Ухвала суду № 37968602, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/72086/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Кошіля В.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Чугуївськоїоб'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківськогоапеляційного адміністративного суду від 30.10.2012

у справі № 2а-6539/12/2070

за позовом Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податковихповідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003802311 Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1833,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 12.10.2011 №0003792311 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» з податку на прибуток у загальному розмірі 2290,50 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановуХарківськогоапеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, щопредставниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України, з питань взаємовідносин з ТОВ «Техенергоресурс» за період з 01.01.2010 по 30.04.2010, за результатами якої 27.09.2011 складено акт № 780/2311/00953042 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 5.1статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат та відповідно до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 527,00 грн. за І квартал 2010року, та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість на суму 1 222,00 грн., у т.ч. за лютий 2010 року в сумі 611,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 611,00 грн.

На підставі акта відповідачем 12.10.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003792311, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 290,50 грн., з яких 1 527,00 грн. за основним платежем та 763,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003802311, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 833,00 грн., з якої 1 222,00 грн. за основним платежем та 611,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» ні до перевірки, ні під час судового розгляду не довів реального отримання від ТОВ «Техенергоресурс» послуг/робіт, що відповідно не підтверджує зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції, у зв'язку з наявністю у матеріалах справи належних доказів реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом, а відтак і законності формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції правильними, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.2010 між ДП «Новопокровський КХП» та ТОВ «Техенергоресурс» був укладений договір № 05/10, згідно умов якого в січні-березні 2010 року останнєвиконало для ДП «Новопокровський КХП» роботи з розрахунку загальновиробничих питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на 2010 рік.

Факт виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 20.01.2010 №26 на суму 3 664,03грн., у тому числі податок на додану вартість 610,67 грн. та від 17.03.2010№ 225 на суму 3 664,02грн., в тому числі податок на додану вартість 610,67 грн., актом виконаних робіт від 31.03.2010 на суму 7 328,05 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 221,34 грн., платіжними дорученнями від 20.01.2010 №160 на суму 3 664,03грн. та від 17.03.2010 №1123 на суму 3 664,02грн.

Вказані роботи проведено на виконанняприписівЗакону України від 01.07.1994 № 74/94-ВР«Про енергозбереження»тапостанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 786 «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві»з метою економії фінансових та енергетичних ресурсів підприємства, що необхідно для стабільного провадження виробничої діяльності ДП «Новопокровський КХП», направленої на отримання прибутку.

Результатом проведеної ТОВ «Техенергоресурс» роботи стало отримання ДП «Новопокровський КХП» норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на 2010 рік, які були погоджені, затверджені та зареєстровані в установленому діючим законодавством порядку, про що чітко зазначено в акті здачі-приймання виконаних робіт від 31.03.2012.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченомустатті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Приписами підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених цим законом.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс»видано податкові накладні, а також здійснено оплату за надані послуги по безготівковому рахунку, тобто позивачем виконано визначені законом вимоги для набуття права на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Копії, долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів, не мають дефектів форми, змісту та відповідають приписам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.2.4 пункту 7.2статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ДП «Новопокровський КХП» законносформувало валові витрати та податковий кредит за вищезазначеним договором, реальність виконання яких підтверджено вище переліченими доказами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки апеляційногосуду про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 № 0003802311, №0003792311законними та обґрунтованими.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової службизалишити без задоволення.

2. Постанову Харківськогоапеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 у справі № 2а-6539/12/2070залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) В.В. Кошіль