мальчев В.Є.,

від відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013

у справі № 0870/10144/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 №000086025 та №0000890025.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань повноти визначення податку на прибуток та податку на додану вартість при господарських взаємовідносинах з ТОВ «НВП «КВАЗАР КОМПЛЕКС» - за жовтень, листопад 2009 року, січень, травень 2010 року, ТОВ НВФ «Промкомплект» - за вересень, жовтень 2011 року, ТОВ «Транс Восток» - за серпень 2011 року, ТОВ Фірма «Вертон Сервіс» - за квітень, червень 2011 року, ТОВ «В.Д.В.-Електро» - за червень 2011 року, ПП «Аверс» - за червень 2011 року, ТОВ «Альфатрансгруп» - за червень, серпень 2011 року, ТОВ «Велдінг груп» - за січень 2012 року, складено акт перевірки № 400/25-0/0156273 від 04.10.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1. п. 5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 846 424,00 грн.;

- пп.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 33233,00 грн.,

- пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення сум податкового кредиту у розмірі 1 513 337,00 грн.

На підставі акта перевірки, 16.10.2012 відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №000086025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 891 506,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1 513 337,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 378 169,50 грн.,

- № 0000890025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 803 827,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1 879 657,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 924 170,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», ТОВ «В.Д.В.ЕЛЕКТРО», ТОВ «Велдінг Груп», ТОВ «АльфаТрансГруп», ТОВ «Транс-Восток», ПП «Аверс», ТОВ НВФ «Промкомплект», ТОВ Фірма «ВЕРТОН-СЕРВІС» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, акти приймання-передачі товару.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на недоліки товарно-транспортної документації, оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість та мали повну податкову правосуб'єктність, що підтверджується відповідними витягами та довідками.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірного нарахування позивачу штрафу з податку на прибуток в розмірі 50% податковим повідомленням - рішенням № 0000890025 від 16.10.2012, оскільки, відповідач застосував розмір штрафу 50% у зв'язку з тим, що позивачу вже донараховувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року податковим повідомленням-рішенням №0000580803 від 29.06.2011. Однак, зазначене повідомлення-рішення визнано протиправним та скасоване постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль