Ухвала суду № 37968670, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/11151/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Болотова Л.М., Віштал Л.В., Чередніков С.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

у справі № 2а-5929/11/1470

за позовом Приватного підприємства "Компанія Крокус-Ком"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0001662301, №0001672301, №0000871701.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, складено акт від 18.07.2011 №2236/23-200/25376479.

На підставі акта перевірки, 28.07.2011 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0001662301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 652 309,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 153 143,00 грн. за порушення ст. 1 п.1.32., ст. 5 п.5.3. пп.5.3.1., пп. 5.3.9. абз. 4, п.5.4. пп.5.4.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", розділ II ч.1 ч.15 абз. 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон;

- №0001672301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 415 858,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 97 467,00 грн. за порушення ст. 7 п.7.2. пп.7.2.3., п.7.4. пп.7.4.1., пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 п.198.3. ПК України;

- №0000871701, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 10 771,72 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 607,77 грн. за порушення ст. 8 п.8.1. пп.8.1.1., 8.1.2., ст. 19 п.19.2. пп.19.2. «а» Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 168 п.168.1. пп.168.1.1., 168.1.2., ст. 176 п.176.2. пп.176.2. «а» ПК України.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій, на виконання умов договорів щодо виконання робіт та надання послуг, укладених позивачем з ТОВ "Мортехсервіс", ПП "Альфа-ком" та ТОВ "Туристична компанія "Санмайл", підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, розписками, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, реєстрами на відправлення, виписками з банківського рахунку, фіскальними чеками та копіями паспортів з відмітками прикордонної служби.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Як було вірно враховано судами, позивач має автоматизовану лінію, на якій проводиться поверхневий монтаж радіоелектронних приладів. Для функціонування такої лінії необхідно програмне забезпечення, яке керує лінією та визначає перелік технологічних операцій, їх послідовність, тривалість та інші параметри. Саме розробка програмного забезпечення та його оптимізація для автоматизованої лінії позивача була предметом договорів між позивачем, ТОВ "Мортехсервіс", ПП "Альфа-ком".

Замовлення стороннім постачальникам послуг з розробки програмного забезпечення, обумовлено виробничими потребами позивача, таке програмне забезпечення безпосередньо використовується в його господарській діяльності та є безумовною і необхідною складовою частиною організації виробництва.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, оскільки, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту кошти, сплачені контрагентам за розробку програмного забезпечення і надання послуг з проведення семінарів

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль